Ухвала суду № 3065417, 26.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-9379/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року по справі № 2-16/1218-2005 за позовом ВАТ «Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329» до ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року, позовні вимоги ВАТ «Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329» до ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0017732301/0 від 19.11.2004 року про сплату збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим у розмірі 83150,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.07.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, рішення Конституційного суду № 1-рп/2003 від 16.01.2003 року, Закон України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991р. Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами и державними цільовими фондами» № 2181-ХШ від 12.21.2000 р., абз.1 підп.14 п.1ст.18 Конституції Автономної Республіки Крим, п.15 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ВАТ «Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329», суди попередніх інстанцій виходили з того, що збір на розвиток пасажирського електротранспорту не є платежем, обовязок справляння якого встановлений Законом України «Про систему оподаткування». При цьому висновок судів обґрунтований посиланням, зокрема, на ст.ст. 1, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

При цьому судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0017732301/0 від 19.11.2004 року, яким позивачу донараховано збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим у розмірі 83150,00 грн., стали результати документальної перевірки ВАТ «Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329» дотримання вимог податкового та валютного законодавства, які були відображенні в акті № 1055/23-2/05465790 від 08.10.2004 року.

Зокрема, зазначеним актом перевірки встановлено, що позивач є субєктом підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України та статутом підприємства.

Як субєкт підприємницької діяльності позивач, відповідно до п.2.2 статуту підприємства здійснює перевезення пасажирів.

Перевіркою встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329» не отримувало свідоцтва про сплату збору на розвиток пасажирського електротранспорту за період з серпня 2003 року по лютий 2004 року і за період з 15.07.2003 по 30.06.2004 сплату збору не здійснювало.

Визнаючи неправомірним посилання податкового органу на наявність у позивача обовязку щодо сплати збору на розвиток пасажирського електротранспорту на підставі Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 № 434-3/03 за погодженням з Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2003 № 875) суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначений збір не входить до переліку податків і зборів, які справляються на території України.

З такими висновками судів в повній мірі погодитися не можна з огляду на наступне.

За визначенням пункту 20 статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України на відповідний рік закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання державного бюджету України протягом бюджетного року.

Згідно із ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 року», Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 році у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

Статтею 94 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 року», дію експерименту щодо справляння запроваджених у 2003 році Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України окремих місцевих зборів (збору на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим та збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим) продовжено до 01.01.2005 року.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, визнаним конституційним рішенням Конституційного суду України № 1-рп/2003 від 16.01.2003 року, до повноважень Автономної Республіки Крим, зокрема, відноситься згідно законодавства України встановлення доходів, що формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів в сфері оподаткування, встановлення місцевих податків і зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень в сфері бюджету та оподаткування.

Згідно з п.п.1.1 ст.1 Додатку до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 року № 434-3/03 «Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим», дане Положення базується на повноваженнях Автономної Республіки Крим і Верховної Ради Автономної Республіки Крим, визначених в п.п.14 п.1 ст.18, п.п.8 п.2 ст.26 Конституції Автономної Республіки Крим і в статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», і з метою отримання додаткових джерел доходів для розвитку транспорту загального користування, перш за все міжміського пасажирського електротранспорту, придбання шкільних автобусів, визначає умови і порядок сплати субєктами підприємницької діяльності, які надають в Автономній Республіці Крим послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення, збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

Не звернувши увагу на зазначені положення, суди попередніх інстанцій визнали неправомірним донарахування Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим не перевіряли факт порушення позивачем п.2.1, п.3.1, п.6.1 Додатку № 10 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.03 р. № 434-3/03 «Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим», а також не перевірили правильність визначення податковим органом суми донарахування.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати наведене, повно, всебічно зясувати обставини справи та визначитись з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим задовольнити частково, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року скасувати і направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: