Постанова № 30658053, 28.02.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3659/12

Ряд стат. звіту № 8.2.3

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі :

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.

за участю сторін:

представника позивача - Васильєв А.А.,

представника відповідача - Бондарєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз», звернувся доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, якою просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року за № 0000073500, за № 0000083500, за № 0002602341, за № 0002622341 та за № 0002632341.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Зокрема, підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 540987 грн. та завищення податкового кредиту на суму 107007 грн. є віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товару у ПП «Універсал Н» за нікчемним договором, оскільки нібито у вказаного підприємства відсутнє фактичне здійснення фінансово-господарських операцій. При цьому зазначено, що суми валових витрат сформовано в рамках укладеного договору, за якими здійснювалися поставки товару на користь позивача, на підставі накладних, транспортних та платіжних документах, а сплачений ПДВ в межах виконання договору в зв'язку з придбанням такого товару відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно вимог пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладеної угоди, оскільки можливе недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог ч. 1. та ч. 5. ст. 203 ЦК України є підставою виключно для оспорювання такого правочину в судовому порядку. Натомість податковий орган не посилається на жодну норму права, яка б визнавала відповідний правочин недійсним в силу закону і відповідно не потребувала визнання його недійсним в судовому порядку.

Також вказано, що висновок відповідача про те, що заборгованість позивача перед поручителями як новими кредиторами у зобов'язаннях за кредитними договорами є поворотною фінансовою допомогою (що слугувало підставою для збільшення валових доходів на суму 2556924 грн.) суперечать нормам чинного законодавства України. Зазначено, що порука не є самостійним видом зобов'язань, а є лише способом виконання основного зобов'язання, виконання поручителем зобов'язань перед кредитором боржника не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування.

Крім того, вказано на протиправність висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків сплачених за кредитними договорами (що слугувало підставою для зменшення валових витрат на суму 3347988 грн.), оскільки такий висновок прямо суперечить приписам пп. 14.1.258. п. 14.1. ст. 14, п. 141.1. ст. 141 Податкового кодексу України.

Також звернуто увагу на протиправність висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 7016 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Оріон ЛТД» на тій підставі, що вказане товариство мало правовідносини із ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт» та ПП «Велес-ЛВ», які мають ознаки фіктивності. Наголошено, що відповідна господарська операція носила реальний товарний характер, а спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, згідно вимог розділу V Податкового кодексу України. Крім того зазначає, що можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не впливають на права та обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачеві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що договір укладений між позивачем та ПП «Універсал Н» є недійсний в силу закону, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, результатом діяльності ПП «Універсал Н» є переважно формування податкового кредиту та валових витрат на адресу контрагентів-покупців, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 р. у справі № 1-301/11. Також відзначив, що в бухгалтерському обліку ПАТ «Ужгородський Турбогаз» обліковується кредиторська заборгованість відповідно до договорів поруки на яку платник податку не нараховує та не сплачує своїм кредиторам відсотки за користування такими коштами, тому відповідні кошти є поворотною фінансовою допомогою в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України, а отже умовно нараховані проценти на такі суми платник зобов'язаний включати до складу валового доходу. Крім того пояснив, що витрати позивача в розмірі 3347988 грн., що є сумою процентів, сплачених за користування фінансовими кредитами, за результатами документальної перевірки виключені зі складу валових на тій підставі, що відповідні кредитні кошти використовувались на придбання кваліфікаційних активів згідно договору поставки продукції виробничо-технічного призначення № 117-03-12F від 21.03.2012 р. укладеного з Компанією «Logistic Solutoin International» LTD, а тому є фінансовими витратами на придбання кваліфікаційних активів в розумінні Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», які не підлягають включенню до складу валових витрат, а включаються до собівартості відповідного кваліфікаційного активу. Також вказав, що податковим органом правомірно зменшено податковий кредит позивача на суму 7016 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Оріон ЛТД», оскільки вказане підприємство спрямовує свою діяльність на мінімізацію податкових зобов'язань з ПДВ контрагентам-покупцям. За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою службою у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах із ПП «Універсал Н» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (акт ДПС у Закарпатській області № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р.), якою зокрема встановлено порушення ПАТ «Ужгородський Турбогаз» вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачу зменшено валові витрати за IV квартал 2009 р. на суму 540 987,0 грн. та зменшено податковий кредит по ПДВ в сумі 107 007 грн.

ПАТ «Ужгородський Турбогаз» у порядку визначеному п. 86.7.ст. 86. ПК України подало до органу державної податкової служби за основним місцем обліку - Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, заперечення на акт перевірки № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р.

Державною податковою службою у Закарпатській області за результатом розгляду вищевказаних заперечень ПАТ «Ужгородський Турбогаз» на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 та п. 78.2 ст. 78 ПК України було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Ужгородський Турбогаз» з питань, що стали предметом оскарження та з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. (лист про надання відповіді № 2199/1/16-014 від 27.11.2012 р.).

Як наслідок, Державною податковою службою у Закарпатській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» з питань, що стали предметом оскарження: дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах із ПП «Універсал Н» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., та з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. (акт ДПС у Закарпатській області № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012).

На підставі акту перевірки № 16/22-1/00153608 від 20 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року за № 0000073500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25307 грн.; за № 0000083500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ вартість у розмірі 70499 грн. та донараховано 17624 грн. штрафних санкцій; за № 0002602341, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2825835 грн.; за № 0002622341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 237152 грн. за основним платежем та 59288,25 грн. штрафних санкцій; за № 0002632341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16467 грн. за основним платежем та 3295,25 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами ДПС у Закарпатській області № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р. та № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. підставою для визначення ПАТ «Ужгородський Турбогаз» грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІV кв. 2009 р. у розмірі 135247 грн. та з податку на додану вартість за листопад 2009 р. у розмірі 11201 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 р. у розмірі 70499 грн. та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2009 р. у розмірі 25307 грн., став висновок про те, що договір поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р. укладений з ПП «Універсал Н» є нікчемним в силу статтей 203 ч. 1. та ч. 5., 215 ЦК України, як такий що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1.).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 04 листопада 2009 року між позивачем та ПП «Універсал Н» було укладено договір поставки № 04/11/09, предметом якого є зобов'язання ПП «Універсал Н» поставити у власність позивача продукцію (труби) та зобов'язання позивач прийняти та оплатити її.

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці продукції (труб), про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме специфікація № 1 від 04.11.09 р., сертифікати якості на поставлену продукцію, накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, транспортні документи - акти здачі-приймання робіт № СС-0000059 від 19.11.2009 р. та № 135 від 09.12.09 р., податкова накладна № 128 від 09.12.2009 р., платіжні документи по оплаті транспортних послуг ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Галеон Транс».

У судовому засіданні також встановлено факт проведення розрахунків за поставлену продукцію згідно наявних в матеріалах справи платіжних документів, що підтверджує настання реальних правових наслідків за договором поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 року.

Також суд констатує, що податковим органом на стор. 9 акту перевірки № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р. встановлено, що факт приймання труб ПАТ «Ужгородський Турбогаз» за договором поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р., підтверджується поясненням гр. ОСОБА_4 від 29.08.2012 р.

Крім того, товарний характер спірного правочину підтверджується подальшим використанням придбаної за ним продукції у власній господарській діяльності ПАТ «Ужгородський Турбогаз» згідно матеріально-виробничим звітом за грудень 2009 р. по рах. 20.1 по дільниці № 50 частину придбаних труб використано в грудні 2009 року на замовлення № 700377 - пожежна сантехніка (стор. 10 акту перевірки № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р.); згідно договору № Т5-8-081/52 (36-REP) поставки продукції виробничо-технічного призначення від 20.08.2009 р. укладеного між позивачем та Компанією «Enex Process Engineering», вантажно-митних декларацій, дорожніх відомостей іншу частину придбаних труб товариство відвантажило на експорт (стор. 10-11 акту перевірки № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р.).

Cуд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний товарний характер спірного договору поставки укладеного з ПП «Універсал Н», позивач, при виконанні відповідної господарської операції та відображені її результатів у податковому обліку, повною мірою дотримався вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», а тому ПАТ «Ужгородський Турбогаз» має право на формування валових витрат на суму 540 987,0 грн. та податкового кредиту на суму 107 007 грн. за результатами вчинення такої господарської операції.

Із акту перевірки ДПС у Закарпатській області № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р. вбачається, що нібито спірний договір поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р. укладено з порушенням ч. 1. (зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.) та ч. 5. (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, а тому є нікчемним - недійсним в силу закону. Однак суд з таким висновком податкового органу не може погодитися, оскільки визнання правочину судом недійсним не вимагається виключно в тому випадку, коли його недійсність прямо встановлено законом (ч. 2. ст. 215 ЦК України). Приписи норм права ч. 1. та ч. 5. ст. 203 ЦК України недійсність правочину в силу закону не встановлюють. Недодержання сторонами договору в момент вчинення правочину вимог вказаних статей є підставою виключно для оспорювання такого правочину в судовому порядку (ч. 1. та ч. 3. ст. 215 ЦК України).

Недійсність правочину в силу закону, тобто нікчемність, встановлена законодавцем у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ч. 1. ст. 220 ЦК України); у разі порушення правочином публічного порядку (2. ст. 228 ЦК України); у разі скасування чи обмеження правочином відповідальності за умисне порушення зобов'язання (ч. 3. ст. 614 ЦК України); правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою (ч. 2. ст. 661 ЦК України) та інші. Суд констатує, що ДПС у Закарпатській області в акта перевірки № 14/16-00/00153608 від 10.09.2012 р. та № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. в обґрунтування нікчемності договору поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р. не посилається на жодну норму права, яка б визнавала відповідний правочин недійсним в силу закону і відповідно не потребувала визнання його недійсним в судовому порядку.

Стосовно посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що договір поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлення ним, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (ч. 1.). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2.). Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3.).

З наведеної правової норми вбачається, що правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлення ними можуть визнаватись недійсним виключно в судовому порядку, а органи державної податкової служби не мають повноважень визнавати укладені суб'єктами господарювання договори нікчемними (недійсними в силу закону) без відповідного рішення суду.

Також суд відхиляє посилання податкового органу на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 р. у справі № 1-301/11 по обвинуваченню ОСОБА_5, згідно якої первинні документи ПП «Універсал Н» його посадовими особами були використанні для здійснення незаконної діяльності по наданню послуг з переведення безготівкових грошових коштів у готівкову форму та систематичного незаконного формування підконтрольним суб'єктам підприємницької діяльності податкового кредиту з ПДВ та внесення завідомо неправдивих відомостей в документи податкової звітності, оскільки даною постановою не встановлено незаконне формування ПП «Універсал Н» валових витрат чи податкового кредиту саме ПАТ «Ужгородський Турбогаз». Дана постанова не містить відомостей щодо фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Універсал Н», оскільки такі у цій кримінальній справі взагалі не досліджувалися, а тому установлені у даній постанові обставини не спростовують реальний товарний характер договору поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку ПП «Універсал Н», зокрема, у вигляді надання податкових вигод третім особам з якими позивач жодних правовідносин не мав, не можуть слугувати підставою для визначення податкових зобов'язань ПАТ «Ужгородський Турбогаз», оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів.

Вищевказане свідчить про помилковість та протиправність висновків податкового органу стосовно недійсності в силу закону договору поставки № 04/11/09 від 04.11.2009 р., завищення позивачем валових витрат на суму 540987 грн. та податкового кредиту на суму 107007 грн. по взаємовідносинам з ПП «Універсал Н», натомість вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи.

Як встановлено в судовому засіданні та встановлено матеріалами справи, зокрема, актом ДПС у Закарпатській області № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток слугувало зокрема те, що позивачем не включено до валового доходу умовно нараховані проценти на суму (2556924 грн.) поворотної фінансової допомоги у вигляді виконання поручителями - юридичними особами зобов'язання боржника (позивача) перед кредитором (ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит») по кредитним договорам.

На думку податкового органу у разі якщо зобов'язання за кредитом боржника перед банківською установою були погашені поручителями згідно з укладеними договорами поруки, то зобов'язання що виникли у боржника перед поручителями (кредитором), уже не є фінансовим кредитом і такі зобов'язання відображаються за правилами встановленими підпунктом 14.1.257 пункту 14.1. статті 14 та підпунктом 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Податкового кодексу України для відображення сум процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України є сумою коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Із змісту вказаної прававової норми випливає, що обов'язковою ознакою поворотної фінансової допомоги є, зокрема, надання коштів у користування платнику податків.

Провівши системний аналіз ст.ст. 553, 556, 1046 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що порука не є самостійним видом зобов'язань, а є способом виконання основного зобов'язання - кредитного договору. Виконання поручителем зобов'язань перед кредитором боржника не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування.

Оскільки за умовами договорів поруки поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання кредитних зобов'язань позивача перед ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та погасити відповідні банківські кредити у випадку, коли позивач не буде мати коштів вчасно розрахуватись з ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» за отримані кредити, такі договори не можна визначити як договір поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для кваліфікації виконання поручителями зобов'язань позивача перед кредитором як поворотна фінансова допомога та протиправність дій відповідача щодо збільшення валового доходу позивача на суму умовно нарахованих відсотків в розмірі 2556924 грн.

Поряд із зазначеним, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що оскільки відповідачем безпідставно збільшено валові доходи позивача на суму умовно нарахованих відсотків у розмір - 2556924 грн., а в розділі 3.2.1 акту перевірки ДПС у Закарпатській області № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. (стор. 18) встановлено заниження позивачем валових витрат за І півріччя 2012 року на суму 522094 грн., то в даному випадку об'єкт оподаткування податком на прибуток має від'ємне значення, тому законних підстав для донарахування ПАТ «Ужгородський Турбогаз» додаткового грошового зобов'язання податку на прибуток немає.

Суд звертає увагу на правомірність збільшення відповідачем валового доходу ПАТ «Ужгородський Турбогаз» за ІІ кв. 2011 року в розмірі 2120 грн. - сума процентів умовно нарахованих на кошти отримані за умовами інвестиційного договору (відповідне порушення відображено у акті № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. на сторінках 13-15). Проте це не тягне за собою законних підстав для донарахування ПАТ «Ужгородський Турбогаз» податку на прибуток, оскільки за результатами цієї ж перевірки ДПС у Закарпатської області встановлено заниження платником податків своїх валових витрат на значно більшу сум - 522094 грн.

В акті перевірки № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. також зазначено, що ПАТ «Ужгородський Турбогаз» завищено валові витрати на суму відсотків, сплачених позивачем за кредитними договорами, у розмірі 3347988 грн.

Так, згідно з пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

ПАТ «Ужгородський Турбогаз» уклало з ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» договір про мультивалютну кредитну лінію № 1335м-10 від 26.10.2010 р., договір про відновлювальну кредитну лінію № 655v-01-07 від 26.06.2007 р., договір про не відновлювальну кредитну лінію № 1199-01-07 від 28.09.2007 р. та договір про відновлювальну кредитну лінію № 1299-09 від 16.02.2009 р. відповідно до умов яких банк надав позивачеві у тимчасове платне користування грошові кошти.

Кошти, отримані за відповідними кредитними договорами, за своєю правовою природою підпадають під визначення фінансового кредиту згідно пп. 14.1.258. п. 14.1. ст. 14 ПК України.

А відповідно до п. 141.1. ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Єдиною умовою віднесення таких витрат до складу валових є використання кредитних коштів в межах господарської діяльності платника податку.

Факт використання кредитних коштів, отриманих позивачем відповідно до зазначених вище договорів, у власній господарській діяльності підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, які визначають цільове призначення використання таких коштів.

В свою чергу використання кредитних коштів не пов'язано з правовідносинами, що випливають з договору поставки продукції виробничо-технічного призначення № 117-03-12F від 21.03.2012 р. укладеного з Компанією «Logistic Solutoin International» LTD. В якості авансових платежів за цим договором поставки продукції виробничо-технічного призначення ПАТ «Ужгородський Турбогаз» спрямувало кошти отримані від погашення заборгованості суб'єктами господарювання по ціно-паперових операціях (стор. 26-27 акту перевірки № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р.).

Зазначені договори, отже, і зобов'язання сторін за ними, не пов'язані між собою, а відповідач не надав жодних доказів того, що кошти, отримані позивачем за кредитними договорами використовувались на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю, зокрема, на придбання кваліфікаційних активів, тому зменшення податковим органом валових витрат позивача по сплаті процентів за банківським кредитом на суму 3347988 грн. є неправомірним.

