Постанова № 30645602, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. Справа №801/2236/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представників позивача- Окішева І.В. довідка АА№526448, Омельченко І.М. довіреність №7 від 19.03.2013, адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Свєтокс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне підприємство "Свєтокс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 №0001591501 та №0002671502.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ в м.. Сімферополі від 23.01.2013 №236 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Свєтокс", проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Свєтокс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин", ПП "Комманд" за період з 01.06.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складений акт від 06.02.2013 №555/15.2/30494645, в якому зафіксоване порушення ПП "Свєтокс":

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 пункту 5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12065,00 грн., у тому числі по періодах:2 квартал 2009 року у сумі 1166,00 грн.;3 квартал 2009 року у сумі 1704,00 грн.,4 квартал 2009 року у сумі 1390,00 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 1580,00 грн.,2 квартал 2010 року у сумі 1039,00 грн.,3 квартал 2010 року у сумі 2077,00 грн.,4 квартал 2010 року у сумі 1565,00 грн.,1 квартал 2011 року у сумі 1544,00 грн. з у рахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України належить до сплати податок на прибуток в бюджет у сумі 9195,00 грн.;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість", а також в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9652,00 грн., в тому числі: за червень 2009 року у сумі 933,00 грн., липень 2009 року у сумі 564,00 грн., серпень 2009 року у сумі 377,00 грн., вересень 2009 року у сумі 422,00 грн., жовтень 2009 року у сумі 279,00 грн., листопад 2009 року у сумі 422,00 грн., грудень 2009 року у сумі 411,00 грн., січень 2010 року у сумі 419,00 грн., лютий 2010 року у сумі 421,00 грн., березень 2010 року у сумі 424,00 грн., квітень 2010 року 421,00 грн., травень 2010 року у сумі 410,00 грн., липень 2010 року у сумі 817,00 грн., серпень 2010 року у сумі 426,00 грн., вересень 2010 року у сумі 419,00 грн., жовтень 2010 року у сумі 414,00 грн., листопад 2010 року у сумі 424,00 грн., грудень 2010 року у сумі 414,00 грн., лютий 2011 року у сумі 829,00 грн., березень 2011 року у сумі 406,00 грн..

З урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України належить до сплати ПДВ в бюджет у сумі 6244,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 21.02.2013 № 0002671502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7497,30 грн., у тому числі 6244,00 грн. за основним платежем та 1253,30 грн. за штрафними санкціями;

- від 21.02.2013 №0001591502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 9503,25 грн., у тому числі 7805,00 грн. за основним платежем та 1698,25 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Як зазначено в акті перевірки від 15.10.2012 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Приватному підприємству "Свєтокс" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №147390.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95022, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Біла, будинок 34/13; фактична адреса: 95033, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Перемоги 109-А.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

45.40Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів (основний),

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах,

49.41 Вантажний автомобільний транспорт,

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту

В період з 01.06.2009 по 31.03.2011 Приватне підприємство "Свєтокс" мало господарським стосунки з ТОВ "Аквамарин", ПП "Комманд".

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ТОВ "Аквамарин" не перебуває у процесі припинення, ПП "Комманд" не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Свєтокс" (орендар) та ТОВ "Аквамарин" (орендодавець) укладений договір оренди від 17.06.2009 №11 відповідно до якого, орендодавець передає орендарю в платне користування (оренду) площу-нерухоме майно, приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі "Домашній Універмаг" Палас", за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кирова. 78 (площа 23,0 кв.м.).

Судом встановлено виконання умов договору від 17.06.2009 №1 з боку ТОВ "Аквамарин" на підставі:

-акту здачі-прийняття об'єкту оренди від 17.06.2009;

З боку ПП "Свєтокс" на підставі:

-акту повернення об'єкту оренди від 31.12.2010.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ "Аквамарин" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

30.06.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №138 на суму 5596,66 грн., у тому числі ПДВ-932,78 грн.;

31.07.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №212 на суму 52,49грн., у тому числі ПДВ-8,75 грн.;

31.07.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №176 на суму 3328,09 грн., у тому числі ПДВ-554,68 грн.;

31.08.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №250 на суму 2259,01 грн., у тому числі ПДВ-376,50 грн.;

30.09.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №308 на суму 2529,00 грн., у тому числі ПДВ-421,50 грн.;

30.10.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №395 на суму 1672,32грн., у тому числі ПДВ-278,72 грн.;

30.11.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №487 на суму 2530,48грн., у тому числі ПДВ-421,75 грн.;

31.12.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №640 на суму 2468,62 грн., у тому числі ПДВ-411,44 грн.;

31.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №16 на суму 2513,62 грн., у тому числі ПДВ-418,94 грн.;

28.02.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №169 на суму 2523,41грн., у тому числі ПДВ-420,57 грн.;

31.03.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №341 на суму 2544,08грн., у тому числі ПДВ-424,01 грн.;

30.04.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №558 на суму 2523,54 грн., у тому числі ПДВ-420,59 грн.;

31.05.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №749 на суму 2461,55 грн., у тому числі ПДВ-410,26 грн.;

30.07.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1121 на суму 2388,95 грн., у тому числі ПДВ-398,16 грн..

Судом зазначється, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, складська квитанція на зерно, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Свєтокс" (орендар) та ПП "Комманд" (орендодавець) укладений договір оренди від 09.12.2010 №204 відповідно до якого, орендодавець передає орендарю в платне користування (оренду) площу-нерухоме майно, приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі "Домашній Універмаг" Палас", за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кирова. 78 (площа 23,0 кв.м.).

Судом встановлено виконання умов договору 09.12.2010 №204 з боку ПП "Комманд" на підставі:

-акту здачі-прийняття об'єкту оренди від 01.01.2011;

З боку ПП "Свєтокс" на підставі:

-акту повернення об'єкту оренди від 25.07.2011.

Відповідно до листа ПП "Комманд", в якому зазначено, що з 01.05.2011 в особі орендодавця по об'єкту оренди є дочірнє підприємство "Крайс", засноване як дочірнє підприємство ТОВ Фірми "Південне місто". Тобто, платежі за договорами оренди з ПП "Комманд" з травня 2011 року, слід проводити постачальнику за реквізитами ТОВ Фірми "Південне місто" та платежі за договорами оренди з ПП "Комманд" з травня 2011 року, у тому числі погашення заборгованості за попередні періоди, слід проводити за реквізитами ПП "Крайс".

Крім того, між Приватним підприємством "Свєтокс" (орендар) та ПП "Комманд" (орендодавець) укладений договір оренди від 25.07.2011 №40 відповідно до якого, орендодавець передає орендарю в платне користування (оренду) площу-нерухоме майно, приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі "Домашній Універмаг" Палас", за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кирова. 78 ( секція 4/02, площа 23,0 кв. м). Судом встановлено виконання умов договору від 25.07.2011 №40 з боку орендатора на підставі-акту здачі-прийняття об'єкту оренди від 01.08.2011.

Судом встановлено виконання умов договору від 25.07.2011 №40 з боку ДП "Крайс" на підставі:

-акту здачі-прийняття об'єкту оренди від 01.07.2011;

З боку ПП "Свєтокс" на підставі:

-акту повернення об'єкту оренди від 30.11.2011.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Комманд" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

27.07.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №246 на суму 2515,95 грн., у тому числі ПДВ 419,33 грн.;

31.08.2010 позивача виписана податкова накладна №422 на суму 2558,58 грн., у тому числі ПДВ 426,43 грн.;

30.09.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №847 на суму 2513,20 грн., у тому числі ПДВ 418,87 грн.;

29.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1081 на суму 2485,87 грн., у тому числі ПДВ 414,31 грн.;

30.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1640 на суму 2544,42 грн., у тому числі ПДВ 424,07 грн.;

31.12.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №2153 на суму 2481,55 грн., у тому числі ПДВ 413,59 грн.;

31.01.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №234 на суму 2455,19 грн., у тому числі ПДВ 409,20 грн.;

28.02.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №215 на суму 2518,60 грн., у тому числі ПДВ 419,77 грн.;

31.03.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №223 на суму 2436,47 грн., у тому числі ПДВ 406,08 грн.;

29.04.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №276 на суму 2451,92 грн., у тому числі ПДВ 408,65 грн.;

29.04.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №282 на суму 4217,53 грн., у тому числі ПДВ 702,92 грн..

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність права формування податкового кредиту у момент здійснення господарських операцій позивача.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської діяльності є, що вона має здійснювати реальні зміни майнового стану платника податків. Даний факт підтверджується тим, що позивач фактично перебував за адресою, вказаною в договорах на орендну площу, а саме м. Сімферополь, проспект Кірова 78, четвертий поверх (секція № 4/02) у торговому центрі" Домашній Універмаг "Палас", що підтверджується договорами оренди від 17.06.2009, від 09.12.2010, від 25.07.2011, отриманням за вказаною адресою повідомлень про вручення поштових відправлень та інше.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:

платіжне доручення від 25.10.2011 №177 на суму 112,87 грн. (по рах. №1428 від 19.10.2011);

платіжне доручення від 29.11.2011 №182 на суму 175,24 грн. (по рах.№1670 від 22.11.11);

платіжне доручення від 23.09.2011 №161 на суму 96,22 грн. (по рах. №1185 від 20.09.11);

платіжне доручення від 23.09.2011 №162 на суму 2300,00 грн. (по рах. №1188 від 20.09.11);

платіжне доручення від 23.08.2011 №141 на суму 23000,00 грн. (по рах. №883 від 19.08.11);

платіжне доручення від 23.08.2011 №142 на суму 110,86 грн. (по рах. №884 від 19.07.2011);

платіжне доручення від 25.07.2011 №108 на суму 137,17 грн. (по рах. №762 від 20.06.2011);

платіжне доручення від 24.06.2011 №90 на суму 2423,60 грн. (по рах. №455 від 20.05.2011);

платіжне доручення від 25.07.2011 №114 на суму 2309,20 грн. (по рах. №761 від 20.06.2011);

платіжне доручення від 21.01.2011 №6 на суму 2455,19 грн. (по рах.№С-0000000172 від 20.01.11);

платіжне доручення від 26.04.2011 №59 на суму 2451,92 грн. (по рах. №С-0000000772 від 20.04.11);

платіжне доручення від 25.02.2011 №21 на суму 2518,60 грн. (по рах.№С-0000000351 від 21.02.11);

платіжне доручення від 22.03.2011 №34 на суму 2436,47 грн. (по рах.№С-0000000580 від 21.03.11);

платіжне доручення від 25.11.2010 №348 на суму 2544,42 грн. (по рах.№2238 від 16.11.10);

платіжне доручення від 21.12.2010 №358 на суму 2481,55 грн. (по рах.№2591 від 20.12.10);

платіжне доручення від 23.09.2010 №315 на суму 2513,20 грн. (по рах.№1871 від 20.09.10);

платіжне доручення від 22.10.2010 №330 на суму 2485,87 грн. (по рах.№1942 від 12.10.10);

платіжне доручення від 27.07.2010 №284 на суму 2515,95 грн. (по рах.№1512 від 15.07.10);

платіжне доручення від 25.08.2010 №300 на суму 2558,58 грн. (по рах.№1580 від 11.08.10);

платіжне доручення від 23.04.2010 №246 на суму 2523,54 грн. (по рах.№790 від 12.04.10);

платіжне доручення від 27.05.2010 №266 на суму 2461,55 грн. (по рах.№1107 від 18.05.10);

платіжне доручення від 24.03.2010 №230 на суму 2341,40 грн. (по рах.№576 від 09.03.10);

платіжне доручення від 24.03.20140 №231 на суму 202,68 грн. ( по рах.№720 від 22.03.10);

платіжне доручення від 23.02.2010 №213 на суму 2320,70 грн. ( по рах.№201 від 09.02.10);

платіжне доручення від 23.02.2010 №214 на суму 202,71 грн. (по рах.№258 від 16.02.10);

платіжне доручення від 22.01.2010 №194 на суму 2325,30 грн. (по рах.№031 від 11.01.10);

платіжне доручення від 20.01.2010 №192 на суму 188,32 грн. ( по рах.№048 від 19.01.10).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9). Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ТОВ "Аквамарин" та ПП "Комманд" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 №0001591501 та №0002671502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 02.04.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 №0001591501.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 №0002671502.

4.Стягнути на користь Приватного підприємства "Свєтокс" судовий збір у розмірі 170,01 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська