Ухвала суду № 3065384, 10.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 2/223                                                                                                                   Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 6.6.5                                                                                                інстанції – Деревінська Л. В.                                                                                                             

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року                                                                                   м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді –  Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів              –           Коршуна А.О.,  Проценко О.А.

при секретарі– Красота А.О. 

за участю:

прокуратури – не прибув

представника позивача–        не прибув

представників відповідача  – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», м. Кіровоград

на постановуГосподарського суду Кіровоградської області  від 07.09.07 року

по справі№ 2/223

за позовом:  Заступника прокурора Кіровоградської області, м. Кіровоград в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції в м. Кіровограді

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», м. Кіровоград

про  стягнення 6613 грн. 82 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року Заступник прокурора Кіровоградської області, м. Кіровоград в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції в м. Кіровограді, подав до господарського суду Кіровоградської області позов, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», м. Кіровоград (далі – ТОВ «Спарта») на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Кіровограді несплачені штрафні санкції в сумі 6613,82 грн., застосовані за порушення вимог валютного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 06.06.2006 року № 17/23-00/31975765 та довідки № 11/22-00/31975465 від 02.02.2006 року податковою винесені рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 6613,82 грн. 

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2007р. у справі №2-223 позовні вимоги задоволено повністю.

 Суд першої інстанції посилався на те, що фінансові санкції у сумі 6613,82 грн. застосовані до позивача рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252200/0 від 13.02.2006р., №0000232200/0 від 13.02.2006р., не є сплаченимита зазначив, що відповідачем доказів оскарження даних рішень до суду не надано.         

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач  - ТОВ «Спарта» подало до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2007р. у справі №2/223 і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріально та процесуального права. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому та неповному аналізі діючого законодавства.

Відповідач вказує на те, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення адміністративно – господарських санкцій за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, які застосовані до підприємства уповноваженими органами державної влади в особі Державної податкової інспекції у м. Кіровограді. Стягнення таких санкцій може відбуватися виключно в судовому порядку, оскільки за ст.. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду.

Апелянт зазначає, що у даному випадку суд є органом застосування адміністративно – господарських санкцій, а отже, може винести рішення про їх застосування шляхом стягнення в межах строків реалізації господарсько – правової відповідальності, визначених статтями 223,250 ГК України. Згідно ст.. 250 ГК України адміністративно – господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Апелянт також вказує, що вимога про стягнення у судовому порядку визначених у рішенні ДПІ у м. Кіровограді адміністративно – господарських штрафів пред’явлена до суду через 1 рік й 4 місяці з дня виявлення правопорушення, тобто із пропуском строку застосування вказаних адміністративно – господарських санкцій.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін та зазначив, що твердження відповідача про те, що при задоволенні позову суд першої інстанції повинен був керуватися нормами ст. ст.. 223,250 УК України є безпідставним. Рішення про застосування штрафних  (фінансових) санкцій відповідачем в судовому порядку оскаржені не були, хоча у відповідача, з дня отримання ним рішень, виникла можливість звернутися з позовом до суду про визнання їх нечинними.      

Податкова зазначає, що адміністративно – господарські санкції до суб’єкта господарювання були застосовані з дотримання строків.

У судове засідання прокурор, представники позивача та відповідача не прибули, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.   

Дослідивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Спарта» слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 07.09.07р. без змін, виходячи з наступного.  

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, співробітниками податкової була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово – господарської діяльності ТОВ «Спарта» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р. За результатами перевірки складено Акт перевірки №17/23-00/31975765 від 06.02.2006р.  та довідка № 11/22-00/31975465 від 02.02.2006 року.

В ході перевірки виявлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, п.4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» № 351-XIVвід 23.12.1998р. та вимог Указу Президента України від 06.11.1997р. №1246/97 «Про внесення змін та доповнень в Указ Президента України» від 18.06.1994 № 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, п.3 Постанови НБУ від 08.02.2000 № 49 «Про затвердження положення про валютний контроль» із змінами та доповненнями, внесеними Постановою НБУ № 106, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за №209/4430.   

На підставі Акту перевірки, податковою винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (за порушення термінів розрахунків по експортних операціях) №0000252200/0 від 13.02.2006 року, №00000000232200/0 від 13.02.2006р. 2005 року та №0000242200/0 від 13.02.2006р. за неподання ОДПІ інформації про факт здійснення експорту за бартерним договором.

Як свідчать матеріали справи, несплата штрафних санкцій, нарахованих згідно акту перевірки, стала підставою для звернення з позовом. Не оспорюючи факту наявності правопорушення, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції, винесено без врахування строків, передбачених ст. 250 ГК України та ст.. 99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з норм ст.. 195 КАС України, справу розглянуто судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що згідно норм ГК України адміністративно – господарські санкції це заходи організаційно – правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом порядку.

Отже, посилання апелянта на ту обставину, що застосування адміністративно – господарських санкцій може відбуватися виключно у судовому порядку відповідно до норм ст. 250 ГК України не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з норм глави 27  ГК України та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які передбачають право податкової на застосування адміністративно – господарських санкцій у вигляді штрафу.  

Таким чином, вирішуючи спір щодо стягнення несплачених адміністративно – господарських санкцій, суд безпосередньо не керується строками, передбаченими ст.. 250 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, строк позовної давності за адміністративним позовом є визначеним у законодавчому порядку.

Як свідчать матеріали справи, вищезазначені рішення про застосування штрафних санкцій були складені податковим органом 13.02.06р. Отримано підприємством 13.02.2006р., оплату у встановлений законодавством строк підприємство не здійснило. Як вбачається  з матеріалів справи, позивач звернувся з позовною заявою до суду 09.07.2007 року, тобто за межами строку, встановленого ст.. 99 КАС України.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 100 КАС Українипропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення органу зв’язку /а.с. 20/, відповідач своєчасно був повідомлений про час та місце судових засідань, що відбувались 20.07.07. та 07.09.07, проте до суду не прибув, заперечень не надав, вимог про застосування строків, передбачених ст.. 99 КАС України, не заявив.

Отже, рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам ст..ст. 99, 100 КАС України.

Посилання апелянта на ту обставину, що: «санкція, визначена у спірних рішеннях, виявлена з пропуском річного терміну з дня вчинення правопорушення», не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Посилаючись на порушення органом державної податкової служби строків застосування адміністративно – господарських санкцій, відповідач фактично оспорює правомірність рішень контролюючого органу.

Відповідно до діючого законодавства, оскарження рішень суб’єкта владних повноважень  повинно здійснюватись шляхом подання адміністративного позову. При розгляді якого відповідач, у даному випадку ДПІ у м. Кіровограді, зокрема має право просити суд застосовувати строк, передбачений ст.. 99 КАС України, а особа, що оспорює рішення, повинна довести наявність поважних причин, що перешкоджали їй вчасно звернутись до суду.

Доказів оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та сплати штрафних санкцій в розмірі 6613,82 грн. відповідачем до суду не надано. З моменту отримання відповідачем зазначених рішень, відповідач мав можливість звернутись до суду з приводу їх скасування, але такою можливістю не скористався.

Отже, суд за відсутності відповідного позову, не мав підстав розглядати по суті зустрічні позовні вимоги.

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252200/0, №0000232200/0 від 13.02.2006р. є чинними та породжують у сторін певні права та обов’язки. 

Отже, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам ст.ст. 99, 100 КАС України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», м. Кіровоград - залишити без задоволення, постанову господарського суду Кіровоградської області від 07 вересня 2007 р. залишити без змін.

             Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», м. Кіровоград - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 07 вересня 2007 р. – без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

             Ухвалу виготовлено у повному обсязі   16.02.2009 р.

  Головуючий суддя:                                                                               Туркіна Л.П.

      Судді:                                                                                                 Коршун А.О.                                                

   Проценко О.А.