Рішення № 30658340, 05.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2013 р.Справа № 5023/5301/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", м. Київ до ПАТ банк "Меркурій"; м. Харків 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Меркурій-Прогрес", м. Харків про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників:

позивача - Книш М.Б. за довіреністю № 4650/0/2-12 від 21.06.2012 р.

відповідача - Бей Я.М. за довіреністю № 41 від 27.06.2012 р.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", в якій просить суд розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" від 19.11.2007р. № 22-07-10/163Д та договір про відступлення права вимоги від 19.11.2007р. № 22-07-10/163ДВ, а також стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 544685,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що банк як управитель, не забезпечив належного захисту інтересів довірителя (позивача). Не вжив заходів, передбачених Законом та п. 4.6. і 4.7. Правил Фонду фінансування будівництва виду А «Прогрес», відповідно до яких банк здійснює контроль за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до:

- зміни основних технічних характеристик об'єктів будівництва;

- погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

- зростання вартості будівництва більше ніж на 20 відсотків;

- зростання строків будівництва більше ніж на 90 днів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву згідно якого просив суд відмовити в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 544685,00грн. При цьому відповідач вказував, що банк дотримався всіх процедур, які встановлені законодавством та правилами фонду щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя та не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.01.2013 р. за вх. № 2126, надав заяву про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 22457,68 грн., яка господарським судом долучена до матеріалів справи.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 05.04.2013 р., через канцелярію господарського суду 05.04.2013 р. за вх.№ Д267/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

3-я особа про судове засідання була повідомлена, в судове засідання її представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.04.2013 р. за вх. № 12772, надав додаткові пояснення по справі, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.04.2013 р. за вх. № 12771, надав додаткові пояснення до заяви про повернення зайво сплаченого судового збору, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 05.04.2013 р. за вх. № 12796, надав копію договору № 22-07-10/163Д від 19.11.2007 р. з додатком згідно клопотання, яка господарським судом долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір № 22-07-10/163Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Прогрес» (договір управління майном) та договір № 22-07-10/163ДВ про відступлення права вимоги від 19.11.2007 р. на інвестування квартири № 258 у житловому будинку № 170, корпус № 3, по вул. Гагаріна в м. Харкові (вул. Макіївська в 841 м/р, другий пусковий комплекс) (надалі - об'єкт).

При цьому представником позивача були надані до суду письмові пояснення (вх. № 12772) в яких вказувалося, що на оригіналі договору № 22-07-10/163Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Прогрес» позивача була зазначена дата 21.06.2007 р., а на оригіналі відповідача - 19.11.2007 р. Різниця у датах зазначеного договору виникла з причин того, що при підписанні договору № 22-07-10/163Д дати на обох екземплярах оригіналів не було зазначено, проте при отриманні екземпляру АТ "ХК "Київміськбуд", працівниками позивача було поставлено дату підписання даного договору, а працівниками відповідача, як це випливає із листа відповідача від 05.03.2012 р. №1008/07/1 - дату проведення платежу.

Слід зазначити, що даним листом відповідач підтвердив ідентичність екземплярів сторін договору № 22-07-10/163Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Прогрес» (договір управління майном).

Пунктом 1.1. договору управління майном було передбачено, що за цим договором довіритель повністю визнає Правила фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес" (далі - Правила ФФБ), які затверджені рішенням Правління АКБ "Меркурій" (Протокол № 34 від 11.05.2007 р.).

Відповідно до п. 1.2. договору управління майном довіритель дає згоду на участь у ФФБ, передає банку, у довірчу власність грошові кошти з метою отримання в майбутньому у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження з управління коштами щодо окремих дій банку, а банк приймає кошти та на праві довірчої власності здійснює від свого імені управління грошовими коштами відповідно до Правил ФФБ та цього договору.

Згідно п.1.3. договору управління майном об'єктом інвестування за даним договором є квартира робочий № 258 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна,170 корпус № 3 (вул. Макіївська в 841 м/р другий пусковий комплекс), секція № , поверх - 12, загальною площею 132,85 (цілих: сто тридцять два, сотих: вісімдесят п'ять) м.кв. Споживчі властивості квартири визначені у технічній характеристиці об'єкта інвестування (додаток 2).

Пунктом 1.4. договору управління майном був передбачений плановий строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - перший квартал 2009 року.

Відповідно до п. 2.1.1. договору управління майном банк був зобов'язаний прийняти від довірителя грошові кошти у довірче управління та використати їх відповідно до Правил ФФБ.

Згідно п. 2.1.7. договору управління майном банк був зобов'язаний виплатити на вимогу довірителя грошові кошти, у разі його відмови від участі у ФФБ на умовах та порядку визначеному розділом 6 цього договору.

Пунктом 4.1. договору управління майном було передбачено, що банк несе відповідальність за дотримання процедур управління грошовими коштами, визначених Правилами ФФБ та цим договором.

Згідно п. 5.1. договору управління майном цей договір вступає в силу з моменту його підписання і внесення початкового внеску згідно з п.3.1. та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором відповідно до правил ФФБ або до моменту розірвання цього договору за ініціативою довірителя.

Відповідно до п. 5.2.2. договору управління майном управління майном припиняється у разі відмови довірителя від участі в ФФБ.

Пунктом 1.1. договору № 22-07-10/163ДВ про відступлення права вимоги було передбачено, що банк відступає довірителю право вимоги на об'єкт інвестування-квартиру - робочий № 258 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 170, корпус № 3 (вул. Макіївська в 841 м/р, другий пусковий комплекс), секція № 2, поверх - 12, загальною площею 132,85 м. кв., до забудовника, а довіритель приймає таке право вимоги.

Згідно з п.4.1. договору № 22-07-10/163ДВ про відступлення права вимоги цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту оформлення довірителю права власності на об'єкт інвестування.

У відзиві на позовну заяву (вх.№ 22013) відповідач вказував, що згідно п. 3.1. договору довіритель сплатив управителю 19.11.2007 р. грошові кошти в сумі 544685,00 грн. У відповідності з розділом 6 договору управління майном довіритель має право відмовитися від участі у ФФБ та вимагати дострокового припинення управління майном. Після отримання від довірителя заяви про вихід з ФФБ (вих. № 2725/0/2-11 від 08.04.2011 року) про відмову від участі у ФФБ та повернення внесених коштів, управитель направив забудовнику відповідну вимогу про повернення коштів (лист вих.№ 1974/07 від 22.04.2011 р.). Управитель неодноразово звертався до забудовника з цією вимогою, але до цього часу забудовник не перерахував кошти управителю для повернення їх довірителю.

Відповідно до умов договору про управління майном запланованим терміном введення в експлуатацію обєктубудівництва був перший квартал 2009 року.

Проте, банк, як управитель, не забезпечив належного захисту інтересів довірителя. Не вжив заходів, передбачених законом та п. 4.6. і 4.7. Правил Фонду фінансування будівництва виду А «Прогрес», відповідно до яких банк здійснює контроль за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до:

- зміни основних технічних характеристик об'єктів будівництва;

- погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

- зростання вартості будівництва більше ніж на 20 відсотків;

- зростання строків будівництва більше ніж на 90 днів.

Відповідно до п. 4.12. Правил, у разі, якщо забудовник змінює заплановану дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію, він зобов'язаний офіційно в письмовому вигляді повідомити про це управителя із зазначенням підстав такої зміни для подальшого повідомлення довірителів ФФБ та внесення відповідних змін до договорів про участь у ФФБ та похідних документів. Таких змін до договору про участь у ФФБ не було внесено. Компанію, як довірителя, банк не повідомив про зростання строків будівництва вчасно, про що свідчать листи позивача від 09.11.2010 р. № 7407/0/2-10 та відповідача від 01.12.2010 р. № 4709/22.

При цьому суд зазначає, що банк (відповідач) до подання відповідного позову до суду не вчиняв дій щодо звернення до суду з вимогою про стягнення з забудовника коштів для повернення їх довірителю. Також, банк не звертався до забудовника з метою уточнення дати введення об'єкта в експлуатацію, а вимогу повернути кошти направив лише після відповідного звернення позивача до відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" передбачено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до:

- змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

- погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

- зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків;

- збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.

Згідно ч.4 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем були істотно порушені умови договорів внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при їх укладенні, у зв'язку з чим вищезазначені договори підлягають розірванню, а інвестовані позивачем у будівництво кошти в сумі 544685,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 13039,70 грн., оскільки позивачем згідно позову були заявлені дві позовні вимоги немайнового характеру (про розірвання двох договорів) та вимога майнового характеру (про стягнення 544685,00 грн.).

Щодо заяви позивача про повернення зайво сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Згідно заяви про повернення зайво сплаченого судового збору позивач просить суд повернути позивачу з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у розмірі 22457,68 грн., який було сплачено згідно платіжного дорученням № 4948 від 08.10.2012 р.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Про таке повернення зазначається, зокрема в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом) (п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що згідно платіжного дорученням № 4948 від 08.10.2012 р. позивачем за подання відповідного позову до суду був внесений судовий збір в більшому розмірі на суму 21384,68 грн., ніж встановлено законом, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви позивача про повернення суми судового збору у розмірі 21384,68 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 18, 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 22-07-10/163Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) від 19.11.2007 р., укладений між АКБ "Меркурій" (код 14360386) та АТ "ХК "Київміськбуд" (код 23527052).

Розірвати договір № 22-07-10/163ДВ про відступлення права вимоги від 19.11.2007 р., укладений між АКБ "Меркурій" (код 14360386) та АТ "ХК "Київміськбуд" (код 23527052).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Петровського, 23, ідентифікаційний код 14360386) на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) інвестовані у будівництво кошти в сумі 544685,00 грн. та суму судового збору у розмірі 13039,70грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Заяву позивача про повернення суми судового збору задовольнити частково.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) суму судового збору у розмірі 21384,68 грн., сплачену згідно платіжного дорученням № 4948 від 08.10.2012 р. до державного бюджету .

В решті заяви позивача про повернення суми судового збору відмовити.

Повне рішення складено 10.04.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.