Ухвала суду № 30647457, 11.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-13571/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-13571/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004792305 без дати, прийняте на підставі акту №1384/2305/36374863 від 28.04.2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 (бланк № 003602).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі №2а-13571/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004792305 без дати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту №1384/2305/36374863 від 28.04.2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 (бланк № 003602).

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі №2а-13571/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі №2а-13571/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справ та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що фактичними підставами прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення були висновки відповідача про наявність порушень вимог податкового законодавства, а саме п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст..198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 на загальну суму 123443 грн. у тому числі; серпень 2011 на суму - 5992 грн., вересень 2011 на суму - 61111 грн., жовтень 2011 на суму - 56340 грн. Зазначені порушення, на думку відповідача, мали місце по господарським операціям позивача з ПП "Баварія-Ф".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між приватним підприємством "Баварія-Ф" (постачальник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" (покупець), укладено договір поставки №80 від 01.08.2011 року за умовами якого відповідно до пункту 1 постачальник в порядку та на умовах, визначених у ньому Договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію, визначену в п. 1.2. цього договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити його. Найменування, одиниці виміру, та загальна кількість продукції, ціна за одиницю продукції, спосіб поставки продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент номенклатура), визначаються Специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього Договору. Якість Товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам якості та безпеки згідно з діючими в Україні нормами, державними стандартами або технічними умовами що підтверджується паспортом. Товар за цим Договором має забезпечувати його повну придатність для використанням за призначенням, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічного товару. Замовлення на товар може бути зроблено як в усній так і в письмовій формі. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання сторони домовились вважати виставлення рахунку - фактур, в тому числі по факсу або факт відпуску товару згідно накладної. (а.с.25-26, т. 1).

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації в яких зазначаються найменування, одиниці виміру, та загальна кількість продукції, ціна за одиницю продукції (а.с.27-55, т. 1).

Підтвердженням прийняття замовлення є рахунки фактури які містяться в матеріалах справи.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №80 від 01.08.2011 року які підписаними сторонами.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Приватним підприємством "Баварія-Ф" на адресу позивача.

Товарно-матеріальні цінності були отримані директором Стойка Ю.М., та начальником відділу Пересада В.М. на підставі довіреності (а.с.116. т. 1).

Виписками з банку, приєднаними до матеріалів справи, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.(а.с. 118-132, т.1).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні (а.с.134-163, т.1).

Бухгалтерські залишки по рахунку №281 відображені в оборотно - сальдовій відомості (а.с.167-202, т.1).

Якість Товару, що поставлявся за Договором поставки №80 від 01.08.2011 року відповідає вимогам якості та безпеки згідно з діючими в Україні нормами, державними стандартами або технічними умовами що підтверджується паспортами.

На підставі договору субаренди №2010/1 від 27.02.2011 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" прийняло в суборенду частину нежитлового приміщення загальною площею 206,9 кв. м, у вигляді кімнати №8, №20, № 10- кабінетів які мають загальних вхід та розташованих на 1 - му поверсі в будівлі №346-А по вул.. Клочківській в м. Харків, для здійснення підприємницької діяльності та для розміщення робочого офісу (99,5 кв. м) та складу (107,4 кв.м) (а.с.164-166 , т. 1).

Подальший рух придбаних товарно - матеріальних цінностей придбаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" у ПП "Баварія-Ф" підтверджується первинною документацією наданою представником позивача до матеріалів адміністративної справи.

Приєднані до матеріалів справи документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, тому вони правомірно визнані судом першої інстанції належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 27.04.2012 року №1384/2305/36374863 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, є недоведеними.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-13571/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.