Рішення № 30656394, 03.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.13 Справа№ 914/837/13-г

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», с.Малехів Жовківського району Львівської області

до відповідача Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка, м.Львів

про стягнення 34 060,55 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Куліш О.І. - представник (довіреність б/н від 03.01.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» до Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка про стягнення 34 127,16 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 28.02.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.03.2013р. Ухвалою суду від 20.03.2013р. розгляд справи відкладено на 03.04.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача подав заяву про зміну (зменшення) позовних вимог вих. №88 від 01.04.2013р. (вх.№10200/13 від 03.04.2013р.), в якій просить стягнути з відповідача 34 060,55 грн. 3% річних. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 28.02.2013р. та 20.03.2013р. не виконав. Подав клопотання від 02.04.2013р. вих.№ 249 (вх.№ 9971/13 від 02.04.2013р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юрисконсульта академії у лабораторно-екземенаційній сесії.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, просив розглянути спір по суті по наявних матеріалах справи.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку відсутності підстав для відкладення розгляду справи.

Суд відзначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси юридичної особи мають право представляти інші особи, як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Відповідачем не повідомлено суд про неможливість явки в судове засідання іншого представника. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона не позбавлена права викласти свою позицію у письмовому вигляді.

Слід зазначити, що представник відповідача не з'явився і в попереднє судове засідання, яке відбулось 20.03.2013р., подавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час матеріалів справи є достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дії представника відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

14.09.2011р. господарський суд Львівської області постановив рішення у справі № 5015/2670/11 яким задоволив повністю позов Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", стягнув з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" 1 250 327,60 грн. заборгованості згідно укладеного між сторонами договору генерального підряду №47 на реконструкцію гуртожитку ЛДМА імені М.В. Лисенка з добудовою мансардного поверху та додаткових угод від 14.09.2007р. №48, від 20.03.2008р. № 47, якими вносились зміни до договору підряду від 18.07.2007р. № 47.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2011 року у справі № 5015/2670/11 скасовано в частині стягнення з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" - 76 663,20 грн. заборгованості. В частині стягнення з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" решти суми заборгованості в розмірі - 1 173 664,40 грн. рішення суду залишено без змін.

Відтак рішення у справі № 5015/2670/11 набрало законної сили 06.12.2011р. в частині стягнення 1 173 664,40 грн. заборгованості.

Зважаючи на те, що при розгляду справи № 5015/2670/11 позивач просив стягнути лише суму основного боргу, посилаючись на ч.1 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, позивач згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які відповідно до поданої заяви про зміну (зменшення) позовних вимог становлять 34 060,55 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

14.09.2011р. господарський суд Львівської області постановив рішення у справі № 5015/2670/11 яким позов Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" задоволено повністю, стягнуто з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" 1 250 327,60 грн. заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2011 року у справі № 5015/2670/11 скасовано в частині стягнення з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" - 76 663,20 грн. заборгованості. В частині стягнення з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" решти суми заборгованості в розмірі - 1 173 664,40 грн. рішення суду залишено без змін.

Відтак рішення у справі № 5015/2670/11 набрало законної сили 06.12.2011р. в частині стягнення 1 173 664,40 грн. заборгованості.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в процесі виконання Галицьким ВДВС ЛМУЮ рішення суду у справі № 5015/2670/11, яке набрало законної сили 06.12.2011р. сплатив заборгованість в сумі 1 173 664,40 грн., провівши наступні платежі: 21.08.2012р. - 85 003,90 грн.; 18.10.2012р. - 159 921,30 грн.; 22.10.2012р. - 122 243,72 грн.; 29.10.2012р. - 100 000,00 грн.; 06.11.2012р. - 133 730,82 грн.; 20.12.2012р. - 100 000,00 грн.; 27.12.2012р. - 52 565,03 грн.; 04.01.2013р. - 228 886,16 грн.; 15.01.2013р. - 191 313,47 грн. Факт сплати підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку.

Як вказано в п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду, від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 із змінами та доповненнями "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011 N 16/587-22/430).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач правмірно просить стягнути з відповідача 3% річних нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, за період прострочення сплати боргу до повної сплати боргу в процесі виконавчого провадження, які згідно поданої заяви про зміну (зменшення) позовних вимог становлять 34 060,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог 34 060,55 грн. 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При поданні позовної заяви позивач просив суд відстрочити сплату судового збору до постановлення рішення по справі. До прийняття рішення у справі позивач не подав докази сплати судового збору.

Як вказано в п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір пропорційно задоволеній сумі позову підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 598, 599, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 202 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зміну (зменшення) розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка (79005, м.Львів, вул.Нижанківського,5, ідентифікаційний код 02214225) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Л.Українки,45, ідентифікаційний код 24308317) 34 060,55 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка (79005, м.Львів, вул.Нижанківського,5, ідентифікаційний код 02214225) в доход Державного бюджету України 1 717,14 грн. судового збору.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 08.04.1013р.

Суддя Сухович Ю.О.