Рішення № 30654203, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3629/13 09.04.13

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» простягнення 7 826 968,55 грн. Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет позовуДержавна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд»

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачаадвокат Лобіков Д.В. (довіреність №41 від 02.01.2013 року)відповідачапредставник Окара І.В. (довіреність №342 від 26.11.2012 року)третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 7 231 142,25 грн. страхового відшкодування, 478 444,07 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 21 693,42 грн. інфляційних втрат та 95 688,81 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконує умови договору страхування та не відшкодовує протягом тривалого часу завдані Позивачу у результаті настання страхового випадку збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року порушено провадження у справі №910/3629/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 19.03.2013 року. Зазначеною ухвалою залучено до участі у справі державну спеціалізовану бюджетну установу аграрний фонд у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача.

Через відділ діловодства суду Відповідачем 14.03.2013 року надано відзив на позовну заяву, яким визнано факт настання страхового випадку за укладеним договором страхування, проте заперечено вимоги повністю з огляду на те, що розмір збитків Позивача є меншим встановленого договором розміру франшизи.

Відповідно до задоволеного судом клопотання Відповідача від 14.03.2013 року запис судового розгляду справи здійснено за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Представником Відповідача через відділ діловодства суду 18.03.2013 року заявлено клопотання про витребування у Відповідача та третьої особи акту звірки взаєморозрахунків за форвардним біржовим контрактом №355 Ф від 13.04.2013 року та витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнокур О.М. інформації про зняття заборони відчуження майна, переданого у заставу. У задоволенні клопотання судом відмовлено з огляду на недоведеність зв'язку між необхідними Відповідачу документами та предметом позову.

У судовому засіданні 19.03.2013 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 09.04.2013 року.

У судовому засіданні 09.04.2013 року представником Позивача заявлено клопотання про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 12.04.2012 року укладено договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури №009/03/09061/008СГ.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами пункту 5.1 договору №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року його предметом є майнові інтереси Позивача, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме, майбутнім (очікуваним) урожаєм сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку №1 до договору.

Відповідно до додатку до договору №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року застрахованим за ним є посіви озимої пшениці в Оріхівському та Великобілозерському районах Запорізької області та Джанкойському районі Автономної республіки Крим.

Пунктом 3 договору №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року його сторони визначили, що Відповідач зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором.

Пунктом 6.1.10 договору №009/03/09061/008СГ до переліку страхових випадків, з настанням яких у Відповідача виникає обов'язок виплатити страхове відшкодування віднесено посуху або зневоднення на землях, що підлягають примусовому зрошенню або заводненню.

13.07.2012 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про настання страхового випадку. Факт настання події, визначеної пунктом 6.1.10 страховим випадком за договором №009/03/09061/008СГ, підтверджено довідками Регіонального центру з гідрометеорології в Автономній республіці Крим №520 від 14.05.2012 року та Запорізького обласного центру гідрометеорології №26-30/1245 від 15.05.2012 року.

Листами №1534 від 23.08.2012 року та №1641 від 11.09.2012 року Відповідач не заперечуючи факт настання страхового випадку та розмір понесених Позивачем збитків відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що за його розрахунком розмір збитків не перевищує встановлений договором страхування розмір франшизи.

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що спір між Позивачем та Відповідачем фактично виник внаслідок різного тлумачення його сторонами умов укладеного договору страхування в частині застосування франшизи.

Позивач вважає, що страхове відшкодування має обчислюватись шляхом віднімання від загального розміру збитку, завданого посухою в певний період часу за всіма постраждалими полями, загального розміру фрашизи (50% загальної страхової суми за договором).

В свою чергу, Відповідач стверджує, що страхова виплата має обчислюватись шляхом співвідношення розміру збитку за кожним з 42 полів до загального розміру франшизи (50% загальної страхової суми за договором).

Суд не може погодитись з позицією Відповідача вже тому, що жодна з страхових сум (ліміт відповідальності страховика) за окремим полем (додаток до договору страхування) не перевищує 50% загальної страхової суми за договором - 9 545 000,00 грн. Більше того, найбільша з страхових сум за окремим полем (позиція 39 таблиці додатку) у 5,5 разів менша розміру франшизи. Таким чином, правова позиція Відповідача є хибною, оскільки при застосуванні його розрахунку страхувальник ніколи і ні в якому разі не отримає страхового відшкодування при настанні подій, визначених пунктами 6.1.4 - 6.1.13 договору №009/03/09061/008СГ.

Крім того, у даному випадку мала місце визначена договором як страховий випадок лише одна подія - посуха протягом квітня-травня 2012 року. Відповідно, відсутні підстави для обчислення розміру страхового відшкодування за окремими полями, оскільки у Відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки за одним страховим випадком, а не за кожним окремим полем.

Стаття 9 Закону України «Про страхування» визначає, що страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, а страхове відшкодування є страховою виплатою, яка здійснюється

страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Посилання Відповідача на правила страхування, як на додаткову правову підставу відмови у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» правила страхування визначають лише загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про страхування» відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 договору №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року вигодонабувачем (особою, яка має право на отримання страхового відшкодування за цим договором) визначено Третю особу у справі.

Частиною другою статті 636 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Таким чином, Позивач має право звернутись з позовом до Відповідача з вимогою про стягнення страхового відшкодування за договором №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року на користь Третьої особи у справі.

В процесі розгляду спору судом встановлено факт невмотивованого ухилення Відповідачем від виконання своїх господарських зобов'язань в частині своєчасної та у повному обсязі виплати страхового відшкодування страхувальнику або визначеної ним особі. За таких обставин, позовна вимога про стягнення 7 231 142,25 грн. страхового відшкодування на користь Третьої особи у справі підлягає задоволенню.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Відповідач без належних правових підстав порушив строки виконання своїх зобов'язань.

Статтею 992 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 11.3.5 договору страхування №009/03/09061/008СГ від 12.04.2012 року визначено, що у випадку порушення строків виплати страхового відшкодування Відповідач сплачує одержувачу страхового відшкодування пеню у розмірі 0,01% простроченого платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи, що в процесі розгляду спору судом встановлено факт порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань та з урахуванням допущеної Позивачем технічної помилки при обрахуванні її розміру вимога про стягнення на користь Третьої особи у справі пені підлягає частковому задоволенню.

Обов'язок здійснити страхову виплату за наданим статтею 9 Закону України «Про страхування» визначенням є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з наведеного, судом задоволено вимогу про стягнення на користь Третьої особи у справі інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на юридичні послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати з оплати послуг адвоката пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) 7 231 142,25 грн. (сім мільйонів двісті тридцять одну тисячу сто сорок дві гривні 25 коп.) страхового відшкодування; 477 136,85 грн. (чотириста сімдесят сім тисяч сто тридцять шість гривень 85 коп.) пені; 21 693,42 грн. (двадцять одну тисячу шістсот дев'яносто три гривні 42 коп.) інфляційних втрат та 95 688,81 грн. (дев'яносто п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 81 коп.) трьох процентів річних.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (70545, Запорізька обл, Оріхівський район, село Червона Криниця, вулиця Зоряна, будинок 1, ідентифікаційний код 30338510) 68 808,51 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісім гривень 51 коп.) витрат по сплаті судового збору та 149 974,95 грн. (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 95 коп.) витрат на адвокатські послуги.

4. В іншому - відмовити.

5. Видати накази.

Повне рішення складено:11.04.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.