Постанова № 3064036, 26.02.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 25” лютого 2009 р. Справа № 54/157-08 (н.р. 53/429-06)

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Я.О. Білоусової, судді О.А. Пуль,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Мар’їної І.О. за довіреністю № 220/10 від 31.12.2008р.,

відповідача – Топоркова К.В. за довіреністю № 18-01/1756 від 24.10.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 306 Х/2-4) ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009 р. № 54/157-08 (н.р. 53/429-06)

за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача ДП «ТЕЦ-2 «Есхар», смт. Есхар,

про стягнення 54096,33 грн., -

встановила:

04.12.2006 р. ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулось до господарського суду з позовом до ДП «ТЕЦ-2 «Есхар», та уточненнями до нього про стягнення заборгованості за спожитий газ за договором № 06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій в сумі 740277,99 грн. з яких: 175720,42грн. основного боргу, 54096,33 грн. - пені, 113933,21 грн. - інфляційних та 28079,61 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р., позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 28079,61 грн., в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 175720,42 грн. провадження у справі було припинено, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. апеляційна скарга ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. в частині відмови у стягненні суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 113933,21 грн. скасовано. Стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні збитки у розмірі 106227,63 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. в частині позову про стягнення пені скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. залишено без змін.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. по справі № 54/157-08 (н.р. 53/429-06) (суддя Хачатрян В.С.) в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54096,33 грн. відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. по даній справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги в часині пені задовольнити в повному обсязі, посилаючись на не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх доводі апелянт посилався на ч. 2 ст. 1 Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», якою встановлено, що для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги реструктуризованою заборгованістю є така заборгованість, щодо якої укладено відповідні договори на реструктуризацію. Проте, відповідачем не було надано відповідних доказів реструктуризації заборгованості, а саме договорів з населенням про реструктуризацію боргу, доказів на яку саме суму заборгованості укладені такі договори та за який період. Відповідачем було залучено до матеріалів справи лише довідку щодо розміру реструктуризованої заборгованості своїх контрагентів - підприємств теплової енергетики. Тобто, безпосередньо відповідачем такі договори на реструктуризацію заборгованості з населенням взагалі не укладались і дана заборгованість не є реструктуризованою в розумінні Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

Апелянт зазначав, що предметом позовних вимог є стягнення суми боргу за спірним договором, а також штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання по цьому договору, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачу природний газ в період січня - грудня 2006 р.

Відповідно до ст. 6 Прикінцевих положень цього Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», він набирав чинності з 01.07.2003 р., але предметом спору є заборгованість яка виникла протягом січня - грудня 2006 р., а тому під дію даного Закону не підпадає.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, у зв’язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На заперечення позивача про те, що ДП ТЕЦ-2 «Есхар»не надало доказів реструктуризованої заборгованості з теплопостачання та укладених договорів щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» відповідач зазначав, що вказане спростовується наданою довідкою №25 від 19.01.2009 р. КП «Домовой»із зазначенням суми такої заборгованості, дати її виникнення та періоду, за який були укладені вказані договори. Щодо неможливості надання копій вказаних договорів, то КП «Домовой»цілком обґрунтовано повідомило таки причини - вимоги Закону України «Про інформацію» та Цивільного кодексу, які містять заборону на розповсюдження інформації щодо фізичних осіб без їх згоди. Факт наявності заборгованості за поставлений газ населенням в свою чергу не дозволив розрахуватися КП «Домовой»із Чугуївським підприємством теплових мереж, яке вчасно не розрахувалося із ДП ТЕЦ-2 «Есхар», що й потягло за собою виникнення боргу перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України». Вказані обставини вірно встановлені судом першої інстанції та підтверджені доказами, які містяться у справі: договором між КП «Домовой»та Чугуївським підприємством теплових мереж від 12.10.2005 р. про надання теплоенергії в опалювальному періоді 2005-2006 р.р.; актами звірки взаємних розрахунків між Чугуївським підприємством теплових мереж та КП «Домовой», в яких зазначена заборгованість за теплопостачання; судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 07/46-07 від 26.09.2007 р. про стягнення боргу із Чугуївського підприємства теплових мереж на користь ДП «ТЕЦ-2 «Есхар»на суму 836487,98 грн. у зв'язку із не належним виконанням боржником договору від 14.10.2005 р., а саме зобов'язань із сплати за теплоенергію, надану за період з листопада 2005 р. по квітень 2006 р.; текстом спірного договору з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони є не обґрунтованими з нижченаведених підстав.

Між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ДП «ТЕЦ-2 «Есхар»було укладено договір № 06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача в 2006 р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктом 3.1. вказаного договору сторони передбачили, що газ, який постачається за даним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав, поставив відповідачеві протягом січня - березня 2006 р. природний газ в об'ємі 2752,638 тис. куб. м. на загальну суму 811053,73 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, які містяться в матеріалах справи, за який останній розрахувався частково, решту боргу не сплатив у визначені договором строки.

Відповідач несвоєчасно, а протягом розгляду справи № 53/429-06, виконав свої зобов’язання по оплаті за поставлений позивачем природній газ.

Пунктами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 7.2. договору № 06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р. в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Зміни до п. 7.2. вказаного договору не вносились.

Беручи до уваги те, що відповідач своєчасно не проводив розрахунки за спожитий природній газ відповідно до умов договору № 06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р., позивач за період з 06.06.2006р. по 06.12.2006р. нарахував відповідачу пеню в сумі 54096,33 грн., розрахунок якої був зроблений відповідно до норм чинного законодавства, що неодноразово підтверджувалось судами попередніх інстанцій.

В обґрунтування заперечень щодо нарахованої пені відповідач вказував, що отриманий від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» природний газ був витрачений ДП «ТЕЦ-2 «Есхар»для вироблення теплової енергії для потреб населення та наданий згідно із договором №105 від 14.10.2005р. Чугуївському підприємству теплових мереж. Вказане підприємство згідно договору від 12.10.2005р. надавало теплову енергію у гарячій воді комунальному підприємству «Домовой», яке в свою чергу забезпечувало кінцевого споживача - населення, опаленням у 2005-2006 р.р. В зв'язку із несплатою населенням за вказані послуги з теплопостачання, КП «Домовой»не змогло своєчасно розрахуватися із Чугуївськими підприємством теплових мереж, яке в свою чергу не розрахувалося із ДП «ТЕЦ-2 «Есхар», що потягло за собою виникнення боргу перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до ст. 33 ГПК України відповідачем не було надано відповідних доказів реструктуризації заборгованості, а саме договорів з населенням про реструктуризацію боргу, доказів на яку саме суму заборгованості укладені такі договори та за який період виникнення такої заборгованості, про що було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2008 р. Відповідачем було долучено до матеріалів справи лише довідку щодо розміру реструктуризованої заборгованості, наданої а КП «Домовой», який не є контрагентом відповідача, без зазначення дати виникнення такої заборгованості і терміну її реструктуризації, у зв’язку з чим відсутні достатні підстави вважати, що безпосередньо відповідачем такі договори на реструктуризацію заборгованості з населенням взагалі укладалися і дана заборгованість є реструктуризованою в розумінні Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію». Згідно актів звірення розрахунків між Чугуївським підприємством теплових мережі КП «Домовой»(а.с.10—16 т.3) заборгованість виникла у 2004-2005 роках.

Також, відповідно до ст. 6 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набирав чинності з 01.07.2003 р., проте, предметом спору є заборгованість, яка виникла протягом січня - грудня 2006 р., а тому під дію даного Закону не підпадає.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача пені невірно застосував норми Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», у зв'язку з чим висновок про відсутність підстав для її стягнення є помилковим та суперечить вимогам норм матеріального права, а саме: ст. 230, 231 ГК України, 549-551 ЦК України.

За таких обставини, колегія судів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54096,33 грн. є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009 р. по справі № 54/157-08 (н.р. 53/429-06) прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99,101, п.2 ст.103, п.1, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009 р. по справі № 54/157-08 (н.р. 53/429-06) скасувати та прийняти нове.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2»«Есхар»(63524, Харківська область, Чугуївський район, с.м.т. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, код ЄДРПОУ 30034023) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) 54096, 33 грн. пені, 540,96 грн. держмита за позовом та 270,48 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписано 26.02.2009р.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

Суддя Я.О. Білоусова.

Суддя О.А. Пуль.