Ухвала суду № 30646815, 12.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2391/13 Головуючий 1 інстанції Прошутя І.Д.

Справа № 2035/8505/2012 Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Рудь А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нофтогаз України» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 по справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» НАК «Нвфтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу.

Позивач посилався на те, що з 09.11.1987 року працював на Дочірньому підприємстві «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» помічником командира взводу оперативно-технічного загону. Наказом від 26 червня 2012 року його звільнено з роботи на підставі п.1ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників. При звільненні йому нарахована та виплачена вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

Позивач стверджував, що на час звільнення йому не була нарахована та виплачена грошова допомога в повному обсязі.

ОСОБА_5 посилався на те, що галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 рік та колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, звільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства, виплачується допомога, залежно від стажу роботи на підприємстві. Посилаючись на це позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити передбачену Угодою та колективним договором допомогу.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено.

Суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_5 додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» НАК Нафтогаз України» на 2012-2014 роки та п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що на час звільнення позивача виплату допомоги, про стягнення якої просить позивач, було призупинено спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації ДП «ЛІКВО» у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Згідно п.2.6 Галузевої угоди додаткова допомога встановлюється колективним договором та виплачується за рахунок коштів підприємства, які відповідно і є джерелом фінансування даної виплати, а за їх відсутність унеможливлює її здійснення.

Відповідач вважав, що виплату допомоги, яку просить стягнути позивач, може бути призупинено на період подолання підприємством фінансових труднощів за умови згоди на це обох сторін колективного договору. Відповідач вважає, що така згода була отримана. Відповідач просить врахувати, що на час звільнення позивача ДП «ЛІКВО» нарахувало і виплатило позивачу усі належні йому суми.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача з 09 листопада 1987 року помічником командира взводу оперативно-технічного загону. Наказом №72-п від 26 червня 2012 року його звільнено на підставі ч.1ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. При звільненні позивачу було виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до п.2.6 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором, залежно від загального стажу роботи на підприємствах галузі.

Згідно умов п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією ДП «ЛІКВО» скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів ДП «ЛІКВО» виплачується допомога, залежно від загального стажу роботи на підприємствах галузі. Зазначена допомога позивачу безпідставно не виплачена.

У відповідності до ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами профспілки і є обов'язковими як для власника або уповноваженого нам органу, так і працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін і порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Згідно ст.16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права призупиняти нарахування та виплату додаткової допомоги при скороченні чисельності чи штату працівників.

При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді