Постанова № 30658099, 10.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року Справа № 2а-10776/12/1370

17 год. 15 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Вершинін А.Г., Єжов О.Ю.

від відповідача - Томашівський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - господарський центр «Піраміда» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0004212320/19082 від 10.12.2012 року, № 0004222320/19084 від 10.12.2012 року, № 0004232320/19085 від 10.12.2012 року, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - господарський центр «Піраміда» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0004212320/19082 від 10.12.2012 року, № 0004222320/19084 від 10.12.2012 року, № 0004232320/19085 від 10.12.2012 року.

Ухвалою від 24 грудня 2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ДПС у Львівській області з 22.10.2012 року по 16.11.2012 року була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами перевірки, якої був складений акт від 23.11.2012 року № 183/22-40/13821804 та винесено податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року за № 0004212320/19082, № 0004222320/19084, № 0004232320/19085. Позивач вважає, що твердження перевіряючих, які вказані в акті перевірки є повністю вигадані та не відповідають фактичному стану справ, оскільки всі внутрішні документи підприємства (відомості нарахування заробітної плати та інші), а також первинні документи по взаємовідносинах з ТзОВ «Укрспецпромресурс», ТзОВ «УПК-Аудит ЛТД», Адвокатським об'єднанням «Юрконс» повністю відповідають вимогам до первинних документів. Належно оформлені внутрішні документи підприємства а також первинні документи по взаємовідносинах з вказаними у акті контрагентами є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів, робіт, послуг. Відтак, вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просять задовольнити в повному обсязі, надали пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Укрспецпромресурс», ТзОВ «УПК-Аудит ЛТД», Адвокатським об'єднанням «Юрконс». Крім того, зазначає, що перевіркою встановлено зайве включення до фінансових витрат 417729 грн., оскільки понесені витрати на придбання робіт (послуг) не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Оскільки первинні документи, які б містили відомості про господарські операції - до перевірки не представлені, у зв'язку з цим відсутнє підтвердження фактичного виконання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Працівниками ДПС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.11.2012р. № 183/22-40/13821804 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення: 1) статті 149, п.149.1, ст.138 п. 138.2, п.138.8 п. 138.10 п.п.138.10.2, ст.134 п.134.1 п.п.134.1.1, ст.44 п.44.3 п.п.14.1.257, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994р.№334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 466 781,00 грн. в т.ч. по періодах: 1 кв. 2011р. - 57 853,00 грн.; 2 кв. 2011р. - 72 657,00 грн.; 3 кв. 2011р. - 108 469,00 грн.; 4 кв. 2011р. - 77 493,00 грн.; 2 кв. 2012р. - 150 309,00 грн.; 2) статті 194 п.194.1, ст.198 п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.4 п.198.6, ст.. 200 п.200.1, ст..201 п.201.1 п.201.4 п.201.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 47 510,00 грн. в т.ч. по періодах: квітень 2011р. - 2805,00 грн.; червень 2011р. - 1529,00 грн.; липень 2011р. - 3 793,00 грн.; серпень 2011р. - 164,00 грн.; листопад 2011р. - 1 474,00 грн.; грудень 2011р. - 745,00 грн.; січень 2012р. - 380,00 грн.; лютий 2012р. - 814,00 грн.; березень 2012 - 35 806,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) в сумі 101 401 грн. в т.ч. по періодах: січень 2012р. - 51,00 грн.; лютий 2012р. - 269,00 грн.; березень 2012 - 100 509,00 грн. квітень 2012р. - 350,00 грн.; травень 2012р.- 99,00 грн.; червень 2012р.- 123,00 грн.; 3) статті 2 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами і доповненнями) в частині несвоєчасного надходження імпорту від ООО "Силовые машины" (Росія) по контракту від 05.07.11 05030856/080806-0877; 4) статті 168 п.168.4 п.п.168.4.7 п.п.168.1.5 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI ( із Змінами та доповненнями ) за перевіряємий період не сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 175149,37грн., та несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 323837,00 грн.; 5) статті 176 п.176.2 п.„б" Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями не відображення в I кв. 2011 р. по ІІ кв.2012 року сум доходів, нарахованих (виплачених) на користь суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб; 6) статті 129 п.129.1 пп.129.1.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI ненарахування пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 10.12.2012 року № 0004212320/19082, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 550849,75 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 466781 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84068,78 грн.;

- форми «Р» від 10.12.2012 року № 0004222320/19084, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58305 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 47510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10795 грн.;

- форми «В4» від 10.12.2012 року № 0004232320/19085, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 101401 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вважає, що позивачем занижено податок на прибуток та допущені порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2, п. 138.8, п. 138.10 пп. 138.10.2 ст. 138, п. 134.1 пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: зайво включено до складу витрат вартість запасних частин з безоплатної передачі товару невстановленій юридичній особі у 2кв. 2012р. на суму 715755,62 грн.; зайво включено до складу фінансових витрат суму 417729,00 грн. як відсотки за користування позикою та суми наданих аудиторських та консультаційних послуг, відповідно, 15000 грн. та 101400,00 грн.; зайво включено до складу адміністративних витрат заробітну плату з відповідними нарахуваннями працівників, які здійснюють операції із проведенням ремонтно-монтажних робіт на атомних станціях на суму 821715,65 грн.

Твердження податкового органу щодо зайвого включення позивачем до витрат вартість запасних частин з безоплатної передачі товару невстановленій юридичній особі у 2кв. 2012р. на суму 715755,62 грн. ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів стан платника ТзОВ «Укрспецпромресурс» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У ТзОВ «Укрспецпромресурс», як стверджується в акті перевірки, відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної та ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємством-постачальниками та підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг). ТзОВ «Укрспецпромресурс» відобразило господарські операції щодо придбання товарів та подальшого продажу покупцям, які фактично відбулись, крім того, дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток - не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності даного підприємства. ТзОВ «Укрспецпромресурс», як стверджується в акті перевірки, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а господарські операції, які відображені ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» в досліджувальних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій.

Натомість ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду відповідачем не подано суду доказів в підтвердження наведених висновків. Так, відповідачем не надано доказів відсутності контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірної операції. Натомість, суд вважає, що сам по собі факт відсутності особи за місцезнаходженням не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ «Укрспецпромресурс», слід зазначити наступне. Так, відповідно до п. 1.1 договору поставки №110620 від 20.06.2011, укладеного між ТЗОВ «ВГЦ «Піраміда» - Постачальник та ТзОВ «Укрспецпромресурс» - Покупець, «постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до турбогенераторів виробництва ВАТ «Силові машини» Росія, для ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС» та ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити Продукцію». Згідно п. 5.2 поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP на склад Запорізького, Рівненського, Южно-Українського та Хмельницького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом».(Т1 арк. 166- 185).

На виконання даного договору позивачем був укладений контракт від 05.07.2011 № 05030856/103909-0877 з ВАТ «Силові машини» (Росія), щодо імпорту запасних частин для обладнання атомних станцій та Договір транспортної експедиції № 20120224-БГСПБ від 24.02.2012 року з ТзОВ «Бедфорд Груп СПб» щодо організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування перевезень запасних частин придбаних в ВАТ «Силові машини». В рамках виконання вказаного контракту ВАТ «Силові машини» (Росія) поставило ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» запасні частини до турбогенераторів на загальну суму 2416996 російських рублів, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, в т. ч. ВМД № 209160000/2012/03869 від 28.03.2012 року та ВМД № 209160000/2012/03873 від 28.03.2012 року. (Т1 арк. 124-125). Оплата поставленого товару була здійснена повністю, що підтверджується первинними документами та вказано у самому акті перевірки. Транспортування товарів до позивача підтверджується CMR 0405253, CMR 0405251, актом (звітом) наданих послуг № 133-134 від 29.03.2012 року, платіжним дорученням № 2 від 09.04.2012 року. В подальшому одержані від ВАТ «Силові машини» запасні частини на виконання договору поставки від 20.06.2011 №110620 були поставлені позивачем ТзОВ «Укрспецпромресурс», що підтверджується в т. ч. договором-заявкою № 105 про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 30.03.2012 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГА-105 від 02.04.2012 року, ТТН від 30.03.2012 року, накладною на перевезення № 30/03/02 від 30.03.2012 року, договором оренди автомобіля від 31.07.2009 року, технічним паспортом на орендований а/м, ТТН від 03.04.2012 року, накладною на перевезення № 03/04/01 від 03.04.2012 року, ТТН від 03.04.2012 року, накладною на перевезення № 03/04/02 від 03.04.2012 року, платіжним дорученням від 05.04.2012 року № 139. (Т1 арк. 191-219).

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Укрспецпромресурс» здійснена попередня оплата отриманої продукції в сумі 1081165,58 грн. По факту попередньої оплати позивачем були виписані податкові накладні № 3 від 22.07.2011 року, № 4 від 26.07.2011 року та № 4 від 14.03.2012 року. (Т1 арк. 220 - 221). Суми податку на додану вартість були включені до складу податкових зобов'язань ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» відповідно у липні 2011 року та березні 2012 року, що підтверджується поданими податковими деклараціями по податку на додану вартість за липень 2011 року та березень 2012 року. (Т2 арк. 14-30). По факту поставки було здійснене коригування виписаних податкових накладних у зв'язку з уточненням (зміною) номенклатури поставки. Вищевказані документи були включені до єдиного державного реєстру податкових накладних, а суми податку на додану вартість були включені до складу податкових зобов'язань ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» у березні 2012 року, що підтверджується поданою податковою декларацією по податку на додану вартість за березень 2012 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані позивачем докази в сукупності підтверджують отримання ним продукції від ВАТ «Силові машини» (Росія) та подальшу її реалізацію з метою отримання доходу ТзОВ «Укрспецпромресурс». Вказані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, що підтверджується описаними вище документами та документами бухгалтерського обліку, поданих позивачем.

Відповідачем не подано жодних доказів про дефекти у правовому статусі контрагента позивача ТзОВ «Укрспецпромресурс» чи про обізнаність позивача про такі обставини. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факт, що на момент проведення операцій контрагент позивача ТзОВ «Укрспецпромресурс» ліквідованим не був, його свідоцтво платника ПДВ анульовано не було.

Суд також вважає необґрунтованими висновки податкового органу, що позивачем зайво включено до складу фінансових витрат суму 417729 грн. як відсотки за користування позикою та суми наданих аудиторських та консультаційних послуг, відповідно, 15000,00 грн. та 101400,00 грн. Так, до матеріалів справи подано укладений позивачем з ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» договір позики № 1П-3 від 02.09.2009 року та відомості нарахування відсотків за позикою по угоді № 1П-3 від 02.09.2009 року за період квітень-грудень 2011 року, що підтверджує правомірність віднесення до складу витрат сум сплачених позивачем в якості процентів за користування позикою. (Т2 арк. 43- 63). Доказів зворотного суду не подано.

Позивачем та ТзОВ «УПК - Аудит ЛТД», був укладений договір № 12-1993 від 01.02.2011 року про надання аудиторських консультаційних послуг. По результатам виконання даного договору був підписаний акт № 5-1993 від 05.05.2011 року наданих аудиторських послуг, який засвідчив якісне та повне виконання умов договору. У відповідності до договору від 10.09.2010р. укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юрконс», останнє брало на себе зобов'язання щодо надання правових послуг: консультацій з юридичних питань, пов'язаних зі здійсненням ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» господарської діяльності; складання процесуальних документів, звернень, заяв, скарг тощо в інтересах ТзОВ «ВГЦ «Піраміда»; представництва інтересів ЗАМОВНИКА в усіх державних органах, правоохоронних органах України, Генеральній прокуратурі України та її територіальних підрозділах, приватних і громадських установах; представництва інтересів ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» в судових органах України усіх юрисдикцій всіх інстанцій. По результатам виконання даного договору був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № YK-0000027 від 26.12.2011 року, який засвідчив якісне та повне виконання умов договору. (Т2 арк. 64-69).

Фактичне надання послуг, крім іншого, підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема, постановами Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-5826/11/1370, №2а-10457/11/1370 та рішенням господарського суду Львівській області по справі №5015/4831/11 від 21.10.2011р. ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» виступало у вказаних справах позивачем, а його інтереси захищали представники АО «Юрконс». Згідно вказаних рішень були скасовані повідомлення-рішення податкового органу на загальну суму, відповідно, 14 286 605,00 грн. і 1 627 224,00 грн. та стягнуто в користь позивача 970 302,28 грн. (Т2 арк. 77 а- 95).

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг. Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» за період, що перевірявся, отримувало прибуток /дохід/, що підтверджується декларацією про прибуток за 2011 рік.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про зайве включення позивачем до складу адміністративних витрат заробітної плати з відповідними нарахуваннями працівників, які здійснюють операції із проведенням ремонтно-монтажних робіт на атомних станціях на суму 821715,65 грн. У відповідності до наданих суду документів, зокрема, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, штатного розкладу, наказів по особовому складу виробничого персоналу, наказів по особовому складу адміністративного персоналу, регістрів бухгалтерського обліку та ін. встановлено, що позивачем на рахунок 92, у відповідні періоди, відносилась заробітна плата та нарахування на неї саме адміністративного персоналу, а заробітна плата та нарахування на неї спеціалістів, зайнятих на ремонтах, відносилась позивачем на рахунок 23.

Матеріалами справи підтверджується факт документування вказаних операцій по відповідних регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими записами (проводками). Доказів зворотного суду відповідач не подав.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 11.2 ст. 11 вищезазначеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності в цій частині з 01 квітня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

У відповідності до п. 138.10.2 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

У відповідності до п. 138.10.5. Податкового кодексу України, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п. 1.32 ст. 1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підп. 135.4.1. п. 135 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1. та п. 137.4 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. Витрати, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку": "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та доходів підприємства є те, щоб такі витрати і доходи підтверджувалися первинними обліковими документами. Основою для податкового обліку, як зазначено у статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є бухгалтерський облік, який відображає усю діяльність підприємства з початку створення і містить, у тому числі, відомості про ресурси такого підприємства, які використовуються у процесі господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Якщо при перевірці платника податків податковий орган виявить, що та чи інша стаття витрат чи доходів підприємства немає документального підтвердження, зобов'язаний вказати перелік документів, яких немає.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що документи, на підставі яких позивач включив вказані суми до валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Подані позивачем первинні документи та документи бухгалтерського обліку містять інформацію щодо змісту господарських операцій, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених договором. Відтак, зазначені дії позивача щодо формування витрат та валових витрат є правомірними.

Також, суд вважає помилковими твердження податкового органу, що ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» допустило порушення п. 194.1 ст. 194, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.4, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму в розмірі 12 595,38 грн.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями (далі Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР): або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включались до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого постачальникам готівковими коштами при розрахунках працівників від імені підприємства. Дані розрахунки оформлювались авансовими звітами, з прикладанням до них касових чеків. Разова сума оплат за отримані товари/послуги не перевищувала 200 грн.

Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи суд дійшов висновку, що позивач мав право включати до податкового кредиту суми ПДВ сплачені при розрахунках готівковими коштами, підтверджені авансовими звітами, з прикладанням до них касових чеків. Наведені авансові звіти та касові чеки не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством. Крім того, зазначені суми податку знайшли своє відображення у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на підставі яких формувались податкові декларації. Належних доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не представив належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, про які вказано у акті перевірки, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, а тому підлягає до скасування.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (2146 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0004212320/19082, від 10.12.2012 року № 0004222320/19084, від 10.12.2012 року № 0004232320/19085.

3. Стягнути з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - господарський центр «Піраміда» (код ЄДРПОУ 13821804, адреса: 79014, м. Львів, вул. Вахнянина, 8 а) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 15.04.2013 року.