Постанова № 30656446, 11.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 5008/316/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г. М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Тийгласької сільської ради Ужгородського району б/н та б/д

на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012р.

у справі № 5008/316/2012

за позовом Сюртівської сільської ради, с. Сюрте, Ужгородського району

до відповідача Тийгласької сільської ради, с. Тийглаш, Ужгородського району

з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача: Ужгородської районної ради, м.Ужгород

:Виробничо-комерційного сільськогосподарського

підприємства «Дружба» (надалі ВКСП «Дружба»), с. Сюрте,

Ужгородський район

про визнання недійсним рішення Тийглашської сільської ради

Ужгородського району від 28.09.2005р. «Про оформлення

права власності на адмінбудівлю»,

представники сторін :

від позивача: Колотуха І.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явися;

від третіх осіб: не з`явились

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представнику позивача роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012р. у

справі № 5008/316/2012 (суддя Журавчак Л.С.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Тийгласької сільської ради від 28.09.2005р. «Про оформлення права власності на адмінбудівлю». Стягнуто з Тийгласької сільської ради на користь Сюртівської сільської ради суму 1 073,00грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Тийглаською сільською радою Ужгородського району подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник зазначає, що в порушення норм процесуального права не був повідомлений про час та дату судового засідання, в зв`язку з чим був позбавлений права на захист своїх інтересів. Також, судом не було взято до уваги, що на даний момент власником І-го поверху спірної адмінбудівлі, за договором купівлі-продажу, є ТзОВ «Магістральплюс» і рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього, проте в порушення норм процесуального права, останнє не було залучено до справи в якості третьої особи. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилена заява останнього про застосування строку позовної давності. Окрім того, скаржник вважає, що спірне рішення Тийгласької сільської ради жодним чином не впливає на законні права та інтереси позивача, оскільки позивачем належним чином не підтверджено право власності на Ѕ спірної адмінбудівлі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013р., у складі колегії судів: Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2013р. Ухвалою суду від 08.02.2013р. виправлено описку у резолютивній частині ухвали суду від 06.02.2013р. та датою слухання справи № 5008/316/2012 замість 28.02.2013 зазначено 07.03.2013р.

Розпорядженням в.о. голови суду від 06.03.2013р., у зв`язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці та неможливістю приймати участь у розгляді даної справи, у склад колегії суддів введено замість судді Мирутенка О.Л. - суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. розгляд справи відкладено на 28.03.2013р. Ухвалою суду від 28.03.2013р. задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено на 11.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Окрім того, представником позивача для огляду в судовому засіданні подано оригінал Проекту встановлення нової межі (зміни меж) населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, належним чином засвідчену копію якого судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, в якій зазначив, що на даний момент між позивачем та відповідачем ведуться перемови щодо мирного вирішення даного спору та підписання мирової угоди.

Представник позивача заперечив проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та зазначив, що підписання мирової угоди на тих умовах, які пропонуються відповідачем є неможливим .

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи за недоведеністю.

Треті особи в судове засідання не з`явились.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, на основі проектів землеустрою по зміні та встановленню меж населених пунктів Ужгородського району, Закарпатською обласною радою 23 вересня 2003 року було прийнято рішення № 256 "Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району", яким встановлено межу с. Сюрте - загальною площею 750,9 га та с. Тийглаш - загальною площею 379,0 га (а.с. 19).

Як вбачається з Проекту встановлення нової межі (зміни меж) населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, розробленого у 2003 р. ТОВ "Землемір", земельна ділянка, на якій розташована адмінбудівля сільської ради, знаходилася в межах с. Сюрте (а.с. 20-21).

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №19 від 17.01.04р. створено комісію, яка відповідно до протоколу від 27.01.04р. розглянула питання щодо встановлення меж територій земель між даними сільськими радами та провела польове обстеження і погодження суміжних меж територій сільських рад.

В матеріалах справи міститься Проект землеустрою щодо формування територій і графічного встановлення адміністративних меж Сюртенської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, виготовлений ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2004 році, відповідно до поконтурних відомостей земельних ділянок, включених до Тийгласької сільської ради, земельна ділянка, на якій розміщена адмінбудівля сільської ради, знаходиться на території Тийгласької сільської ради (а.с. 15-16).

26.03.2004р. Ужгородська районна рада прийняла рішення "Про зміну та встановлення меж сільських рад", яким погоджено розподіл меж сільських рад та вирішено просити обласну раду прийняти рішення по встановленню та зміні меж сільських рад району (а.с. 14).

28.09.2005р. Тийглаською сільською радою було прийнято рішення "Про оформлення права власності на адмінбудівлю", яким вирішено оформити право власності на адмінбудівлю, що знаходиться за адресою: с.Тийглаш, вул. Сент-Іштван, 138 (колишня адреса: с. Сюрте, вул. Ракоці, 2) в рівних долях за ВКСП "Дружба" на правах колективної власності та за територіальною громадою Ужгородського району в особі Ужгородської районної ради на правах комунальної власності (а.с. 10).

На підставі вказаного рішення Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна було виготовлено свідоцтво про право власності на об"єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Тийглаш, вул. Сент Іштвана, 138 та проведена його реєстрація за Ужгородською районною радою на праві комунальної власності на 1/2 частину будівлі.

В подальшому, 23 березня 2007 року Ужгородська районна рада рішенням №117 "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Ужгородського району Сюртівській сільській раді" передала у власність територіальної громади с. Сюрте другий поверх адмінбудівлі (а.с. 11).

На виконання вказаного рішення 23.05.2007р. між Ужгородською районною радою та Сюртівською сільською радою було складено та підписано двосторонній Акт прийому-передачі об"єкта (а.с. 12).

Як видно з матеріалів справи, Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації листом-відповіддю від 03.07.2009р. за № 550/01-16 скерованим на адресу Сюртівської сільської ради на звернення останньої щодо оформлення права власності на адмінбудинок, який відповідно до рішення Ужгородської районної ради від 23.03.2007р. №117 переданий у власність територіальної громади с. Сюрте, повідомило про вже проведену на підставі рішення Тийгласької сільської ради від 28.09.05р. реєстрацію права власності 1/2 адмінбудинку, однак, за адресою : с. Тийглаш вул. Сент Іштван, 138 (а.с. 28).

Дані обставини стали підставою для звернення Сюртівської сільської ради з позовом про визнання недійсним рішення Тийгласької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 28.09.2005р. «Про оформлення права власності на адмінбудівлю», мотивуючи тим, що Тийгласька сільська рада своїми діями, а саме, внаслідок присвоєння спірній адмінбудівлі нової адреси, порушила п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування". Оскільки адмінбудівля знаходиться в межах населеного пункту с. Сюрте, право розпорядження нею належить виключно його територіальній громаді, тому рішення Тийгласької сільської ради, визнання недійсним якого є предметом даного спору, прийняте, на думку позивача, безпідставно.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

В матеріалах справи міститься рішення Закарпатської обласної ради від 23 вересня 2003 року №256 "Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району", яким встановлено, зокрема, межі с. Тийглаш та с. Сюрте. Згідно графічної карти, яка є невід`ємною частиною погодженого Проекту поділу меж 2003р., затвердженого вказаним рішенням Закарпатської обласної ради, земельна ділянка на якій знаходиться будівля Сюртівської сільської ради перебуває в межах території населеного пункту с. Сюрте та має адресу с. Сюрте, вул.. Ракоці, 2.

Окрім того, в пояснювальній записці до Проекту землеустрою щодо формування територій і графічного встановлення адміністративних меж Сюртівської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області від 2004р., який погоджений рішенням Ужгородської районної ради, чітко вказано, що межі територій рад в південній частині проходять по межах існуючих населених пунктів. Також, як вбачається з Акту польового обстеження і погодження зміни меж сільських населених пунктів, підписаного заступником голови Ужгородської районної ради - Е.Т. Крицьким, начальником відділу земельних ресурсів - М.В. Попович, заступником голови Ужгородської райдержадміністрації - А.М. Черниченко, начальником відділу містобудування і архітектури - І.В. Зазулич, тощо, претензій, щодо встановленої (зміни) меж населених пунктів Сюртівської сільської ради з боку сільської ради, представників суміжних землекористувачів, відділу земельних ресурсів, архітектури, екологічної інспекції не заявлено. Межі населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш Сюртівської сільської ради комісією погоджені (долучено до матеріалів апеляційного провадження).

Таким чином, погодивши межі рад, Ужгородська районна рада підтвердила існування меж населених пунктів, встановлених Закарпатською обласною радою у 2003р.

З наведеного вбачається, що спірна адмінбудівля на час прийняття вказаного рішення знаходилась на території с. Сюрте, по вул. Ракоці, 2. Цей факт підтверджено і Управлінням Держкомзему в Ужгородському районі (лист від 24.05.11р. №01-14/946) (а.с. 17). Слід також зазначити, що посилання на первинну адресу (с. Сюрте, вул. Ракоці, 2) є і в оспорюваному Рішенні Тийгласької сільської ради від 28.09.2005р. «Про оформлення права власності на адмінбудівлю».

Також в матеріалах справи міститься лист - відповідь Закарпатської обласної ради від 10.03.2011р. за № 269/01-22 скерований на адресу Сюртівської сільської ради, в якому зазначено, що обласна рада не вносила зміни чи доповнення до рішення обласної ради від 23.09.2003р. № 256 «Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району». Тому підстав для зміни меж населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш нема (а.с. 18).

З наведеного вбачається, що прийнявши 26 березня 2004 року рішення "Про зміну та встановлення меж сільських рад" у відповідності до "Проекту землеустрою щодо формування території і графічного встановлення адміністративних меж Сюртенської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області", розробленої ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Ужгородською районною радою дані зміни на обласному рівні врегульовані не були, тобто будь-які зміни чи доповнення до чинного рішення Закарпатської обласної ради №256 від 23.09.03р. у встановленому порядку внесено не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Тийглаською сільською радою без належних підстав було змінено адресу адмінбудівлі з с. Сюрте, вул. Ракоці,2, на с. Тийглаш, вул. Сент Іштван, 138, а тому і рішення щодо оформлення права власності за цією адресою є таким, що суперечить чинному рішенню обласної ради №256, прийнятому 23.09.03, та ст. 174 Земельного кодексу України, відповідно до якої рішення про зміну меж приймається, в даному випадку, обласною радою. З огляду на передачу Ужгородською районною радою згодом частини будівлі у власність територіальної громади с. Сюрте (рішення від 23.03.07р. та акт прийому-передачі від 23.05.07р. містяться в матеріалах справи), оспорюване рішення Тийгласької сільської ради від 28.09.2005р. «Про оформлення права власності на адмінбудівлю» порушує право позивача як власника частини будівлі на реєстрацію за собою цього права (лист Ужгородського РБТІ від 09.07.2009р. №550/01-16).

У відповідності до ст.. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Беручи до уваги все вищенаведене та, виходячи з вищезазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що при прийнятті 28.09.2005р. Тийглашською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області рішення «Про оформлення права власності на адмінбудівлю» порушено норми земельного законодавства, оскільки прийнято без будь-яких правових підстав, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок та підставно визнано недійсним дане рішення.

Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги твердження скаржника стосовного того, що судом першої інстанції безпідставно відхилена заява останнього про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (в редакції, що діяла до 20.12.2011 року) позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-VI внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, виключено пункт 4 частини 1 ст. 268.

Разом з тим, п.5 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" вищевказаного Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Вказаний Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" набрав чинності з 15.01.2012 року, тобто на наступний день після його опублікування в газеті „Голос України" від 14.01.2012 року № 6.

Таким чином, враховуючи вищевказані законодавчі норми та те, що спірне рішення є правовим актом органу місцевого самоврядування та органу державної влади, тому строк позовної давності звернення з позовом про визнання його недійсним ще не сплив.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, скаржниками не подано доказів, які б спростовували обставини, викладені в позовні заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012р. року у справі № 5008/316/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в

касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.