Постанова № 30658077, 01.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 квітня 2013 р. Справа № 802/375/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Кокуть О.А.

представника відповідача: Коновала С.М., Прокопюк О.В., Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за 4 квартал 2010 року, а саме встановлено їх завищення, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначила, що доводи податкового органу з приводу безтоварності операцій між ТОВ "Дюк-01" та ТОВ "Дюк-08" по будівництву газопроводу до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки є безпідставними, оскільки результатом вказаних операцій є матеріалізований газопровід, який введений в експлуатацію та реально використовується. Крім того позивачем до податкового обліку надано належним чином оформлені первинні документи, договори, платіжні доручення, акти виконаних робіт ті інші документи, які підтверджують реальність виконаних робіт, а також те, що всі кошти товариства були спрямовані виключно на будівництво газопроводу. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на письмові заперечення /т. 3, а.с.102-109/ та просили суд відмовити у його задоволені. Окремо зазначили, що довгостроковий договір на будівництво газопроводу між ТОВ "Дюк-01" та ТОВ "Дюк-08" укладений без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на підставі направлення Вінницької ОДПІ № 1676/15 від 26.07.2012 року та наказу № 1703/15 від 24.07.2012 року податковим ревізором-інспектором Вінницької ОДПІ Коновалом С.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" (далі - ТОВ"Дюк-08") з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за 4 квартал 2010 року, відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого за відповідний звітний (податковий) період, згідно із затвердженим планом перевірки.

Результати перевірки оформлено актом № 268/15/36199198 від 15.08.2012 року /т. 1, а.с. 28-52/, згідно якого встановлено порушення вимог:

- пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4., пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах по податковій декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року (із урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.06.2012 року № 9035351980) на 2933157 грн.

- пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за 4 квартал 2010 року в сумі 541893 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ВІ" № 0000041505 від 05.09.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2933157 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 733289 грн., та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000061505 від 05.09.2012 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з податку на додану вартість у розмірі 541893 грн.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що на думку податкового органу довгостроковий договір (контракт) укладений між ТОВ "Дюк-01" та ТОВ "Дюк-08" з приводу будівництва газопроводу до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки є нікчемним, суперечить законодавству, а правовідносини, які виникли з цього приводу не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже є безтоварними. Також про безтоварність операцій підтверджується тим, що ТОВ "Дюк-01" не здійснював ніяких операцій при будівництві даного газопроводу, що свідчить про відсутність економічної доцільності діяльності такого суб'єкта господарювання. Крім того відповідач вважає, що ТОВ "Дюк-08" неправомірно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за оренду автомобіля та витрати на його експлуатацію, оскільки використання такого автомобіля не пов'язано з господарською діяльністю товариства. За таких обставин, перевіряючий дійшов висновків про те, що вказані дії не мають доказовості реального вчинення господарських операцій між ТОВ"Дюк-08" та ТОВ"Дюк-01".

Не погодившись із такими висновками, позивач подав 24.09.2012 року до податкового органу первинну скаргу на акт /т. 3, а.с.70-76/.

За результатами розгляду скарги ДПС у Вінницькій області на адресу товариства надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги № 19125/10/10-11-20 від 19.11.2012 року /т. 1, а.с.56-62/, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012 року № 0000061505 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 514893 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012 року № 0000041505 про зменшення бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість на загальну суму 3666446 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2933157 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 733289 грн., в частині 1109548 грн. бюджетного відшкодування та 277387 грн. штрафної санкції скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також за результатами розгляду зазначеної скарги Вінницькою ОДПІ відповідно до вимог Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 прийнято та направлено ТОВ "Дюк-08" податкове-повідомлення-рішення форми "В3" № 0000121505 від 27.11.2012 року про відмову в бюджетному відшкодуванні за 4 квартал 2010 року на суму 1109548 грн. та податкове-повідомлення-рішення форми "ВІ" № 0000111505 від 27.11.2012 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1823609 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 455902 грн. Дані податкові повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що 24.04.2009 року між ТОВ"Дюк-01" та ТОВ"Дюк-08" укладено довгостроковий договір (контракт) на будівництво газопроводу відповідно до робочого проекту об'єкта "Коригування ПКД газопроводу високого тиску для здійснення газопостачання до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ Якушинське, АРЗ СП Вінницького району" /т.1, а.с. 68-72/. Згідно даного договору ТОВ"Дюк-08" надає кошти на будівництво газопроводу, яке здійснює ТОВ"Дюк-01", а взамін отримує 100 % збудованих об'єктів, які були побудовані за надані ним кошти. На виконання вказаного договору позивач перерахував на користь ТОВ"Дюк-01" кошти, які останній використав на будівництво газопроводу.

На виконання зазначеного договору позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема податкові накладні /т.4, а.с.59-79/, акти приймання наданих послуг, довідки про вартість наданих послуг /т.1, а.с.74-109/, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, /т.1, а.с.136-248/, підсумкові відомості ресурсів (витрат по факту) /т. 2, а.с.1-206/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Розділом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлено вимоги до первинних документів, зокрема п. 2.4. визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Зазначені вимоги також визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, з змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що надані позивачем докази, а саме податкові накладні, акти приймання наданих послуг, довідки про вартість наданих послуг, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів (витрат по факту) відповідають вимогам які встановлюються до первинних документів, відтак належним чином підтверджують факт перерахування коштів від ТОВ"Дюк-08" до ТОВ"Дюк-01" та використання їх останнім саме на будівництво газопроводу.

Також про фактичність господарських операцій по перерахуванню коштів, а також те, що всі кошти товариства були спрямовані виключно на будівництво газопроводу свідчить його матеріалізованість та реальність використання.

Таким чином судом не береться до уваги позиція податкового органу з приводу того, що податкові накладні не підтверджують реального надання послуг за які перераховувалися кошти зазначені в цих накладних.

Що стосується позиції відповідача з приводу не використання позивачем при оформленні актів прийому виконаних робіт бланків типової форми з метою не відображення реальної вартості виконаних робіт, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено акт приймання виконаних будівельних робіт, яким передбачено прямих витрат, загально виробничих витрат, інші супутні товари, вартість матеріалів, заробітна плата і витрата праці робітників, тощо, та затверджено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, яка підписується замовником, генпідрядником та субпідрядником та містить інформацію щодо вартості будівництва з розмежуванням на вартість будівельно-монтажних робіт.

Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ, організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Отже, суд не бере до уваги позицію відповідача з приводу не використання позивачем при оформленні актів прийому виконаних робіт бланків типової форми, оскільки ТОВ "Дюк-01" до будівництва бюджетні кошти не залучало, а згідно умов довгострокового договору (контракту) на будівництво газопроводу від 24.04.2009 року застосування типових форм не передбачено.

Крім того судом не береться до уваги позиція відповідача з приводу того, що господарські операції по перерахуванню коштів від позивача до ТОВ"Дюк-01" є безтоварними, в зв'язку з тим, що засновниками ТОВ"Дюк-01" та ТОВ"Дюк-08" є одні і ті ж особи, оскільки як вбачається з матеріалів справи склад засновників вказаних товариств різний.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача з приводу порушення позивачем пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4., пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах по податковій декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року (із урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.06.2012 року № 9035351980) на 2933157 грн. суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто, іншими словами, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) до складу податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні факт виконання умов договору та реальність існування збудованого відповідно до вказаного договору газопроводу підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2010 року, згідно з яким ТОВ "Дюк-01" передає а ТОВ"Дюк-08" приймає побудований газопровід до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки Вінницького району загальною вартістю 22650000 грн. в тому числі з ПДВ 3775000 грн., загальною довжиною 13661,9 м.п. Крім того на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 22.12.2010 року виданий сертифікат відповідності № ВН000875 від 30.12.2010 року, що свідчить про дійсність, а не формальність виконання умов договору /т.3, а.с.42-47/.

Також про те, що побудований газопровід використовується підприємством в свої господарській діяльності за призначенням, а також відповідає фактичному виду діяльності свідчить факт передачі даного об'єкта на обслуговування спеціалізованій газоексплуатуючій організації зі всією проектною, кошторисною, будівельно-технічною документацією згідно договору найму (оренди) № 08.11.553 від 01.07.2011 року з метою отримання прибутку (орендної плати). Вказане підтверджується актами прийому-передачі від 01.07.2011 року /т.1, а.с.110-115/.

