Постанова № 30645768, 09.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/620/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Барановського С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2013 року позивач Лохвицька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахунковому рахунку Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за Дочірнім підприємством "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" рахується податковий борг з плати за землю у загальному розмірі 77317 грн. 84 коп., у тому числі пеня в розмірі 46 грн. 57 коп. У зв'язку з тим, що балансова вартість нерухомого майна, що обліковується за підприємством менша суми податкового боргу, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на розрахунковому рахунку у банку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф", ідентифікаційний код 13960865, зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Лохвицькій міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби.

За даними Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби станом на 06.02.2013 року за відповідачем рахується податковий борг із плати за землю в розмірі 77317 грн. 84 коп., у тому числі пеня - в сумі 46 грн. 57 коп. /а.с. 9/.

25.09.2012 року відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік за № 8443, у якій самостійно визначено суму земельного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет. /а.с. 10-11/. 29.01.2013 року підприємством подано до податкового органу уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік за № 11295 /а.с.12-13/.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

П. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг із плати за землю в розмірі 77317 грн. 84 коп., яка виникла з 30.09.2012 року в зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань (з урахуванням зменшення уточнюючим розрахунком № 11295 від 29.01.2013 р. на суму 1567 грн. 91 коп., зарахування у рахунок погашення податкового боргу переплати в розмірі 4 грн. 80 коп. та визначення пені в сумі 46 грн. 57 коп.), що підтверджується витягом з облікової картки Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" /а.с. 29-30/.

01.10.2012 року Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкову вимогу форми "Ю" № 20 на суму 52557 грн. 77 коп., яка вручена представнику відповідача 04.10.2012 року /а.с. 14/.

04.10.2012 року позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу /а.с.15/ та 26.12.2012 року складено акт опису майна /а.с. 16/.

З метою виявлення наявного у відповідача майна податковим органом направлялися запити, на які була отримана наступна інформація:

- згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно в повному господарському віданні Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" знаходиться нежитлова будівля за адресою Полтавська обл., Чорнухинський район, с/рада Постав-Муківська "Острів" урочище, 1, форма власності державна /а.с. 19/. Вартість зазначеної нежитлової будівлі згідно балансу підприємства станом на 31.12.2012 року становить 35 тис. грн. /а.с. 21/;

- відповідно листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 28.01.2013 р. № 04/12 повідомлено, що за ДП "Лохвицяторф" транспортні засоби на обліку не знаходяться /а.с.18/;

- відповідно листа Лохвицького ВРЕР ДАІ від 19.10.2012 року № 572 повідомлено, що зареєстрованого у власності ДП "Лохвицяторф" автомототранспорту не зареєстровано /а.с. 17/.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач має відкриті рахунки в банках, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на розрахунковому рахунку в ПАТ "Полтава-банк".

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Позивачем не зазначено будь-яких обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відтак, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, арешту коштів та інших цінностей такого платника, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником своїх зобов'язань, в тому числі стягнення коштів з рахунків платника податків у банківських установах, встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а-1670/7954/12, що набрала законної сили 23.02.2013 року, адміністративний позов Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" про стягнення податкового боргу задоволено; стягнуто з рахунків Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" (ідентифікаційний код 13960865) кошти в рахунок погашення податкового боргу по платі за землю (земельному податку з юридичних осіб по Білогорільській сільській раді) у розмірі 65698 гривень 41 коп.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, що ним направлялися платіжні доручення для списання коштів з розрахункових рахунків підприємства з метою погашення податкового боргу.

Позивачем у повній мірі не вживалися заходи щодо встановлення майна відповідача, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Так, позивач не встановив та не надав суду доказів відсутності у власності відповідача земельних ділянок.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи балансу підприємства станом на 31.12.2012 року залишкова вартість основних засобів складає 35 тис.грн. При цьому вартість інших необоротних активів підприємства становить 25 тис.грн. / а.с. 21/. Однак, позивачем не внесено до акту опису майна вказані необоротні активи.

Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на лист - відповідь Лохвицького ВРЕР ДАІ від 19.10.2012 року № 572, оскільки за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі на транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації та лист-відповідь отриманий позивачем ще в 2012 році.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лубенської ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Дочірнього підприємства "Лохвицяторф" Державного підприємства "Київторф" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя С.С. Сич