Рішення № 30642716, 25.09.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/4016/2012

Провадження № 2/0552/1697/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Боднар О. С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання заповіту недійсним», -

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання заповіту недійсним», на обґрунтування якого позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько, ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті батька він дізнався про існування заповіту від 17 грудня 2007 року. Спадкоємцем за вказаним заповітом є ОСОБА_2, онук спадкодавця. Вважає зазначений вище заповіт недійсним, оскільки на момент оформлення заповіту спадкодавцю було повних 70 років, він зловживав спиртними напоями. АСББ «Гвардійське» було складено акт про те, що ОСОБА_1 на момент смерті проживав зі своїм батьком ОСОБА_3, вів сумісне господарство, а також був складений акт про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту реєстрації (16.01.2008 року) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - не проживав, місце його проживання не відомо. За весь час життя батька, відповідач не доглядав за спадкодавцем, а навіть навпаки приносив йому спиртні напої. Він як син намагався, щоб батько прожив якомога більше, забороняв йому зловживати спиртними напоями, лікував його в лікарні. ? частина спірної квартири належить йому на підставі свідоцтва на право власності за заповітом від 01.09.2008 року, яку він оформив після смерті матері ОСОБА_4 Цей факт також підтверджує, що його батьки бажали залишити всю квартиру йому. Сусідам батько також говорив, що після його смерті квартира залишиться йому. Можливо ОСОБА_3 ввели в оману та він вважав, що підписує заповіт на користь ОСОБА_1 Після смерті батька, він за свої кошти здійснив поховання. Відповідача на похованні не було. Вважає, що заповіт був підписаний під впливом омани, внаслідок зловживання алкогольними напоями та старістю спадкодавця. Волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Просив визнати недійсним заповіт від 17 грудня 2007 року, реєстровий № 3-2774, посвідчений державним нотаріусом Кравець С. В., за яким ОСОБА_3 заповів ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, - своєму онуку ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив суду, що він є рідним онуком спадкодавця ОСОБА_3 17 грудня 2007 року на його ім'я ОСОБА_3 склав заповіт відповідно до якого він заповідав йому ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що вищевказаний заповіт складений та посвідчений з дотриманням діючого на той час законодавства, в зв'язку з чим підстав для визнання його недійсним немає. Просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, - суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно Свідоцтва про права власності на житло від 30.12.2003 року, виданого Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської Ради на підставі наказу № 2192 від 30.12.2003 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить по ? частини квартири АДРЕСА_1, - загальною площею 47,60 м2 /а. с. 13/.

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19930459 від 18.08.2008 року убачається, що КП «БТІ міста Макіївки» 17.02.2004 року під реєстраційним № 4764287 в реєстровій книзі № 194 (номер запису 38936) зареєструвало право власності по 1/2 частини квартири за ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, - на підставі свідоцтва про право власності /б/н/ 30.12.2003 року /а. с. 15/.

Відповідно до Заповіту від 17.12.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої макіївської державної нотаріальної контори Кравець С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3-2774, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповів онуку ОСОБА_2 /а. с. 7/.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 12185571 від 17.12.2007 року, зробленого о 09:54, на бланку, що має захисний знак Міністерства юстиції України № 464237, Першою макіївською нотаріальною конторою зареєстровано заповіт, номер у спадковому реєстрі № 43646109, заповідач ОСОБА_3 /а. с. 14/.

Із змісту Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.09.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 1-4306 убачається, що спадкоємцем ?? частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, - є ОСОБА_1 /а. с. 10/.

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20136115 від 05.09.2008 року убачається, що КП «БТІ міста Макіївки» 05.09.2008 року під реєстровим № 4764287 в реєстровій книзі № 194 (номер запису 38936) зареєструвало право спільної часткової власності ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1, - на підставі свідоцтва про право на спадщину /за заповітом: 1-4306 /01.09.2008/ /а. с. 11/.

Відповідно до Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1), виданого 14.07.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 76 років, про що в Книзі реєстрації смертей 14 липня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 1295 /а. с. 8/.

З актів комісії АСББ «Гвардійська» міста Макіївки від 19.07.2012 року встановлено, що ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1 сумісно проживали за адресою: АДРЕСА_1, - та вели сумісне господарство до моменту смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі з моменту його реєстрації з 16.01.2008 року по теперішній час. Місце його проживання невідомо /а. с. 18 - 19/.

Відповідно до Довідки АСББ «Гвардійська» від 23.07.2012 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - та має склад сім'ї: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 20/.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до положень частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Положення частини першої статті 1217 Цивільного кодексу України визначають, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

При цьому, заповітом визнається особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті /частина перша статті 1233 Цивільного кодексу України/.

Правові підстави недійсності заповіту передбачені положеннями статті 1257 Цивільного кодексу України.

Так, частиною першою статті 1257 Цивільного кодексу України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно до положень частини другої статті 1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у пункті 18 своєї постанови «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року роз'яснив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та /або/ не могла керувати ними.

Вирішуючи спірні правовідносини суд також приймає до уваги положення частини першої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, згідно до яких, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Положення частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У свою чергу, положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на положення частини першої статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У свою чергу, положеннями частини другої - четвертої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що заповіт складено ОСОБА_3 при наявності обставин, з існуванням яких закон пов'язує його недійсність, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 «Про визнання заповіту недійсним» слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1216, 1217, 1233 та 1257 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 4, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 228, 232, 233, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання заповіту недійсним» відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 25.09.2012 року.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 01.10.2012 року.

Суддя: С. В. Мащенко