Отже реальність операцій спрямованих на будівництво газопроводу та використання позивачем останнього у своїй господарській діяльності підтверджується наведеними вище фактами. Таким чином позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі договірної (контрактної) вартості об'єкту та придбанням об'єкту з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності "Дюк-08"

При цьому відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із змісту вищевказаних норм вбачається, що законодавцем передбачений виключний перелік підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит. Однак будь-яких посилань на відсутність податкових накладних у відповідача немає. Крім того податковий орган не заперечував, що надані до перевірки податкові накладні виписані на суму сплачених коштів та підтверджують таку сплату.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Також судом не приймається до уваги викладені в акті перевірки та висловлені в ході судового розгляду твердження відповідача про те, що довгостроковий договір (контракт) на будівництво газопроводу від 24.04.2009 року укладений між ТОВ"Дюк-08" та ТОВ"Дюк-01" є нікчемним, а операції, які здійснювалися по перерахуванню коштів на його виконання є безтоварними, та здійснювались з метою заниження об'єкта оподаткування, оскільки ТОВ"Дюк-01" не здійснював жодної операції, крім надання послуг по "Коригуванню ПКД газопроводу високого тиску для здійснення газопостачання до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки", що свідчить про відсутність економічної доцільності діяльності такого суб'єкта виходячи з наступного.

Статтею 42 Господарського Кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З змісту цієї норми вбачається, що ця діяльність здійснюється на власний ризик, тобто в результаті підприємницької діяльності можна отримувати як прибутки так і збитки.

Дане твердження податкового органу спростовується тим, що ТОВ"Дюк-01" здійснював функцію замовника по будівництву газопроводу, тобто отримував на своє ім'я дозвільні документи, а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт № 175/А від 09.10.2008 року, дозвіл на виконання будівельних робіт № 162/А від 15.10.2008 року, укладав договори на будівництво, погоджував ціни, об'єм, перелік робіт та послуг, укладав акти здачі-приймання наданих послуг, замовляв розробку проекту траси газопроводу, отримував дозволи на відведення земельних ділянок необхідних для будівництва газопроводу погоджував технічні умови /т.3, а.с.130-146, 163-240/.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем укладалися правочини з метою здійснення передбаченої законом підприємницької діяльності, а наявність у позивача умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора.

Відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Разом з тим відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого договору, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності позивачем та його контрагентом, що є тільки припущенням.

Разом з тим посилання відповідача на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного Кодексу України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового Кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними або нікчемними.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій спрямованих на будівництво газопроводу відповідними доказами.

Крім того судом не береться до уваги твердження податкового органу, з приводу того, що до перевірки не надано проектну-кошторисну документацію, будівельни паспорти, виконавчу технічну документацію на підставі якої проводились роботи, технічні паспорти, оскільки Дюк-08" здійснювало лише фінансування будівництва газопроводу, а замовником всієї проектно-кошторисної документації було ТОВ"Дюк-01".

Що стосується виявлених податковим органом порушень пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме включення ТОВ"Дюк-08" до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за оренду автомобіля та затрати на його експлуатацією, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено що ТОВ"Дюк-08" уклало договір оренди транспортного засобу від 01.04.2009 року № 02.09.726 з ТОВ "Єврокон Україна" /т. 4, а.с.5-8/. Згідно договору ТОВ "Єврокон Україна" передає, а ТОВ"Дюк-08" приймає в тимчасове платне користування легковий автомобіль тойота королла, номерний знак НОМЕР_1. За користування автомобілем ТОВ"Дюк-08" зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі 7700 грн., в тому числі ПДВ 1540 грн.

На виконання зазначеного договору позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема подорожні листи службового легкового автомобіля, акти про надання послуг з оренди автомобіля, договір оренди автомобіля, платіжні доручення про сплату орендної плати, акти прийому-передачі нафтопродуктів /т. 4, а.с.9-37, 81-87/. Таким чином наявність вказаних документів підтверджує факт використання відповідного транспортного засобу у господарських операціях та правомірність віднесення сум ПДВ сплачених за оренду автомобіля та затрати на його експлуатацією до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, висновки, що знайшли відображення у акті перевірки № 268/15/36199198 від 15.08.2012 року є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. З наведених вище обставин та документів вбачається реальне здійснення господарських операцій пов'язаних з будівництвом газопроводу, фактичний рух активів, що спростовує твердження податкового органу про їх безтоварність. Окрім того, до суду надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність вказаних операцій. Також про реальність вказаних операцій свідчить матеріалізований газопровід, який введений в експлуатацію та реально використовується.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000041505, № 0000061505 від 05.09.2012 року, № 0000111505 та № 0000121505 від 27.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович