Рішення № 30645422, 11.04.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/951/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" квітня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі - Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача Виставного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в якому вказував, що 23 травня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем був укладений кредитний договір № NKVZGK04042087, відповідно до якого банк надав позичальнику на придбання квартири та внесення страхових платежів кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 21 900 доларів США на строк до 22 травня 2015 року, а останній зобов'язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 12 % річних від суми залишку заборгованості та щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,12 % від суми кредиту.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати підвищені відсотки в розмірі 28,32 % річних, неустойку (пеню) в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше суми, еквівалентної 1 грн. за кожен день прострочення, а також право позивача вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 23 травня 2005 між банком та відповідачем було також укладено договір іпотеки за яким останній передав позивачу в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 101 000 грн.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 10 січня 2013 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:

- залишок боргу по кредиту та прострочена частина кредиту - 14 280,54 доларів США;

- заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом - 6 835,10 доларів США;

- заборгованість по строковій та простроченій комісії - 816 доларів США;

- нарахована пеня за порушення умов договору - 5 582,14 долари США, а всього 27 513,78 доларів США, що в національній валюті України еквівалентно 219 835,10 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, надавши банку право продажу майна від свого імені будь-якій особі з можливістю здійснювати будь-які дії та отримувати будь-які документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири.

Також просив виселити відповідача та інших осіб, що проживають або зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні представник позивача Виставний В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 23 травня 2005 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № NKVZGK04042087 в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк зобов'язався видати, а в подальшому надав позичальнику на придбання квартири та внесення страхових платежів кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 21 900 доларів США на строк до 22 травня 2015 року.

Зі своєї сторони позичальник зобов'язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1 % на місяць від суми залишку заборгованості та щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,12 % від суми кредиту.

Згідно кредитного договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов'язань позичальником є сплата ним банку підвищених відсотків в розмірі 2,36 % на місяць, неустойки (пені) в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше суми, еквівалентної 1 грн. за кожен день прострочення, а також право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання умов кредитного договору в день його укладення між банком та відповідачем було також укладено договір іпотеки за яким останній передав позивачу в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 101 000 грн.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 10 січня 2013 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:

- залишок боргу по кредиту та прострочена частина кредиту - 14 280,54 доларів США;

- заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом - 6 835,10 доларів США;

- заборгованість по строковій та простроченій комісії - 816 доларів США;

- нарахована пеня за порушення умов договору - 5 582,14 долари США, а всього 27 513,78 доларів США, що в національній валюті України еквівалентно 219 835,10 грн.

Несвоєчасне повернення коштів не звільнило позичальника від обов'язку виконання зобов'язання, водночас враховуючи характер та тривалість порушення банк відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.7 кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України набув право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту та внесення інших платежів, передбачених договором.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи в зв'язку з порушенням ОСОБА_2 своїх зобов'язань, позивачем в листопаді 2012 року направлено позичальнику вимогу про усунення порушення, зокрема про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з попередженням останнього про можливість примусового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи відсутні достатні докази отримання відповідачем вимоги, проте відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та виходячи з роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ця обставина не є перешкодою для початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 21, 22, 26 іпотечного договору, що кореспондуються з положеннями ст. 7, ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст .41 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Спосіб звернення стягнення обирає іпотекодержатель.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися й на підставі рішення суду.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також відшкодувати збитки та повернути інші витрати.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону або іншим передбаченим договором чи рішенням суду способом.

Враховуючи те, що сторони в іпотечному договорі досягли домовленості про те, що реалізація предмета іпотеки здійснюється в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на самостійну реалізацію цього майна шляхом укладення договору купівлі-продажу, а тому суд вважає за необхідне застосувати саме такий спосіб звернення стягнення.

Таким чином суд, зважаючи на узгоджену сторонами вартість предмета іпотеки, що є меншою загального розміру боргу, вважає, що для повного задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням є необхідність звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з наданням можливості здійснювати іпотекодержателем будь-яких дій та отримання будь-яких документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу квартири.

Однак, враховуючи те, що з моменту укладення іпотечного договору ринок нерухомості на території України зазнав значних коливань, а тому з метою унеможливлення будь-яких зловживань суд вважає, що початкову (ринкову) вартість предмета іпотеки слід визначити суб'єкту оціночної діяльності.

Що стосується вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідача та інших мешканців квартири, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстраційного обліку, то суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З вищевказаних норм вбачається те, що виселенню підлягають особи, які зареєстровані або фактично проживають та користуються житловим приміщенням - предметом іпотеки щодо якого розпочата процедура звернення стягнення (за винятком наймачів та членів їх сімей).

Такі особи повинні бути залучені до участі в справі, мають право висловлювати свої заперечення проти позову, тощо.

Обов'язковою умовою є направлення іпотекодержателем або набувачем предмета іпотеки та отримання мешканцями вимоги про добровільне виселення, а також невиконання ними цієї вимоги.

Проте в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрований та не проживає.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вказують на проживання чи користування цим приміщенням з боку відповідача або інших осіб.

Також в матеріалах справи відсутні достовірні відомості й щодо отримання, проте невиконання такими особами вимоги про виселення.

Тому за встановлених в своїй сукупності обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

В силу ст. 88 ЦПК України згідно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 198,35 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKVZGK04042087 від 23 травня 2005 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2, що утворилася станом на 10 січня 2013 року в розмірі 27 513 (двадцять сім тисяч п'ятсот тринадцять) доларів 78 центів США, що еквівалентно 219 835 (двісті дев'ятнадцяти тисячам вісімсот тридцяти п'яти) гривням 10 копійкам, що складається із:

- залишку боргу по кредиту та простроченого кредиту - 14 280,54 доларів США;

- заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом - 6 835,10 доларів США;

- заборгованості по строковій та простроченій комісії - 816 доларів США;

- нарахованої пені за порушення умов договору - 5 582,14 долари США,

звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що має загальну площу 85,8 кв.м., житлову площу 50,9 кв.м., складається з: 1 - коридору, площею 4,6 кв.м., 2 - кухні, площею 9,5 кв.м., 3- житлової кімнати, площею 16,7 кв.м., 4 - житлової кімнати, площею 13,1 кв.м., 5 - житлової кімнати, площею 12,5 кв.м., 6 - житлової кімнати, площею 8,6 кв.м., 7 - ванної кімнати, площею 2,8 кв.м., 8 - вбиральні, площею 1,4 кв.м., 9 - коридору, площею 9,3 кв.м., а також лоджії, площею 3,2 кв.м., лоджії, площею 4,1 кв.м. та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2005 року, реєстр. №1316.

Звернення стягнення на майно провести шляхом продажу вказаного майна Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною, не нижчою ринкової вартості квартири, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з наданням банку права на здійснення будь-яких дій та отримання будь-яких документів, необхідних для укладення договору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 2 198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 35 копійок судових витрат.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв