Ухвала суду № 3065474, 02.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“02” липня 2008р. №К-10878/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р.

у справі №27/5

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі по тексту позивач, ВАТ “Південний ГЗК”) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі по тексту відповідач, СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.06.2004р. №0000912330/0.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005р. у справі №27/5 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.06.2004р. №0000912330/0.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі №27/5 (головуючий суддя Кузнеєцова І.Л., судді Тищик І.В., Чимбар Л.О.) скасовано частково рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005р.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.06.2004р. №0000912330/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій сумою податкового зобовязання; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ВАТ “Південний ГЗК”, не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі №27/5, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005р. залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ВАТ “Південний ГЗК” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2004р. №0000912330/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 9 062,46 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ на підставі акту “Про результати планової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року” від 25.06.2004р. №37/23-316/00191000 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72 (далі по тексту Положення), проведено розрахунки готівкою з фізичними особами (робітниками підприємства) без використання прибуткових касових ордерів та видачі відривних квитанцій таких ордерів на руки покупцям при реалізації свиней живою вагою працівникам підприємства; при наданні послуг з прання робочого одягу; при наданні послуг перукарнею.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне порушення позивачем вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Однак, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив лише з того, що встановлені податковим органом в Акті перевірки порушення не відносяться до порушень податкового законодавства, визначені до сплати штрафні санкції не є податковими платежами, а податковий орган приймаючи оскаржене податкове повідомлення рішення на підставі Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” перевищив визначені Законом повноваження на застосування штрафних санкцій, оскільки Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками про те, що визначення податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій нарахованих на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” саме сумою податкового зобовязання не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст. ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобовязання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обовязкових платежів).

Проте, на думку суду касаційної інстанції, звертає увагу на те, що викладення рішення органу податкової служби про застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” в податковому повідомленні, яке за своєю правовою суттю, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є рішенням контролюючого органу, не суперечить повноваженням цього органу, не може бути підставою для визнання застосованих санкцій незаконними при встановленні факту порушення та не тягне визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.06.2004р. №0000912330/0 в цілому

Відповідно до п. 2.3 Положення розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами провадяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Згідно з п. 2.10 Положення оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду апеляційної інстанції відносно того, що вказані норми чітко передбачають обовязок отримувача коштів (продавця) видати відповідний документ, що підтверджує факт продажу товарів та оприбуткування готівки.

Пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

З урахуванням викладеного та встановлення судами попередніх інстанцій факту проведення позивачем готівкових розрахунків з фізичними особами (робітниками підприємства) без використання прибуткових касових ордерів та видачі відривних квитанцій таких ордерів на руки покупцям товарів (послуг), суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно правомірного застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі №27/5 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі №27/5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі №27/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар Меньшикова О.Я.