Ухвала суду № 3065941, 02.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                   К/С  № К-24800/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

02.07.2008 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.

   Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.            

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 07.02.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р.

у справі № 32/565

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеро»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                          ВСТАНОВИВ:

        Постановою Господарського суду міста Києва від 07.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.07.2005 р. №0000912301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтеро» 85,00 грн. судових витрат.  

       ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 67, ст. 129 Конституції України, ч. 1, ч. 2 ст. 220, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. З посиланням на зазначені норми  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР наголошує на тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат 4600 грн. із витрат у розмірі 6015 грн. на придбання меблів, які були передані неприбутковій організації, оскільки він мав право віднести лише 1415 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05.07.2005 р. № 0000912301/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4910 грн., в т.ч. 3273 грн. основного платежу та 1637 грн. штрафних санкцій прийнято на підставі акта від 01.07.2005 р. № 39-23-7/13692063, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказані порушення полягали у тому, що за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2005 р. загальна сума валових витрат відображена у декларації про прибуток підприємства у сумі 11638,9 тис. грн., а за даними документів, наданих до перевірки, - становить 11634,3 тис. грн. Крім того, у 4 кварталі 2004 року до складу валових витрат було віднесено вартість придбаних меблів на суму 6015грн. без врахування податку на додану вартість, які в подальшому були передані дитячій поліклініці № 4 Шевченківського району м. Києва.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визнали неправомірним нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за висновками про віднесення до складу валових витрат вартості придбаних меблів на суму 6015 грн. у 4 кварталі 2004 року, оскільки податковою інспекцією не надано доказів, які б підтверджували віднесення позивачем до складу валових витрат на купівлю меблів, тобто вказаний факт порушення недоведений.

Перевіривши правильність судових рішень у частині, щодо якої у касаційній скарзі не наведено обґрунтувань, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не виявлено.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а  постанову Господарського суду міста Києва від 07.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

Судді                                                 Л.В. Ланченко    

                                                                   О.М. Нечитайло

                                                                   О.А. Сергейчук

                                                                   О.І. Степашко