Рішення № 30655917, 03.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2477/13 03.04.13

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебень України"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: Бєляєва В.В.

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Щебень України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішенням суду визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості між позивачем та ТОВ «Будшляхмаш» та за останнім визнано право власності. В подальшому ТОВ «Будшляхмаш» реалізував дане приміщення відповідачу. Зазначене рішення скасоване, провадження у справі припинено. У зв'язку із чим вважає, що відповідач не набув права власності на майно, а тому договір купівлі-продажу між ним та ТОВ «Будшляхмаш» слід визнати недійсним.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, кореспонденція скеровувалась на адресу згідно відомостей з ЄДР: м.Київ, вул. Дорогожицька ,1.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався з 13.03.2013р. на 20.03.2013р. та на 03.04.2013р.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2007р. у справі №30/238 визнано дійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежилого приміщення під номером 49, що знаходиться в секції номер 3 у будинку під номером 28, що розташований по вул. Юрківській в м. Києві, загальною площею 199 м2, укладений між ТОВ „Торговий будинок „Будшляхмаш" як Покупцем та ВАТ „Київський річковий порт" як Продавцем на умовах, викладених у Попередньому договорі від 12.04.07., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. та визнано за ТОВ Торговий будинок „Будшляхмаш" право власності на вказане нежиле приміщення.

07.08.2007р. між ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» (продавець) та ТОВ «Щебень України» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) нерухоме майно, яким є вбудоване нежиле приміщення під номером 49, що знаходиться в секції номер 3 у будинку під номером 28, що розташований по вул. Юрківській у місті Києві, загальною площею 201,3 м2.

Згідно п. 1.2 договору нерухоме майно належало продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2007р. у справі 30/238, що набрало чинності 03.07.2007р.

На підставі зазначеного договору, 30.10.2007р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було виписано реєстраційне посвідчення №035246, що засвідчує право власності ТОВ «Щебень України» на вищезазначений об'єкт нерухомості.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2007p., рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2007р. скасовано, а справу №30/238 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В подальшому, 26.03.2009р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі припинено провадження у справі №30/238-16/433 за позовом ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» до ВАТ „Київський річковий порт", треті особи: ТОВ «Нафтоінвест», КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на нежитлове приміщення у зв'язку із припиненням державної реєстрації ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш».

Згідно ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2008р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2007р., яким визнано право власності за ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» на нежиле приміщення під номером 49, що знаходиться в секції номер 3 у будинку під номером 28, що розташований по вулиці Юрківській у місті Києві, загальною площею 201,3 м2.

З наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» не набуло права власності на зазначене приміщення, а тому в останнього було відсутнє право відчужувати його третім особам, зокрема, ТОВ "Щебень України".

Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано доказів набуття ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» права власності на об'єкт нерухомості, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.08.2007р. не було дотримано положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, що відповідно є підставою для визнання такого договору недійсним.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежилого приміщення під номером 49, що знаходиться в секції номер 3 у будинку під номером 28, що розташований по вул. Юрківській у місті Києві, загальною площею 201,3 м2. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшлямаш» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Щебень України» від 07.08.2007 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щебень України» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, ідентифікаційний код: 32829346) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код: 03150071) 1147 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Баранов Д.О.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.04.2013р.