Ухвала суду № 3065466, 05.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“05” листопада 2008р. №К-16909/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Усенко Є.А.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Хопяк В.З.;

відповідача:не зявився;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р.

у справі №5/1056-12/158

за позовом Закритого акціонерного товариства “Львівський ізоляторний завод”

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Львівський ізоляторний завод” (далі по тексту позивач, Львівський ізоляторний завод») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі по тексту відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №14/040-24-0/0011115/16021 від 06.08.2004р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі суми відчуження визначеної за звичайними цінами в розмірі 42730,60 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р. у справі №5/1056-12/158 (суддя Запотічняк О.Д.), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. (головуючий суддя Бойко С.М., судді Марко Р.І., Бонк Т.Б.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №14/040-24-0/0011115/16021 від 06.08.2004 р.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова, не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. у справі №5/1056-12/158, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та направити матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2004р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №14/040-24-0/0011115/16021, яким до позивача на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, в розмірі 42730,60 грн..

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі акту “Про результати планової документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 31.12.2003 року” від 04.08.2004р. №73/23-2/00111159 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” самостійно відчужено активи, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі-продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.10.2000 року між ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» та ВАТ «Іскра» укладено договір оренди №208А, відповідно до якого позивачу було передано в тимчасове користування електродвигун з повітродувки ТВ-80-1,6. Згідно умов договору, позивач несе ризик випадкової загибелі, пошкодження електродвигуна. В разі його пошкодження зобовязується сплатити його вартість в сумі 2000 грн.

Факт пошкодження електродвигуна з повітродувки ТВ-80-1,6 підтверджується складеним 30.10.2002 року Актом комісії підприємства, затвердженим технічним директором ЗАТ «Львівський ізоляторний завод», відповідно до якого при огляді вказаного електродвигуна виявлено тріщину від шпильки до місця встановлення підшипника.

Беручи до уваги наведене, та те, що ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» здійснено не відчуження майна, а відшкодування збитків за договором оренди, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно безпідставного нарахування податковим органом штрафних санкцій в сумі 2000 грн. за відчуження майна без попередньої згоди податкового органу.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.01.2002 року між ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» та ДП «Електротехізоляція» ТОВ «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» укладено договір купівліпродажу АЕР №046438, відповідно до умов якого позивачем передано у власність ДП «Електротехізоляція» ТОВ «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» столярний цех ремонтно-будівельної дільниці Львівського ізоляторного заводу загальною площею 1459,6 кв. м та побутові приміщення тарного цеху загальною площею 312,2 кв. м. Згідно акту прийомки в експлуатацію тарного цеху та плану Типового проекту тарного цеху РБД, будівля цеху включає в себе приміщення самого цеху і побутове приміщення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2002 року ДПІ У Галицькому районі м. Львова надано дозвіл №875/24-0 на самостійну реалізацію ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» власних активів, що перебувають в податковій заставі, а саме будівлю тарного цеху балансовою вартістю 98072 грн.

Оскільки укладення договору купівлі продажу АЕР №046438 від 30.01.2002 року та здійснена, відповідно до його умов, передача у власність ДП «Електротехізоляція» ТОВ «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» столярного цеху ремонтно-будівельної дільниці та побутових приміщень тарного цеху, відбулося в межах виданого відповідачем дозволу, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій відносно безпідставності нарахування позивачу штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. у справі №5/1056-12/158 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. у справі №5/1056-12/158 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 25.10.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. у справі №5/1056-12/158 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. Степашко(підпис)Є.А. УсенкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко