Постанова № 30644801, 21.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2013 року 11:16 Справа № 826/2144/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПСпроскасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.12р. № 0000464530

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

За участю :

від позивача : Купченко В.В.

від відповідача : Вицке О.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.03.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.12р. № 0000464530.

Ухвалою суду від 22.02.13р. по справі відкрито провадження та призначено до розгляду по суті.

У судових засіданнях оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказів.

В судове засідання 21.03.13р. з'явились сторони, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме позивачем не підтримано вимогу про визнання нечинним акту перевірки, в решті позовні вимоги підтримав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням поданих уточнень, змін та уточнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації з ПДВ за липень 2012року. За результатами перевірки складено акт від 06.09.12р. № 4/15-307/32919841 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.4, п. 200.6, п. 200.7 та п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого податковим повідомленням-рішенням № 0000461530 від 26.09.12р. позивача позбавлено право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 882 741,00грн. в тому числі за: липень 2006 року в розмірі - 5 грн., серпень 2006 року в розмірі - 577 грн., вересень 2006 року в розмірі - 452 грн., жовтень 2006 року в розмірі -414 грн., листопад 2006 року в розмірі - 503,00грн., грудень 2006 року в розмірі - 1456 грн., січень 2007 року в розмірі - 11190 грн., лютий 2007 року в розмірі - 8116 грн., березень 2007 року в розмірі - 8706 грн., квітень 2007 року в розмірі - 22821 грн., травень 2007 року в розмірі - 44072 грн., червень 2007 року в розмірі - 21459 грн., липень 2007 року в розмірі - 2965 грн., серпень 2007 року в розмірі - 828 грн., вересень 2007 року в розмірі - 928 грн., жовтень 2007 року в розмірі - 2369 грн., листопад 2007 року в розмірі - 28517 грн., грудень 2007 року в розмірі - 14183 грн., січень 2008 року в розмірі-70 грн., лютий 2008 року в розмірі - 97565 грн., березень 2008 року в розмірі - 30176 грн., квітень 2008 року в розмірі - 41458 грн., травень 2008 року в розмірі - 40413 грн., червень 2008 року в розмірі - 994 грн., липень 2008 року в розмірі - 248419 грн., серпень 2008 року в розмірі - 17453 грн., вересень 2008 року в розмірі - 99151грн., жовтень 2008 року в розмірі - 103223 грн., листопад 2008 року в розмірі - 581 грн., грудень 2008 року в розмірі - 26884 грн., січень 2009 року в розмірі - 711 грн., лютий 2009 року в розмірі - 2900 грн., березень 2009 року в розмірі - 734 грн., квітень 2009 року в розмірі - 1763 грн., травень 2009 року в розмірі - 685 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу та вважає його протправним, у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в якій позивач зазначив про відсутність податкових зобов'язань за звітний період, а в рядку 24 визначив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 902 668,00грн.

Також позивачем подано довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), з якої вбачається, що сума залишку від'ємного значення в розмірі 902 668,00грн., частина такого залишку у розмірі 882 741,00грн. виникла у період з липня 2006 року по травень 2009року включно.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зменшення позивачу за липень 2012 року залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 882 741,00грн. стало пропущення таким строків для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд не може погодитись з такими міркуваннями податкового органу виходячи із наступного.

Так зокрема пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Посилання податкового органу на встановлення таких обмежень Законом України «Про податок на додану вартість» також не відповідають дійсності, оскільки як нормами Податкового кодексу України так і Закону України «Про податок на додану вартість» визначено однаковий порядок формування від'ємного значення об'єкта оподаткування, та повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»).

З огляду на встановлене, суд зазначає про необґрунтованість висновків Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 882 741,00грн. за період : липень 2006 року в розмірі - 5 грн., серпень 2006 року в розмірі - 577 грн., вересень 2006 року в розмірі - 452 грн., жовтень 2006 року в розмірі -414 грн., листопад 2006 року в розмірі - 503,00грн., грудень 2006 року в розмірі - 1456 грн., січень 2007 року в розмірі - 11190 грн., лютий 2007 року в розмірі - 8116 грн., березень 2007 року в розмірі - 8706 грн., квітень 2007 року в розмірі - 22821 грн., травень 2007 року в розмірі - 44072 грн., червень 2007 року в розмірі - 21459 грн., липень 2007 року в розмірі - 2965 грн., серпень 2007 року в розмірі - 828 грн., вересень 2007 року в розмірі - 928 грн., жовтень 2007 року в розмірі - 2369 грн., листопад 2007 року в розмірі - 28517 грн., грудень 2007 року в розмірі - 14183 грн., січень 2008 року в розмірі-70 грн., лютий 2008 року в розмірі - 97565 грн., березень 2008 року в розмірі - 30176 грн., квітень 2008 року в розмірі - 41458 грн., травень 2008 року в розмірі - 40413 грн., червень 2008 року в розмірі - 994 грн., липень 2008 року в розмірі - 248419 грн., серпень 2008 року в розмірі - 17453 грн., вересень 2008 року в розмірі - 99151грн., жовтень 2008 року в розмірі - 103223 грн., листопад 2008 року в розмірі - 581 грн., грудень 2008 року в розмірі - 26884 грн., січень 2009 року в розмірі - 711 грн., лютий 2009 року в розмірі - 2900 грн., березень 2009 року в розмірі - 734 грн., квітень 2009 року в розмірі - 1763 грн., травень 2009 року в розмірі - 685 грн. оскільки підприємством залишок від'ємного значення з податку на додану вартість не був використаний протягом 1095 днів.

Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000461530 від 26.09.12р.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00грн., на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Карелла», за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.