Ухвала суду № 30640118, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/60804/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Панченка С.В.

відповідача: Бончик Н.І.

прокуратури: Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року

у справі № 2а-5085/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська судноплавно-

стівідорна Компанія»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

за участю Прокуратури Миколаївської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська судноплавно-стівідорна Компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна Компанія») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) за участю прокуратури Миколаївської області (далі по тексту - прокуратура) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах за червень 2010 року, за результатами якої складено акт №1530/070-19/31012697 від 11.05.2011 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000510070 від 09.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 514777,0 грн., заявленого у податковій декларації за червень 2010 року, та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,0 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000520070 від 09.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 445696,0 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2007 року 728,0 грн.; листопад 2008 року 3335,0 грн.; квітень 2009 року 17,0 грн.; жовтень 2009 року 24953,0 грн.; листопад 2009 року 104313,0 грн.; грудень 2009 року 94124,0 грн.; лютий 2010 року 168896,0 грн.; березень 2010 року 49330,0 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 441616,0 грн. стали висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року 24953,0 грн.; листопад 2009 року 104313,0 грн.; грудень 2009 року 94124,0 грн.; лютий 2010 року 168896,0 грн.; березень 2010 року 49330,0 грн., по податкових накладних, що виписані ЗАТ «Криворіжаглобуд», в яких порядковий номер податкової накладної зазначено з літерою «А», а отже не може вважатись порядковим номером, тобто податкові накладні по яких сформовано податковий кредит на суму 441616,0 грн. оформлені з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до пп.«а» пп.7.2.1, абз.1, 3 пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями станом на момент здійснення господарських операцій) (надалі - Закон № 168/97-ВР) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.1.7. ст.1, абз.1 пп.7.4.1 п.7.4, абз.3 пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З акту перевірки вбачається, що у реєстрах отриманих ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія» податкових накладних за жовтень, листопад, грудень 2009 року, лютий та березень 2010 року, перелічені отримані від ЗАТ «Криворіжаглобуд» податкові накладні, в порядкових номерах яких міститься літера «А».

Згідно наданого позивачем реєстру виданих ЗАТ «Криворіжаглобуд» (правонаступник ПАТ «Криворіжаглобуд») позивачу податкових накладних за період з 01.10.2009 по 31.03.2010, перелічені в них податкові накладні містять ті ж самі порядкові номери, що зазначені у виданих накладних та у реєстрах отриманих ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія» податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп.«а»п.п.7.7.2). Згідно пп. «б»п.п.7.7.2 (в редакції чинній до 16.06.2010), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням форми «В1» №0000510070 від 09.06.2011 позивачу зменшено на 514777,0 грн. суму бюджетного відшкодування з ПДВ заявленого у податковій декларації за червень 2010 року.

З вказаної суми 68965,0 грн. становлять кошти, на які, за висновками акту перевірки, ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія»занизило та добровільно відмовилось від отримання бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, а саме: у вересні 2008 року 7466,0 грн., у січні 2009 року 96,0 грн., у лютому 2009 року 247,0 грн., у березні 2009 року 478,0 грн., у квітні 2009 року 328,0 грн., у червні 2009 року 922,0 грн., у липні 2009 року -139,0 грн., у серпні 2009 року 196,0 грн., у вересні 2009 року 107,0 грн., у жовтні 2009 року - 186,0 грн., у листопаді 2009 року -142,0 грн., у грудні 2009 року -109,0 грн., у січні 2010 року -178,0 грн., у лютому 2010 року 2340,0 грн., у березні 2010 року 380,0 грн., у квітні 2010 року - 661,0 грн., у травні 2010 року - 54990,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, у податковій декларації за травень 2010 року значення рядка 26 податкової декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) становить 514661,0 грн.

Сума податкового кредиту, відображена у податковій декларації за травень 2010 року, складається з декількох податкових періодів, а саме: починаючи з 01.12.2007 і закінчуючи травнем 2010 року.

За вказані податкові періоди позивачем були своєчасно подані податкові декларації з ПДВ, при цьому, в рядку 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) наростаючим підсумком формувався податковий кредит за увесь вищезазначений період. Розшифровка заявлених сум та періодів відображена у Додатку №2 до декларації з ПДВ за червень 2010 року, який є її невід'ємною частиною.

У податковій декларації за червень 2010 року позивач заявив 522658,0 грн. до бюджетного відшкодування у рядок 25.2 (сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів), оскільки оплата за товари (послуги) постачальникам була здійснена, а податкові накладні отримані, що підтверджено у акті перевірки. З вказаної суми, 514661,0 грн. становить залишок від'ємного значення, що раніше відображався у рядку 26 податкової декларації за травень 2010 року.

Таким чином, винесення податкового повідомлення-рішення №0000510070 від 09.06.2011 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 68965,0 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач безпідставно задекларував залишок від'ємного значення за грудень 2007 року у сумі 728,0 грн. та заявив цю суму до бюджетного відшкодування. Первинних бухгалтерських документів стосовно постачальників, суми ПДВ по операціях з якими включені до задекларовано залишку від'ємного значення за грудень 2007 року, не було надано.

У листопаді 2008 року позивачем завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 3318,0 грн., внаслідок завищення податкового кредиту за листопад 2008 року на суму 3335,0 грн. Згідно висновків акту перевірки позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту склало 17,0 грн.

У квітні 2009 року позивачем завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 17,0 грн., у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту квітня 2009 року 351,0 грн. але фактичною сплатою постачальникам у квітні 2009 року у ціні товару 334,0 грн.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач погодився щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми «В1» №0000510070 від 09.06.2011 року в частині зменшення йому суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4080,0 грн. (728,0 + 3335,0 + 17,0) та податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0000520070 від 09.06.2011 року в частині зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4080,0 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2007 року 728,0 грн.; листопад 2008 року 3335,0 грн.; квітень 2009 року 17,0 грн., а також з висновком акту перевірки про завищення ним задекларованої суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 116,0 грн. за рахунок залишку від'ємного значення травня 2010 року, оскільки на момент декларування зазначена сума не була сплачена постачальникам в ціні товару, а після сплати, задекларована у липні 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені позову в частині, оскільки, позивачем не заперечується правомірність зменшення йому, податковим повідомленням-рішенням форми «В1» №0000510070 від 09.06.2011, суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 116,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак