Постанова № 30653883, 27.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2013 року 11:43 № 826/833/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Тиліпського Д.В., відповідача - Марченка Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл України»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2012 року № 0000581530, № 0000591530, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл України» (далі - ТОВ «Катерпіллар Файненшл України») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про скасування та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2012 року № 0000581530, № 0000591530.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і призначено адміністративну справу № 826/833/13-а до судового розгляду на 13 лютого 2013 року.

13 лютого 2013 року судове засідання відкладено до 27 лютого 2013 року, а в подальшому оголошено перерву до 27 березня 2013 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами включення суми ПДВ від операцій з повернення об'єктів лізингу, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є недійсними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог «Катерпіллар Файненшл України» відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» (код ЄДРПОУ 35431993) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 жовтня 2008 року. Місцезнаходження ТОВ «Катерпіллар Файненшл України»: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34.

ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» взято на податковий облік 16 жовтня 2008 року за № 88584 та на дату перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100074337 від 30 жовтня 2007 року ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 354319926501) (відповідно до даних акта перевірки).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл України» (код за ЄДРПОУ 35431993) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 737/1-15-30/35431993 від 03 жовтня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» до складу ПДВ за липень 2012 року включені суми, що були отриманні у зв'язку з поверненням об'єктів фінансового лізингу на загальну суму ПДВ 577 800, 14 грн.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» абзацу «а» пп. 14.1.191, п. 14.1. ст. 14, п.198.1, п.198.2, ст.198; п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до безпідставно сформованого податкового кредиту за липень 2012 року на загальну суму 577 800, 00 грн., до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на 559 503, 00 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за липень 2012 року в розмірі 18 697, 00 грн.

ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» подано заперечення (вхідний ДПІ від 15.10.2012 року № 21263/10) на акт перевірки № 737/1-15-30/35431993 від 03 жовтня 2012 року.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «Катерпіллар Файненшл України», податковим органом висновки, викладені в акті перевірки № 737/1-15-30/35431993 від 03 жовтня 2012 року, залишено без змін.

23 жовтня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000581530, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за порушення вимог абзацу «а» пп. 14.1.191, п. 14.1. ст. 14, п.198.1, п.198.2, ст.198; п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 559 503, 00 грн. за липень 2012 року;

- № 0000591530, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за порушення вимог абзацу «а» пп. 14.1.191, п. 14.1. ст. 14, п.198.1, п.198.2, ст.198; п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 22 871, 25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 18 297, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 574, 25 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» оскаржено (скарга від 30.10.2012 р. № 028/10-2012) в адміністратвиному порядку до Державної податкової служби у м. Києві (вх. ДПС у м. Києві від 06.11.2012 року № 5577/10), за результатами розгляду якої остання, рішенням від 04 січня 2013 року № 83/0/76-13/12-103, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «Катерпіллар Файненшл України», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем в підтвердження своєї позиції надано договори фінансового лізингу від 24 червня 2010 року № UA 12L-10-01, № UA 12L-10-02 та від 14 липня 2010 року № UA 12L-10-06, від 03 серпня 2010 року № UA 12L-10-07, які укладені між ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» (Лізингодавець) та ТОВ «Кварталбуд» (Лізингоодержувач).

З наданих договорів, судом встановлено, що за їх умовами Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця у власність Предмет Лізингу,зазначений у Додатку № 1 до цього Договору , і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цих договорах і Загальних Умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № UA 12L-10-01 до Договору предметом лізингу за Договором є Екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ 320D, що був у використанні, серійний номер FAL00716. Додатком 1 до Договору № UA 12L-10-02 визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Катерпіллар, модель САТ 320C серійний номер CAT0320CTМАА00402, що був у використанні. Додатком 1 до Договору № UA 12L-10-06 визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D, 2008 р.в., серійний номер MEY00392, що був у використанні. Додатком 1 до Договору № UA 12L-10-07 визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 325 CL, 2008 р.в., серійний номер BTD00373, що був у використанні.

Строк лізингу за вказаними Договорами становить 36 місяців (пункт 6.1. Договору). У додатку 2 до Договорів сторонами погоджено графік авансових платежів та комісійної винагороди, а в додатку 3 - загальний графік лізингових платежів.

Позивачем суду також надано:

- рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2012 року, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року, яким позовні вимоги ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» щодо повернення предмету лізингу за договором фінансового лізингу від 03 серпня 2010 року № UA 12L-10-07 та стягнення 310 964, 69 грн. заборгованості за лізинговими платежами та збитками, задоволено частково та стягнено з ТОВ «Кварталбуд» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» 295 714, 69 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 5 914, 30 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору;

- рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року, яким позовні вимоги ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» щодо повернення предмету лізингу (обладнання) за договором фінансового лізингу від 24 червня 2010 року № UA 12L-10-02 та стягнення 141 073, 94 грн. заборгованості за лізинговими платежами та збитками, задоволено частково та стягнено з ТОВ «Кварталбуд» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» 123 744, 55 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 3 434, 51 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору;

- рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2012 року, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року, яким позовні вимоги ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» щодо стягнення 141 073, 94 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 24 червня 2010 року № UA 12L-10-01 (лізингових платежів та збитків), задоволено частково та стягнено з ТОВ «Кварталбуд» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» 198 046, 67 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 3 960, 00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору;

- рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2012 року, яким позовні вимоги ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» щодо повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення 278 324, 28 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 14 липня 2010 року № UA 12L-10-06 (лізингових платежів та збитків), задоволено частково та стягнено з ТОВ «Кварталбуд» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» 263 074, 28 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 6 430, 70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Суми ПДВ у розмірі 577 800, 14 грн. отримані позивачем з повернення об'єктів фінансового лізингу за вказаними вище судовими рішеннями останнім було включено до податкового кредиту за липень 2012 року.

При вирішенні вказаної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

До лізингових операцій відноситься, зокрема, фінансовий лізинг (оренда).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

- майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються, зокрема, фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Абзацом «а» п. 185.1 ст. 185 передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.6 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Враховуючи те, що ст. 39 Кодексу набирає чинності з 01.01.2013 р. (третій абзац пункту 1 розділу XIX Кодексу), до цього часу для визначення звичайної ціни діючими залишаються правила, встановлені п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підпунктом 1.20.5 статті цього Закону визначено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

При цьому суд зазначає, що для випадків повернення лізингоотримувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність ціна такого об'єкта може визначатися за правилами, встановленими п. 153.7 ст. 153 Кодексу, а саме на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. При цьому з метою формування лізингодавцем податкового кредиту по об'єкту фінансового лізингу, який повертається лізингоотримувачем, саме ця ціна визначатиметься як звичайна.

Водночас, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

З досліджених в судовому засіданні договорів фінансового лізингу, суд зазначає, що вказані договори за своєю суттю відповідали визначенню Податкового кодексу України «фінансовий лізинг», а тому оподатковувалися згідно вимог ст. 185, 188 Податкового кодексу України, а саме податкові зобов'язання на всю суму об'єктів лізингу формувалися в момент передачі основних фондів орендодавцем.

Враховуючи те, що об'єкти фінансового лізингу були повернуті внаслідок невиконання умов договорів, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу в цілях оподаткування втратив ознаки фінансового лізингу, передбаченого пп. 14.1.97 п. 14.1 Податкового кодексу України. А тому такі операції оподатковуються на загальних підставах, як надання майна в оренду.

Окрім цього, суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що враховуючи положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Таким чином, враховуючи те, що істотні вимоги договору фінансового лізингу дотримані не були, посилання позивача на п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України, яка передбачає оподаткування повернених об'єктів фінансового лізингу, придбаних останнім за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченим за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення, оскільки вказані положення стосуються повернення об'єкту лізингу лише за наслідками виконання умов договору, а не дострокового його припинення.

Водночас, суд також не бере до уваги лист ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 05.03.2013 р. № 4015, яким останній в порядку надання інформації повідомляв позивача про наявність в провадженні Львівського окружного адміністративного суду справи № 813/506/13-а за позовом ТОВ «Кварталбуд» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10.12.12 № 0003062320, яке було прийнято за результатами дослідження договорів фінансового лізингу від 24.06.10 № UA12L-10-01, від 24.06.10 № UA12L-10-02, від 14.07.10 № UA12L-10-06, від 03.08.10 № UA12L-10-07, укладених між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавець) та ТОВ «Кварталбуд» (лізингоодержувач) та запропоновано розглянути питання щодо вступу «Катерпіллар Файненшл України» у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року, якими ТОВ «Катерпіллар Файненшл України» збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 22 871, 25 грн. (18 297, 00 грн. - основний платіж, 4 574, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 559 503, 00 грн., ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл України» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.04.2013 р.