Ухвала суду № 30639900, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/7794/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Гуйванюка Й.Є., Міловідова Р.М.,відповідача:Кобзія Я.Б., Лях Т.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі № 2а-1670/7965/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (надалі - позивач, ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області), у якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0005542301/2084.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 адміністративний позов ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0005542301/2084, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 847 414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» відмовити у повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості, та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, представниками податного органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Смартек» за січень 2011 та з ТОВ «Дніпро Петроліум» за січень, березень 2011, за результатами якої 06.06.2011 складено акт № 3678/23-308/00152307 (надалі акт).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем приписів пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що стало причиною заниження суми податку на додану вартість на 847 414,20 грн., у тому числі за січень 2011 року - 660 787,00 грн., за березень 2011 року 186 627,00 грн.

На підставі висновків акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0005542301/2084, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 847 414,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач спочатку оскаржив їх в адміністративному порядку, та, оскільки вказані рішення були залишені без змін, з відповідними вимогами звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Крім того, зазначив, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом січня - березня 2011 року позивач мав господарські відносини із ТОВ «Смартек» та ТОВ «Дніпро Петроліум».

Так, згідно договору № 1 СМ від 17.01.2011 ТОВ «Смартек» зобов'язалось поставити, а ПАТ «Укртатнафта» зобов'язалось прийняти та оплатити трубу димову висотою Н=40000 мм (розділ 1 договору), вартість якої становив 1 566 666,64 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 313 333,33 грн.

На виконання вказаного договору позивач здійснив попередню оплату за димову трубу у розмірі 1 315 999,97 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 219 333,33 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 21.01.2011 № 0000000734.

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, зазначена сума податку на додану вартість у розмірі 219 333,33 грн. включена ПАТ «Укртатнафта» до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Крім того, згідно договорів поставки № 4496/2/2120 від 17.12.2010, № 5.01/2/2120 від 27.01.2011, № 808/2/2120 від 16.02.2011 та № 178/2/2120 від 12.01.2011, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпро Петроліум», останнє зобов'язалось поставити, а ПАТ «Укртатнафта» прийняти та оплатити вакуумний газойль як сировину для виготовлення нафтопродуктів.

За результатами виконання вищевказаних договорів ТОВ «Дніпро Петроліум» видало позивачу відповідні податкові накладні.

Згідно даних додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість за січень, березень 2011 року ПАТ «Укртатнафта» віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за вказаними договорами поставки на загальну суму - 628 080,92 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Укртатнафта» перебувало у стані модернізації власних виробничих потужностей.

З метою переходу на виробництво нафтопродуктів підвищеної якості, позивачем було укладено угоду із ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств» на виконання робіт, пов'язаних з реалізацією « 1 етапу модернізації Кременчуцького НПЗ». В рамках виготовлення установки, пунктом 7 Календарного плану робіт було передбачено розробку робочої документації на встановлення «блоку теплоносія», для встановлення якого необхідна димова труба, на придбання якої позивачем було укладено договір № 1 СМ від 17.01.2011 із ТОВ «Смартек».

Пунктом 4.2 вищевказаного договору встановлено, що строк поставки становить 112 робочих днів від дати здійснення попередньої оплати. У свою чергу, в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують придбання труби, докази фактичної поставки зазначеної димової труби 29.07.2011, довіреність представника покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей, висновок вхідного контролю якості товару від 29.07.2011, сертифікати якості на окремі частини, товарно-транспортні накладні, разові перепустки на територію підприємства для водіїв, які здійснювали фактичне перевезення частин труби, витяги з книги реєстрації разових перепусток, прибутковий ордер № 5000005798.

Отже, судами досліджено факт поставки товару та його зв'язок з господарською діяльністю позивача, що спростовує висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача за договором № 1 СМ від 17.01.2011 із ТОВ «Смартек».

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за першою подією списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товару, що не суперечить нормам Податкового кодексу України.

Крім того, судами встановлено реальність отримання позивачем вакуумного газойлю від ТОВ «Дніпро Петроліум», як сировини для виготовлення нафтопродуктів, що підтверджується залізничними накладними.

Розрахунки за вказаний товар проводилися по факту поставки товару. Відповідні залізничні накладні оформлені у відповідності до вимог статей 6, 23, 24 Статуту залізниць та Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства траспорту України від 21.11.2000 №644.

У матеріалах справи також містяться первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпро Петроліум», а саме: договори поставки, акти прийому-передачі, залізничні накладні, паспорти якості, банківські виписки, податкові накладні.

Оскільки пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, за умов фактичного виконання господарських операцій, податковий кредит позивачем сформовано правомірно.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0005542301/2084.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 2а-1670/7965/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.