Постанова № 30647496, 09.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7010/12

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Дороніна П.М.

представника відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" (далі - ТОВ "Акватерм-Фаворіт", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому із подальшими змінами позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у м.Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Акватерм-Фаворіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.11р.

За результатами перевірки складено акт №3098/23-3/33663723 від 07.05.2012 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: п.п. 5.2.1, п.п.5.3.9. ст.5, п.8.1.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 587387 грн.; п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, шляхом заниження податку на прибуток на суму 8895 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201 ст.201 ПК України, шляхом заниження сум ПДВ за січень 2009 - грудень 2010 року на 578219 грн., за січень 2011 - серпень 2011 року на 20078 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2012 року № 0000202304/1880, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 661664 грн. (в т.ч. 532843 грн. за основним платежем, 128821 грн. - за штрафними санкціями), та 0000222304/1881, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем ПДВ на 704723 грн. (в т.ч. 565823 грн. за основним платежем, 138900 грн. - за штрафними санкціями).

Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Відповідно до рішення ДПС у Хмельницькій області від 30.07.2012 р. податкове повідомлення - рішення №0000202304/1880 від 25.05.2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення 0000222304/1881 від 25.05.2012 року скасоване в частині 819 грн. грошового зобов'язання з ПДВ та 205 грн. штрафних санкцій та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000712304/2736 від 30.07.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Акватерм-Фаворіт", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ "Акватерм-Фаворіт" з контрагентами ПП "Машпромсервіс", ТОВ "Аватар - Буд", ТОВ "Іртас", що вказує на неможливість формування податкової звітності на підставі взаємовідносин із даними контрагентами.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 5.2.1., 5.3.9. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Відповідач вказує безтоварність операції позивача із ТОВ "Машпромсервіс" та на недоліки під час оформлення бухгалтерських документів контрагента виходячи із невідповідності вимогам діючого законодавства видаткових накладних (не зазначено особу, що отримала товар та номер довіреностей на отримання ТМЦ) та на відсутність актів приймання-передачі.

Однак, встановлено, що уповноважені особи позивача отримували товар від представника ТОВ "Машпромсервіс", який доставляв зазначений товар через фірми перевізники ПП "Нічний експрес", ТОВ "Ромстал" до м.Хмельницького, що підтверджується витягами з реєстрів, а від них доставлялись товар на будівництво власним транспортом. Акти приймання - передачі не складались, а отримання товару здійснювалось по видаткових накладних.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що окремі недоліки під час оформлення бухгалтерських документів не можуть бути прямим доказом і свідчити про відсутність реального товарного характеру, а правочини позивача з ТОВ "Машпромсервіс" спричинили настання правових наслідків, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які досліджував податковий орган (договорами, видатковими, прибутковими, податковими накладними

поясненнями працівників, оборотно-сальдовими відомостями, та ін.).

На підтвердження безтоварності операцій позивача із ТОВ "Аватар - Буд" відповідач вказує на порушення даним контрагентом вимог діючого законодавства.

Однак, під час перевірки були надані відповідачу по взаємовідносинах з ТОВ "Аватар-Буд" з позивачем договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості, які засвідчують про фактичне здійснення операції. ТОВ "Аватар - Буд" на час написання акту перебувало на податковому обліку в ДПІ Голосіївського району м.Києва як платник ПДВ, було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Посилання відповідача на підробку підписів керівника ТОВ "Аватар - Буд" Чувардинського В.Г. є необґрунтованими. Так, в акті перевірки зазначається, що встановлено підроблення підписів в документах податкової звітності, посилаючись на висновок спеціаліста №504 від 14.04.2010 року, де зазначено, що зображення підписів від імені керівника ТОВ "Аватар - Буд" Чувардинського В.Г., в графах копій документів виконано, вірогідно, не Чувардинським В.Г. Разом з цим, спеціаліст не стверджує в категоричній формі про підробку підписів керівника ТОВ "Аватар - Буд", а тому даний висновок спеціаліста не може бути прийнятим як належний доказ.

Крім того, загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Дослідивши правовідносини ТОВ "Акватерм-Фаворіт" з ТОВ "Іртас" колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Між даними контрагентами укладено договори підряду б/н від 02.07.2010 р. та б/н від 03.09.2010 р. Відповідно до акту приймання виконаних робіт №1031 від 30.07.2010 р. ТОВ "Іртас" виконало внутрішні сантехнічні роботи на суму 66996 грн. (в тому числі ПДВ 11166 грн.), відповідно до акту приймання виконаних робіт б/н від 28.09.2010 р. ТОВ "Іртас" виконало роботи з будівництва зовнішніх мереж каналізації та водопроводу на суму 60978 грн. (в тому числі ПДВ 10163 грн.), вказані суми також підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 року та за вересень 2010 року відповідно. Витрати на оплату послуг ТОВ "Іртас" та суми сплаченого в ціні даних послуг ПДВ, позивач включив до податкової звітності.

Відповідно до постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 року звільнено від кримінальної відповідальності засновників та посадових осіб ТОВ "Іртас" на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році». Звільнення вказаних осіб від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, якою є амністія, не скасовує вини засновників та посадових осіб ТОВ "Іртас" у вчиненні злочину, передбаченого с.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Посилання суду першої інстанції на лист Вищого адміністративного суду, від 14.11.2012, № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" є недоречним, оскільки вчинення вказаного злочину посадовими особами ТОВ "Іртас" безпосередньо пов'язане із протиправною діяльністю ТОВ "Іртас".

Крім того, в ході перевірки встановлено у ТОВ "Іртас" відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема виконання умов договорів, укладених із позивачем. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Іртас" анульоване, встановлені розбіжності даних додатків №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» декларацій з ПДВ ТОВ "Акватерм-Фаворіт" за липень та вересень 2010 року із даними ТОВ "Іртас".

Таким чином, ТОВ "Акватерм-Фаворіт" сформував податкову звітність за результатами взаємовідносин із ТОВ "Іртас" з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки безпідставно включив до складу валових витрат кошти спрямовані на оплату послуг ТОВ "Іртас", а до складу податкового кредиту - суми ПДВ, сплачені в ціні послуг, наданих вказаним контрагентом.

Надавши правову вказаним обставинам, колегія суддів дійшла висновку про відповідність висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Акватерм-Фаворіт" та ТОВ "Іртас", тобто оскаржувані податкові-повідомлення рішення є протиправними в частині визначення грошових зобов'язань позивача за результатами господарських взаємовідносин із ПП "Машпромсервіс" та ТОВ "Аватар - Буд".

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Недійсну частину оскаржуваних рішень можна виокремити лише в частині визначення основного зобов'язання платника податків. Стосовно визначення сум грошового зобов'язання позивача зі сплати штрафних санкцій, колегія суддів звертає увагу, що застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, як і визначення їх розміру, належить до компетенції податкових органів. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів знаходить за необхідне скасувати оскаржувані рішення повністю. Також, дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку податкові зобов'язання позивача та прийняти нові рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. В резолютивній частині постанови зазначається розподіл судових витрат (п.4 ч.1 ст.163 КАС України).

Незважаючи на викладене, судом першої інстанції при прийнятті постанови не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що вказує на порушення вказаних норм процесуального права.

Враховуючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову, документально підтверджені понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду частково довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25.05.2012 року № 0000202304/1880 та від 30.07.2012 року №0000712304/2736.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" судові витрати у розмірі 35 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "16" квітня 2013 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.