Рішення № 30655761, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1292/13 09.04.13

За позовомДержавного підприємства Інститут машин і систем, м. ХарківдоДержавного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м.Київпростягнення 505 600,00 грн.Суддя - Жагорнікова Т.О.

за участю уповноважених представників:

від позивача Красовьска Ю.Г. (дов. №14-Д від 05.02.2013 р.); від відповідачане з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство Інститут машин і систем (надалі -Інститут) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (надалі -Агентство) про стягнення 505 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати наданих послуг згідно Договору на створення та передачу науково-технічної продукції №44050/2 від 07.11.2008 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 505 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1292/13, розгляд справи призначено на 14.02.2013 р.

До початку судового засідання 14.02.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем було надано пояснення по справі та додаткові документи на вимогу ухвали суду.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та на запитання суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 19.03.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/1292/13 від 19.03.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодекс України, розгляд справи відкладено на 09.04.2013 р.

До початку судового засідання 08.04.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. представник позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.04.2013 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3 на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №360349 від 06.02.2013 р. Крім того, ухвалу суду від 23.01.2013 р. та 18.02.2013 р. було отримано уповноваженим представником відповідача 05.02.2013 р. та 12.03.2013 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №06294609 та №06848990, докази чого знаходяться у матеріалах справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008 р. Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС (надалі - Виконавець) (який був ліквідований на підставі Наказу №13 від 02.03.2012 р. та всі активи та пасиви було передані Державному підприємству Інститут машин і систем) та Міністерством промислової політики України (надалі - Замовник) (правонаступником якого є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі п. 1 Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади») було укладено Договір на створення та передачу науково-технічної продукції №44050/2 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору замовник доручає (приймає), виконавець приймає на себе (передає) виконання НДДКР «Створення типорозмірного ряду перспективних тракторів класу 1,4». Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом Договору визначені у ТЗ (п. 1.2. Договору).

Згідно із пункту 1.3. Договору строк здачі робіт за Договором грудень 2010 р. Зміст та терміни виконання етапів визначаються календарним планом, що складає невід'ємну частину цього Договору. (п. 1.4. Договору).

Пунктом 1.5. Договору визначено, що приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічного завдання на проведення робіт, що є невід'ємною частиною Договору.

Використання науково-технічної продукції здійснюється на ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» шляхом освоєння серійного випуску (п. 1.6. Договору) .

Відповідно до п. 2.1. Договору за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим Договором Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни 3 900,0 тис. (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн. (без ПДВ)., у т.ч. на 2008 р. 550,0 тис, (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. (без ПДВ). Оплата поетапно за виконану роботу з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт етапу по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України (п. 2.2. Договору).

Перелік: наукової. технічної та іншої документації, що підлягає оформленню та здачі Виконавцем Замовнику на окремих етапах виконання та по закінченню Договору, порядок проведення приймальних випробувань дослідних зразків нової техніки, що виготовляються згідно з Договором, визначено Технічним завданням, що є невід'ємною частиною Договору та ДСТУ 3974-2000 (п. 3.1. Договору)

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що передача оформленої у встановленому порядку документації за окремими етапами Договору здійснюється за супроводжувальними документами Виконавця.

Пунктом .3.3. Договору встановлено, що по завершенню робіт Виконавець пред'являє Замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього:

- комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами Договору;

- протоколу комісії з прийняття дослідних зразків нової техніки , виготовлених за Договором;

- копії протоколу науково-технічної ради Виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи технічному завданню на її проведення.

Виконавець зобов'язаний в термін до 20.12.2010 р. повідомити замовника про готовність виготовлених зразків до прийняття (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання та звітних документів, що передбачені в п. 3.3. Договору, зобов'язаний надіслати Виконавцю підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Термін дії Договору: початок 07.11.2008 р.; закінчення 30.12.2010 р. (п. 11.1. Договору).

22.04.2012 р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода №1).

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди №1 встановлено, що за виконану науково-технічну продукцію згідно з Додатковою угодою Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни на 2009 рік 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч) грн. без ПДВ.

Оплата проводиться поетапно актом за виконану роботу по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України (п. 2.2. Додаткової угоди №1).

Замовник після підписання акту здачі-приймання НТП за етапом (або роботи в цілому), по мірі надходження асигнувань з Держбюджету, перераховує Виконавцю кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому) (п. 10.2.4. Додаткової угоди №1).

02.09.2009 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору (надалі - Додаткова угода №2), відповідно до п. 1., якої було встановлено викласти пункти 2.2 та 2.3 Додаткової угоди № 1 від 22.04.2009 Договору № 44050/2 від 07.11.2008 у наступній редакції: пункт 2.2 «Оплата проводиться поетапно за виконану роботу з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України»; пункт 2.3 «Погашення виданого авансу здійснюється актом виконаних робіт за відповідний етап в термін, що не перевищує трьох місяців з дати його надання».

09.11.2009 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №3 до Договору (надалі - Додаткова угода №3) до Договору, відповідно до якої було встановлено ціну робіт, які виконуються у 2009 році 956 000,0 грн., а робіт перенесених на 2010 рік у сумі 844 000,0 грн. Загальна вартість робіт за договором залишені без змін.

Згідно з умовами даних додаткових угод були змінена вартість робіт (Додаткова угода №1), умови оплати робіт (Додаткова угода №2) та терміни виконання робіт (Додаткова угода №3).

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги у встановлений термін, відповідачем було отримано вказані послуги на загальну суму 1 448 600,00 грн., що підтверджується актами здачі приймання науково-технічної продукції №1 від 15.12.2008 року, №2 від 15.12.2008 року, №1_від 14.09.2009 року, №2 від 14.09.2009 року, №3 від 10.12.2009 року, №4 від 24.12.2009 р. року, №5 від 24.12.2009 року, №6 від 24.12.2009 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 505 600,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 448 600,00 грн., що підтверджується актами здачі приймання науково-технічної продукції №1 від 15.12.2008 року, №2 від 15.12.2008 року, №1_від 14.09.2009 року, №2 від 14.09.2009 року, №3 від 10.12.2009 року, №4 від 24.12.2009 року, №5 від 24.12.2009 року, №6 від 24.12.2009 року, які підписані сторонами та скріплені печатками (копії яких знаходяться в матеріалах справи та оригінали були оглянуті в судовому засіданні). Крім того, наявність заборгованості підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.12.2011 р., який підписаній сторонами та скріплений печатками (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерством промислової політики України, правонаступником якого є відповідач була частково сплачена сума, заборгованості по Договору, а саме було оплачено 943 000,00 грн., чим погашена вартість виконаних робіт по актам здачі приймання науково-технічної продукції №1 від 15.12.2008 року, №2 від 15.12.2008 року, №1 від 14.09.2009 року, №2 від 14.09.2009 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що непогашеними залишились акти №3 від 10.12.2009 року, №4 від 24.12.2009 року. і №5 від 24.12.2009 року, №6 від 24.12.2009 року на загальну суму 505 600,00 грн. Зазначена заборгованість підтверджена актом звіряння розрахунків, укладеним між позивачем та відповідачем станом на 29.12.2011 року (який знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.2. Договору зі змінами Додаткової угоди №2 оплата проводиться поетапно за виконану роботу з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України

Згідно із п. 2.4. Договору джерелом фінансування є Державний бюджет України КПКВК 2601160.

Пунктом 10.2.4. Додаткової угоди №1 встановлено, що замовник після підписання акту здачі-приймання НТП за етапом (або роботи в цілому), по мірі надходження асигнувань з Держбюджету, перераховує Виконавцю кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому).

Проаналізувавши вищевикладене суд зазначає наступне:

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2. Договору, Додаткової угоди №2 та п.10.2.4. Додаткової угоди 1 строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до рішення Європейського судом з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.05 року, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість відмовити у задоволенні позову у зв'язку із відсутності бюджетних коштів, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 та Інформаційному листі Вищого господарського суду від 13.07.2012 р. за № 01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»).

Враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов останнього та оплати наданих послуг, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, яка є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю фінансування.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства Інститут машин і систем про стягнення з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном заборгованості у розмірі 505 600,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82-85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Інститут машин і систем задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 37552967) на користь Державного підприємства Інститут машин і систем (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Котлова, буд. 83; ідентифікаційний код 19363188) суму боргу у розмірі 505 600 (п'ятсот п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., та судовий збір у розмірі 10 112 (десять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 15.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова