Рішення № 30656388, 12.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.13 Справа № 914/671/13-г

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м.Львів)до відповідача:Львівського міського комунального підприємства «Сяйво» (м. Львів)про:стягнення 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 96 коп.

Суддя: Цікало А.І.

При секретарі: Герасименко В.С.

Представники сторін:

Позивача:Горбунова О. Л. - представник (довіреність № 502-5515/2 від 28.12.2011 р.)Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 21.03.2013 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

14.02.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 847 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) до Львівського міського комунального підприємства «Сяйво» (м. Львів) про стягнення 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 96 коп.

Ухвалою суду від 18.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.03.2013 р.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача звернувся з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.04.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.04.2013 р. до суду за вх. № 105 від представника позивача поступив лист, в якому він повідомив суд про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 та п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України. До зазначеного листа долучено копію витягу з ЄДРЮОФОП станом на 01.04.2013 р.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

23.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариство «Львівобленерго» (перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» згідно рішення загальних зборів акціонерів від 14.04.2011 р.) (позивач) та Львівським комунальним підприємством «Сяйво» (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 66245 з додатками (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався подавати електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.5. Договору, споживач (відповідач) зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника (позивача) за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Згідно з п. 4.2.3. Договору, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) електричної енергії вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття або пошкодження пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законом передбачено застосування санкцій чи тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформляється двохсторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

Як вбачається з п. 4 додатку № 11 до договору про постачання електричної енергії № 66245 від 23.02.2005 р. «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», споживач (відповідач) несе відповідальність за технічний стан ввідного пристрою будинку по вул. Сяйво, 21 у м. Львові і стан внутрішньобудинкової електромережі будинку по вул. Сяйво, 21 у м. Львові.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 р. представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго» (позивача), при проведенні перевірки, було встановлено факт самовільного підключення електроустановок до електричної мережі, про що складено акт про порушення № 026029 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Зазначений акт підписаний представником відповідача без зауважень.

В п. 9 акту про порушення № 026029 від 12.04.2012 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 20.04.2012 р. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 1, отже відповідач був належно повідомлений про доту та місце засідання комісії по розгляду акту про порушення.

20.04.2012 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за результатами розгляду акту № 026029 від 12.04.2012 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 725 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 161 грн. 50 коп. Копію зазначеного протоколу комісії, розрахункові документи та рахунок на суму 161 грн. 50 коп. долучено до матеріалів справи.

29.05.2012 р. представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго» (позивача), при проведенні перевірки, було встановлено факт самовільного підключення електроустановок до електричної мережі, про що складено акт про порушення № 026043 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Зазначений акт підписаний представником відповідача без зауважень.

В п. 9 акту про порушення № 026043 від 29.05.2012 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 08.06.2012 р. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 1, отже відповідач був належно повідомлений про доту та місце засідання комісії по розгляду акту про порушення.

08.06.2012 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за результатами розгляду акту № 026043 від 29.05.2012 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 780 (копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 1 518 грн. 63 коп. Копію зазначеного протоколу комісії, розрахункові документи та рахунок на суму 1 518 грн. 63 коп. долучено до матеріалів справи.

13.07.2012 р. представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго» (позивача), при проведенні перевірки, було встановлено факт самовільного підключення електроустановок до електричної мережі, про що складено акт про порушення № 026140 (копію долучено до матеріалів справи).

Зазначений акт підписаний представником відповідача без зауважень.

В п. 9 акту про порушення № 026140 від 13.07.2012 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 20.07.2012 р. за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 21, отже відповідач був належно повідомлений про доту та місце засідання комісії по розгляду акту про порушення.

20.07.2012 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за результатами розгляду акту № 026140 від 13.07.2012 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 820 (копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 1 797 грн. 22 коп. Копію зазначеного протоколу комісії, розрахункові документи та рахунок на суму 1 797 грн. 22 коп. долучено до матеріалів справи.

01.08.2012 р. представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго» (позивача), при проведенні перевірки, було встановлено факт самовільного підключення електроустановок та струмоприймачів до електричної мережі, про що складено акт про порушення № 026204 (копію долучено до матеріалів справи).

Зазначений акт підписаний представником відповідача без зауважень.

В п. 9 акту про порушення № 026204 від 01.08.2012 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 10.08.2012 р. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 1, отже відповідач був належно повідомлений про доту та місце засідання комісії по розгляду акту про порушення.

10.08.2012 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за результатами розгляду акту № 026204 від 01.08.2012 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 830 (копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 873 грн. 61 коп. Копію зазначеного протоколу комісії, розрахункові документи та рахунок на суму 873 грн. 61 коп. долучено до матеріалів справи.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оскарження актів про порушення Правил користування електричною енергією № 026029 від 12.04.2012 р., № 026043 від 29.05.2012 р., № 026140 від 13.07.2012р., № 026204 від 01.08.2012 р. та протоколів комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» № 725 від 20.04.2012 р., № 780 від 08.06.2012 р., № 820 від 20.07.2012 р., № 026204 від 01.08.2012 р., а також відповідачем не надано суду доказів скасування зазначених актів та протоколів.

Станом на час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по донарахуванню недоврахованої спожитої електроенергії на суму 4 350 грн. 96 коп.

Відповідачем не представлено суду доказів погашення зазначеної заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГК України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, рішення позивача щодо донарахування відповідачу 4 350 грн. 96 коп. вартості недоврахованої спожитої електроенергії, стягнення якої є предметом даного спору, є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Як вбачається з договору про постачання електричної енергії № 64245 від 23.02.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) електричної енергії вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття або пошкодження пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ (п. 4.2.3. Договору), тобто зазначеним договором передбачено застосування до споживача оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування недоврахованої електричної енергії по акту про порушення правил користування електричною енергією, складеного з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідач не представив суду доказів скасування такої оперативно-господарської санкції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив належних доказів своїх заперечень, не представив доказів сплати заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м.Львів) до Львівського міського комунального підприємства «Сяйво» (м.Львів) про стягнення 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 96 коп. донарахованої вартості недоврахованої спожитої електроенергії обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 1402 від 31.01.2013 р. позивачем сплачено судовий збір на суму 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 235, 236, 237 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Сяйво» (вул. Сяйво, 21, м. Львів, 79052; код ЄДРПОУ 32262674) про стягнення 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 96 коп. донарахованої вартості спожитої електроенергії - задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Сяйво» (вул. Сяйво, 21, м. Львів, 79052; код ЄДРПОУ 32262674) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 00131587) - 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 96 коп. донарахованої вартості спожитої електроенергії та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.