Рішення № 30655400, 09.04.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/2020/3272/2012 Справа № 2020/13559/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Сідорової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі ДП «Завод імені В.О. Малишева») про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він працював на підприємстві з 21 травня 2012 року по 01 серпня 2012 року інженером 1 категорії. Наказом № 3144 від 01 серпня 2012 року на підставі його заяви його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення ДП «Завод імені В.О. Малишева» нарахувало заробітну плату за період з 21 травня по 01серпня 2012 року у розмірі 2497,79 грн., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося та не провів з ним кінцевий розрахунок. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7617,2 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та уточнив їх в частині розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та відповідно до довідки наданої відповідачем, просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2497,95 коп. та пояснив, що працював на підприємстві до 01 сепрня 2012 року, та в день звільнення був на роботі. Однак, в день звільнення на пункті пропуску підприємства на територію підприємства його електронна картка реєстрації пропуску не спрацювала у зв'язку з чим в цей день відсутня відмітка про його вихід на роботу. 01 серпня 2012 року він був присутній на робочому місці, однак всупереч вимогам законодавства підприємство не виплатило йому остаточний розрахунок при звільненні. Окрім того, після звільнення він неодноразово звертався до каси підприємства з питання виплати йому заборгованості по заробітній платі. Однак отримував відповіді про відсутність коштів для здійснення виплат. Також пояснив, що з письмовими заявами до відповідача з приводу виплати йому остаточного розрахунку з моменту звільнення до теперішнього часу він не звертався.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти стягнення остаточного розрахунку, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заперечувала, посилаючись на те, що в останній робочий день 01 серпня 2012 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин (здійснив прогул), у зв'язку з чим підприємство не мало можливості здійснити остаточний розрахунок з позивачем у день звільнення.

З письмовою заявою про виплату суми остаточного розрахунку до теперішнього часу позивач до відповідача не звертався, тому вважав що відсутня вина підприємства стосовно невиплати коштів.

Окрім того представник відповідача посилався на те, що відповідно до постанов державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів № 31395745/4-12 від 13 червня 2012 року № 31133/14-29 від 17 грудня 2012 року на всі кошти підприємства, що відкриті в банківських установах, було накладено арешт.

18 січня 2013 року проводилася виплата грошових коштів, належних позивачу, але останній не з'явився до каси підприємства та не отримав їх, у зв'язку з чим вказані кошти було депоновано.

Під час судового засідання по справі був допитаний свідок ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що вона разом з позивачем у справі працювала на ДП «Завод імені В.О. Малишева». Свідок пояснила, що ОСОБА_1 в день свого звільнення був присутній на робочому місці. Також пояснила, що 29-30 липня 2012 року їй від позивача стало відомо про те, що його картка- перепустка на підприємство, за допомогою якої всі робітники проходили через пункт пропуску на територію підприємства, не спрацювала у зв'язку з чим вони зробили висновок про її несправність, а через 2 дні ОСОБА_1 було звільнено з підприємства. На даний час позивачу , як і вона не працює на вказаному підприємстві, та з ними при звільненні не було проведено остаточний розрахунок, у зв'язку з чим вони звернулися до суду з позовними заявами до відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач з 21 травня 2012 року працював на посаді інженера 1 категорії на ДП «Завод ім. Малишева», що підтверджується наказом №94 про прийняття на роботу від 21 травня 2012 року (а.с. 23).

01 серпня 2012 року він був звільнений з роботи на підставі його заяви за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 24).

Встановлено також, що в день звільнення з позивачем не було проведено остаточний розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України.

Згідно довідки, виданої відповідачем остаточний розрахунок ОСОБА_1 складає 2497,95 грн., в тому числі депонована заробітна плата складає 2497,95 грн. Дата утворення депоненту 18 січня 2012 року (а.с. 27).

Згідно до довідки відділу кадрів ДП «Завод ім. Малишева» з табелю обліку робочого часу за липень та серпень 2012 року, останнім днем коли позивач ОСОБА_1 був присутнім на роботі є 30 липня 2012 року(а.с. 25).

Отже, на підставі письмових доказів судом встановлено, що останнім робочим днем позивача ОСОБА_1 на вказаному підприємстві було 01 серпня 2012 року та позивач у вказаний день був відсутнім на роботі.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Будь-яких даних на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату належних йому при звільненні сум суду не надано. Окрім того, позивач не заперечує той факт, що з заявами щодо остаточного розрахунку з дня звільнення до теперішнього часу до відповідача не звертався, а звертався лише з заявою про надання йому довідки з наявної заборгованості по заробітній платі.

Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати в день звільнення належних працівникові сум, підприємство повинно виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при наявності вини власника або уповноваженого органу.

Окрім того, постановами державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів Постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів № 31395745/4-12 від 13.06.2012 року на всі рахунки підприємства , що відкриті в банківських установах , накладено арешт.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення остаточного розрахунку, в частині стягнення середнього заробітку позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки їх стягнення як спосіб відповідальності ДП „Завод імені Малишева" виникає лише при наявності вини підприємства.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 89, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629), на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 2497 (дві тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 95 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629), на користь держави (отримувач: УДК СУ у Комінтернівському районі м. Харкова та Харківської області, код отримувача /код за ЄДРПОУ/-37999680, банк отримувача: ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31218206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судові витрати у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. Ю. Онупко