Стосовно зменшення валових витрат ПАТ «Ужгородський Турбогаз» за 1-е півріччя 2012 року на суму 387922 грн., сформовані в порядку, визначеному п. 3. підрозділу 4. Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України: шляхом включення до валових витрат 2012 року 25% від суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік - 1551688 грн., яке податковим органом було зменшене з підставах викладених у розділі 3.2.1 акту перевірки № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. (збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків за договорами поруки та на суму умовно нарахованих відсотків за умовами інвестиційного договору), суд констатує наступне.

В судовому засіданні встановлено та належними, допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України підтверджено, що податковим органом валові доходи ПАТ «Ужгородський Турбогаз» збільшено на суму умовно нарахованих відсотків за договорами поруки протиправно, а тому, як наслідок, податковим органом протиправно зменшено і від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2011 рік в розмір 1549568 грн. - сума умовно нарахованих відсотків за договорами поруки у 2011 році.

Отже, відповідне від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2011 рік сформоване ПАТ «Ужгородський Турбогаз» правомірно, тому позивач у повній відповідності до вимог п. 3. підрозділу 4. Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення) включив його до валових витрат 2012 року.

Також суд приймає до уваги ту обставину, що актом перевірки № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р. (стор. 19) встановлено заниження ПАТ «Ужгородський Турбогаз» валових витрат за 1-е півріччя 2012 року на суму 4258004 грн., що вказує на відсутність у податкового органу законних підстав для зменшення валових витрат позивача за 1-е півріччя 2012 року на значно меншу суму - 387922 грн.

Крім того, при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, акту ДПС у Закарпатської області № 16/22-1/00153608 від 20.11.2012 р., судом встановлено, що податковим органом позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 5266 грн. у зв'язку з тим, що позивач завищив свій податковий кредит на суму 7016 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Оріон ЛТД». Останній мав правовідносини із ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт» та ПП «Велес-ЛВ», які мають ознаки фіктивності, а тому податковий орган вважає, що ПАТ «Ужгородський Турбогаз» формувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Оріон ЛТД» з метою мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ.

Проте такі висновки податкового органу не ґрунтуються на законі, оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що 22 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Оріон ЛТД» укладено договір поставки № 24/11, реальний товарний характер якого підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці товару, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи: накладні, податкові накладні.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Спірна сума податкового кредиту ПАТ «Ужгородський Турбогаз» по взаємовідносинами із ТОВ «Оріон ЛТД» повністю підтверджені належним чином оформленими та дослідженими у судовому засіданні податковими накладними, що відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Посилання відповідача щодо відсутності товарного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріон ЛТД» у зв'язку з тим, що ТОВ «Оріон ЛТД» мав правовідносини із ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт» та ПП «Велес-ЛВ», які мають ознаки фіктивності, суд вважає безпідставними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Така позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

У свою чергу, ПАТ «Ужгородський Турбогаз» не повинен нести наслідків невиконання постачальником - ТОВ «Оріон ЛТД», своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, оскільки податковим законодавством встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Згідно ст. 16 ПК України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, оскільки господарські операції між ТОВ «Оріон ЛТД» та ПАТ «Ужгородський Турбогаз» реально мали місце, позивач надав необхідне документальне підтвердження розміру податкового кредиту, то податковим органом було безпідставно виключено з податкового кредиту ПАТ «Ужгородський Турбогаз», суми сформовані на підставі первинних документів отриманих за договором поставки від № 024/11 від 22 березня 2011 року та, як результат, безпідставно донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 5266 грн.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 298378 від 11 грудня 2012 року) у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задоволити.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС № 0000073500 від 03.12.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25307 грн.

3.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС № 0000083500 від 03.12.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70499 грн. та донараховано 17624 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС № 0002602341 від 03.12.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2825835 грн.

5.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС № 0002622341 від 03.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 237152 грн. за основним платежем та 59288,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

6.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС № 0002632341 від 03.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16467 грн. за основним платежем та 3295,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 грн.

8.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Калинич Я.М.