Постанова № 30643919, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 квітня 2013 року 17 год. 10 хв. № 826/705/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у місті Києві, треті особи: державне підприємство завод "Арсенал" та товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваної постанови, а також скасування оскаржуваної постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (також далі за текстом - позивач) до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у місті Києві (також далі за текстом - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови відповідача про застосування запобіжних заходів від 04 січня 2013 року № 1/5/3 (також далі за текстом - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем протиправно.

Ухвалою суду від 21 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13 лютого 2013 року представником позивача надано суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, у ході розгляду якої судом з’ясовано, за своєю суттю вона є завою не про зменшення, а про збільшення позовних вимог, оскільки, окрім визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови, представник позивача просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної та скасувати оскаржувану постанову. Вказану заяву, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято до розгляду, долучено до матеріалів справи та запропоновано представнику позивача уточнити позовні вимоги. Ухвалою суду від 25 лютого 2013 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України, судом залучено державне підприємство завод "Арсенал" (також далі за текстом - третя особа-1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" (також далі за текстом - третя особа-2).

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, які надійшли до суду 04 лютого 2013 року.

Представники третіх осіб у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 29 березня 2013 року, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що третіх осіб повідомлено письмово.

До суду 10 квітня 2013 року надійшла письмова заява представника позивача про збільшення позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення планової перевірки додержання та виконання вимог пожежної та техногенної безпеки щодо приміщень та прибудинкової території житлового комплексу позивача, розташованого на вулиці Кловський узвіз, 7-А у місті Києві (також далі за текстом - перевірка позивача), та прийняття оскаржуваної постанови, а також скасування оскаржуваної постанови. Вказану заяву, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено планову перевірку додержання позивачем вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, за результатами якої 28 грудня 2012 року складено акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб № 6/1490 (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем допущено ряд суттєвих порушень положень законодавства у сфері пожежної безпеки.

На підставі акту перевірки, 04 січня 2013 року відповідачем складено припис № 6/1490 про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту (також далі за текстом - припис), яким позивачу запропоновано у строк до 23 січня 2013 року вжити заходи щодо усунення виявлених у ході перевірки порушень, а саме навісити світлові покажчики місць розташування найближчих пожежних гідрантів та укомплектувати пожежний щит згідно з нормами належності.

Крім того, 04 січня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою зупинено подальшу експлуатацію приміщень житлового комплексу та тимчасових інвентарних будівель мобільного типу, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Кловський узвіз, 7-А. В оскаржуваній постанові зазначено термін та порядок її виконання - до 23 січня 2013 року, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на вхідні двері приміщень та розподільчі електрощити. Крім того, позивача повідомлено про те, що припинення дії оскаржуваної постанови можливе лише за умови усунення усіх зазначених недоліків на підставі підтверджуючих матеріалів.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваної постанови, а також скасування оскаржуваної постанови, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справ документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з п.п. 2.1, 2.5 розділу ІІ Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 травня 2012 року № 863 (також далі за текстом - Порядок № 863), держпожтехногеннагляд здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Під час проведення планових перевірок здійснюється огляд (обстеження) територій, будівель, споруд та приміщень, проводиться перевірка організації та виконання об’єктом перевірки вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту.

Планові перевірки суб’єктів господарювання на відповідний календарний рік включаються до планів роботи, розроблених: у Держтехногенбезпеки України - на рік із зазначенням структурних підрозділів, посадові особи яких будуть залучені до здійснення перевірки; у територіальних органах Держтехногенбезпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення - на квартал із зазначенням структурних підрозділів, посадові особи яких будуть залучені до здійснення перевірки.

Для здійснення планової або позапланової перевірки суб’єктів господарювання орган Держтехногенбезпеки України видає наказ про проведення перевірки, який містить: найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватись захід державного нагляду (контролю); місцезнаходження суб’єкта господарювання та об’єкта перевірки; предмет перевірки; дату початку та дату закінчення перевірки; посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які будуть здійснювати перевірку.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи те, що у матеріалах справи міститься копія наказу відповідача від 19 листопада 2012 року № 72, з якої вбачається, що проведення перевірки позивача передбачено у плані-графіку перевірок об’єктів Печерського району на IV квартал 2012 року, суд прийшов до висновку про правомірність проведення відповідачем перевірки позивача.

Згідно з п.п. 3.1, 3.10 розділу ІІІ Порядку № 863, перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки; вжиття відповідних заходів за результатами перевірки.

За результатами проведеної перевірки суб’єкта господарювання посадовою особою органу Держтехногенбезпеки України складається акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб згідно з уніфікованою формою.

З викладених положень суд прийшов до висновку, що виявивши у ході перевірки порушення позивачем положень законодавства та склавши у зв’язку з цим акт перевірки, відповідач діяв відповідно до положень Порядку № 863.

Твердження представників позивача про те, що примірник акту перевірки на адресу позивача не направлявся, оскільки взагалі не був складений відповідачем, є недостовірними, оскільки примірник акту перевірки на адресу позивача направлено засобами поштового зв’язку 28 грудня 2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією фіскального чеку.

Копії припису та оскаржуваної постанови, у свою чергу, на адресу позивача направлено 04 січня 2013 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку.

Стосовно виявлених у ході перевірки порушень позивачем законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки суд зазначає наступне.

З наявної у матеріалах справи копії додаткової угоди № 6 до договору від 12 грудня 2002 року № 12/02 (також далі за текстом - договір № 12/02) про будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями суспільного призначення та критими автостоянками на Кловському узвозі, 7-А у місті Києві (також далі за текстом - додаткова угода № 6) вбачається, що згідно з домовленістю між позивачем та третьою особою-1, на підставі договору № 12/02 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 17 серпня 2004 року), позивач здійснив грошову компенсацію у розмірі 8300000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ), за частину квартир, загальною площею 1950,19 кв.м., права на які належали третій особі-1 у будинку № 7-А на вулиці Кловський узвіз у місті Києві (також далі за текстом - житловий будинок) відповідно до п. 1.2 договору № 12/02.

Згідно з п.п. 2, 4, 5 додаткової угоди № 6, сторони домовились п. 1.2 договору № 12/02 викласти у наступній редакції: "В результаті виконання умов договору, сторони отримують у власність наступну нерухомість: 1.2.1 третій особі-1 залишаються права на квартири загальною площею 649,81 кв.м., з правом передачі позивачу на умовах грошової компенсації, передбаченої умовами договору № 12/02; 1.2.2 зважаючи на грошову інфляцію та підвищення вартості житла у місті Києві, площа, яка належить третій особі-1 (649,81 кв.м.), передається позивачу за ціною 5001,46 грн./кв.м. на суму 3250000,00 грн., у томі числі ПДВ".

Після перерахування позивачем третій особі-1 коштів, передбачених підпунктом 1.2.3 договору № 12/02, позивач отримує у власність всі квартири, нежитлові приміщення, машиномісця та інші приміщення житлового будинку.

Позивачу належать всі права та обов’язки замовника будівництва житлового будинку, необхідні для подальшої передачі об’єктів нерухомості у житловому будинку третім особам та оформлення свідоцтв про право власності.

Проаналізувавши викладені обставини, суд прийшов до висновку, що замовником житлового будинку, з урахуванням умов додаткової угоди № 6, є позивач, що, у свою чергу, спростовує зазначені у позові доводи законного представника позивача про зворотне.

Як пояснили у ході судового розгляду справи представники відповідача, факт того, що позивач є замовником будівництва житлового будинку підтверджується підписом генерального директора позивача в акті готовності об’єкту до експлуатації (1-й пусковий комплекс - підземна стоянка та офісна частина житлового будинку) від 10 червня 2010 року б/н, на підставі якого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 10 вересня 2010 року видано сертифікат відповідності КВ 000354 (також далі за текстом - сертифікат КВ 000354). Представники відповідача також пояснили, що відповідачем проведено перевірку саме підземного паркінгу та 2-го пускового комплексу (житлової частини з вбудованими нежитловими приміщеннями) житлового будинку, що про свідчить зазначений в акті перевірки перелік виявлених порушень законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, а також інформація, зазначена в описовій частині оскаржуваної постанови. Тобто, вказані в акті перевірки та оскаржуваній постанові порушення стосуються лише паркінгу та 2-го пускового комплексу.

Статус діючих об’єктів підземний паркінг та 2-й пусковий комплекс набули з моменту отримання сертифікатів КВ 000354 та від 08 грудня 2011 року серії КВ № 16511096924 (також далі за текстом - сертифікат № 16511096924). У судових засіданнях представники відповідача пояснили, що до перевірки сертифікат № 16511096924 не надано.

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що позивачем не поінформовано відповідні державні органи у сфері пожежної і техногенної безпеки про введення в експлуатацію об’єкта нерухомості - житлового будинку протягом семи календарних днів із дня прийняття його в експлуатацію, що є порушенням п. 14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (також далі за текстом - Порядок № 461), згідно з яким, замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію об’єкта поінформувати державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки про введення в експлуатацію об’єкта. На об’єкті (у житловому будинку) не обладнано системи протипожежного захисту (виявлення та ліквідації ймовірних пожеж) та інженерні мережі (оповіщення та управління евакуацією людей у випадку пожежі), що є порушенням положень Державних будівельних норм В.2.5-56:2010 та п. 9 Порядку № 461, відповідно до якого, на об’єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією, згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами, роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Крім того, на об’єкті ускладнено можливість своєчасного евакуювання з приміщень, що є порушенням Державних будівельних норм В.1.1-7-2002 та В.2.2-24:2009.

У судових засіданнях представники відповідача стверджували, що допущені позивачем порушення є суттєвими та можуть призвести до негативних наслідків для мешканців житлового будинку у разі виникнення пожежі або іншої надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови та, як наслідок, відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у місті Києві, треті особи: державне підприємство завод "Арсенал" та товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваної постанови, а також скасування оскаржуваної постанови є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у місті Києві, треті особи: державне підприємство завод "Арсенал" та товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", про визнання протиправними дій Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у місті Києві щодо проведення планової перевірки додержання та виконання вимог пожежної та техногенної безпеки щодо приміщень та прибудинкової території житлового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", розташованого на вулиці Кловський узвіз, 7-А у місті Києві, та прийняття постанови про застосування запобіжних заходів від 04 січня 2013 року № 1/5/3, а також скасування вказаної постанови.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин