Постанова № 30643793, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 квітня 2013 року 12:14 №826/4254/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

приватного підприємства «Магура»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.03.2013 №0000952260,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Магура» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000952260.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 20.02.2013 №687/22-621/32305560 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Прилукихімснаб», прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000952260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 80 433,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 20.02.2013 №687/22-621/32305560 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000952260. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Магура» та приватним підприємством «Прилукихімснаб».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Магура» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток по взаємовідносинам з приватним підприємством «Прилукихімснаб» за березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Магура» вимог підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на суму 53 622,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС складено акт від 20.02.2013 №687/22-621/32305560 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000952260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 80 433,00 грн., у тому числі: 53 622,00 грн. – основний платіж, 26 811,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.02.2013 №687/22-621/32305560 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Прилукихімснаб» за березень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством «Магура» (замовник) та приватним підприємством «Прилукихімснаб» (підрядник) укладені договори від підряду від 27.02.2012 №24, від 12.03.2012 №29 та від 20.03.2012 №33, відповідного до яких підрядник зобов’язується власними силами та засобами виконати для замовника роботи по влаштуванню системи фасадної теплоізоляційно-опоряджувальної на визначених об’єктах.

Договори підряду від 27.02.2012 №24, від 12.03.2012 №29 та від 20.03.2012 №33 укладалися приватним підприємством «Магура» для реалізації своєї господарської діяльності, пов'язаної з основною діяльністю щодо будівництва будівель.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів підряду від 27.02.2012 №24, від 12.03.2012 №29 та від 20.03.2012 №33; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року; копії податкових накладних за березень 2012 року; копії актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, а також інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, станом на час здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Магура» та приватним підприємством «Прилукихімснаб» контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, а також мав ліцензію на провадження господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та приватним підприємством «Прилукихімснаб», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 20.08.2012 №3169/22-9/31360133 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Прилукихімснаб», яким встановлено, що правочини, укладені приватним підприємством «Прилукихімснаб» з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування від сплати податків третіх осіб.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Прилукихімснаб» від 20.08.2012 №3169/22-9/31360133 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між приватним підприємством «Магура» та приватним підприємством «Прилукихімснаб» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Слід зазначити, що під час перевірки приватного підприємства «Магура» відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов’язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення приватним підприємством «Магура» приписів Податкового кодексу України; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Магура» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000952260 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 13.03.2013 №0000952260.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 12.04.2013