Постанова № 30649381, 28.03.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1047/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представника позивача представників відповідача Потапова Д.А., Горобчишина Д.А., Дьоми Т.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" м. Славута Хмельницької області до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р відповідача № 015 та № 016 від 15.02.2013 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 24.01.2013 року № Н/0004/2013/400000000/0032285199. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми Р відповідача № 015 та № 016 від 15.02.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як висновки відповідача про порушення позивачем митних правил не можуть ґрунтуватися на сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 15.11.2012 року № RUUA2005006017, оскільки такий сертифікат анульований сертифікатом форми СТ-1 від 16.01.2013 року № RUUA3005001091 відповідно до пункту 8.3 Правил визначення країни походження товарів у СНД.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 24.01.2013 року № Н/0004/2013/400000000/0032285199. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми Р відповідача № 015 та № 016 від 15.02.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як висновки відповідача про порушення позивачем митних правил не можуть ґрунтуватися на сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 15.11.2012 року № RUUA2005006017, оскільки такий сертифікат анульований сертифікатом форми СТ-1 від 16.01.2013 року № RUUA3005001091 відповідно до пункту 8.3 Правил визначення країни походження товарів у СНД.

Посилання відповідача на акт експертизи, наданий торгово-промисловою палатою Нижегородської області Російської Федерації є безпідставним, оскільки пунктом 6.1 Правил визначення країни походження товарів у СНД для підтвердження країни походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідно надати митним органам країни ввезення оригінал сертифікату форми СТ-1 чи декларації про походження товару. Акт експертизи не передбачений Правилами визначення країни походження товарів у СНД.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є законним.

Позивачем при митному оформленні товару надано сертифікат про походження форми СТ-1 від 15.11.2012 року № RUUA2005006017, засвідчений торгово-промисловою палатою Нижегородської області Російської Федерації. Подання сертифікату є підставою для звільнення від сплати мита при митному оформленні товару.

Перевіркою встановлено, що відомості у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 не відповідають відомостям про товар у митній декларації № 400040000/2012/006900 в частині товарної позиції товару згідно з УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.11.2012 року № RUUA2005006017 не може бути визнаний для надання зазначеним у ньому товарам режиму вільної торгівлі.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 07.03.2003 року зареєстрований виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1, пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Одними із форм здійснення митного контролю посадовими особами митних органів, як це передбачено пунктами 1, 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2, 3 частини 3, частини 6 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Посадовими особами Хмельницької митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товарів за митною декларацією № 400040000/2012/006900 від 19.11.2012 року.

Особливості проведення невиїзної документальної перевірки визначені статтею 351 Митного кодексу України.

За результатами перевірки, митним органом складено акт «Про проведення невиїзної документальної перевірки стану дотримання публічним акціонерним товариством ««Славутський комбінат «Будфарфор» (код ЄДРПОУ 32285199) законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товарів за митною декларацією № 400040000/2012/006900» № Н/0004/2013/400000000/0032285199 від 24.01.2013 року.

Частиною 14 статті 354 Митного кодексу України визначено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Перевіркою встановлено порушення пункту 6.1 Правил визначення країни походження товарів у СНД, прийнятих відповідно до Угоди від 20.11.2009 року, в частині необхідності подання митним органам країни ввезення оригіналу сертифікату форми СТ-1, визнаного відповідно до положень Правил, що у свою чергу спричинило несплату до Державного бюджету України належних податків, а саме: сума заниження податкового зобов'язання становить 28834,39 грн., в тому числі мито в сумі 24028,66 грн., та податок на додану вартість в сумі 4805,73 грн.

Згідно частин 11, 12 статті 354 Митного кодексу України рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 015 від 15 лютого 2013 року, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито в розмірі 36042,99 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 24028,66 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 12014,33 грн., та № 16 від 15 лютого 2013 року, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 7208,60 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 4805,73 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2402,87 грн.

Суд вважає такі висновки митного органу наведені у акті перевірки № 887/17-020/2548416849 від 09.11.2012 року такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення законними, враховуючи наступне.

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи 19.11.2012 року Хмельницькою митницею здійснено митне оформлення товару за поданою позивачем митною декларацією № 400040000/2012/006900, згідно до норм розділу VIII (митне оформлення) Митного кодексу України.

Товар згідно із графою 31 митної декларації має наступний опис: «вироби санітарно-технічного призначення з пластмаси. Маркування виробника: ТОВ «ДиноПласт Рус», «Original», «Futura».

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України № 3592-VI від 06.07.2011 року «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» Верховною Радою України ратифіковано Угоду про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав вчинену 20 листопада 2009 року.

Згідно пункту 6.1 розділу 6 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Позивач при декларуванні товару, з метою надання товару режиму вільної торгівлі подав до Хмельницької митниці сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, засвідчений Торгово-промисловою палатою Нижегородської області.

Подання сертифікату є підставою для звільнення позивача від сплати мита при митному оформленні товару.

У графі 9 «Критерій переробки» Сертифікату зазначено критерій переробки товару «Д9404», а товар у митній декларації № 400040000/2012/006900 задекларовано у товарній позиції «3922» згідно із УКТ ЗЕД, тобто відомості зазначені у сертифікаті, поданому при митному оформленні товару, не відповідають інформації у митній декларації в частині товарної позиції товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 6.6 розділу 6 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

У акті експертизи № 0050107290с для оформлення сертифіката походження товару форми СТ-1, від 14.11.2012 року критерій переробки зазначений «Д9404» як товар який підданий достатній переробці/обробці.

Згідно зазначеного акту експертизи однозначно визначити критерій походження товару неможливо, оскільки він виготовлений для оформлення сертифіката походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року.

Відповідно до пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

В зв'язку з тим, що відомості зазначені у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, засвідченого Торгово-промисловою палатою Нижегородської області не відповідають відомостям задекларованим позивачем у митній декларації № 400040000/2012/006900 від 19.11.2012 року, такий сертифікат не визнаний Хмельницькою митницею.

Так як сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року не визнаний Хмельницькою митницею, зазначеному у такому сертифікаті товару не може бути наданий режим вільної торгівлі, що передбачає сплату позивачем мита при його митному оформленні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 352 Митного кодексу України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідач до завершення перевірки від уповноваженого органу, а саме Торгово-промислової палати Нижегородської області, який видав сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, уточнених відомостей щодо інформації зазначеної у сертифікаті не отримав.

Під час проведення перевірки, а саме 23.01.2013 року відповідач отримав від позивача лист № 189/01-10 від 22.01.2013 року, у якому визнав, що у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, на сидіння до унітазу, виробник ООО «ДиноПласт Рус», розмитненого по митній декларації № 400040000/2012/006900 від 19.11.2012 року, допущена помилка, та просить вважати вірним замінний сертифікат № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року. До листа доданий оригінал сертифікату походження СТ-1 та акт експертизи.

У замінному сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року в графі 9 «Критерій переробки» Сертифікату зазначено критерій переробки товару «Д3922», так само як і в митній декларації № 400040000/2012/006900 від 19.11.2012 року. У акті експертизи № 0050107290с для оформлення сертифіката про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, який доданий позивачем до замінного сертифіката про походження товару форми СТ-1 № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року, критерій переробки товару зазначений уже «Д3922» як товар який підданий достатній переробці/обробці. При цьому жодних додаткових чи уточнюючих відомостей щодо того чому та на якій підставі був анульований сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, та чому у актах експертизи за одним і тим самим номером та датою їх складення містяться різні відомості про критерій переробки імпортованого товару, позивачем подано не було.

Крім того опис товару у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року як і в сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року, не співпадає із описом товару у митній декларації № 400040000/2012/006900 від 19.11.2012 року.

Так як Хмельницькою митницею отримано новий сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року, відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, згідно якого у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення, Хмельницька митниця звернулася до Торгово-промислової палати Нижегородської області щодо перевірки факту видачі сертифікату про походження товару форми СТ-1 № RUUA3005001091 від 16.01.2013 року, та інформації, що у ньому міститься.

При отриманні відповіді від уповноваженого органу, Хмельницькою митницею на підставі пункту 5.4 розділу 5 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, може бути відновлений режим вільної торгівлі для імпортованих позивачем товарів.

Згідно частини 2 статті 48 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Відповідно до статті 74, частини 3 статті 75 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 289 Митного кодексу України встановлено, що обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Як встановлено із пояснень сторін і матеріалів справи, митне оформлення товару ввезеного позивачем відбулося без сплати мита в зв'язку із наданням митному органу сертифікату про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року.

Згідно статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Також пунктом 4 частини 1 статті 289 Митного кодексу України визначено, що обов'язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Аналізуючи вказані норми Митного кодексу України та обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний був сплатити мито при митному оформленні товару з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України, оскільки при митному оформленні ввезеного товару подав неналежний сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року.

В зв'язку з тим, що при митному оформленні товару позивач не сплатив мито, та за наслідками проведеної перевірки сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA2005006017 від 15.11.2012 року не визнаний Хмельницькою митницею, такий обов'язок у нього виникає з дати нарахування відповідачем податкових зобов'язань на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 015 від 15 лютого 2013 року, яким він визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито в розмірі 36042,99 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 24028,66 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 12014,33 грн., та № 16 від 15 лютого 2013 року, яким він визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 7208,60 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 4805,73 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2402,87 грн.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його задоволені необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 41, 54, 58 177 ПК України, ст. ст. 1, 4, 7, 36, 48, 74, 75, 278, 289, 321, 336, 345, 351, 354, 352 Митного кодексу України, Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 03.04.2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2013 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський