Постанова № 30639834, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 28/5005/8618/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р.у справі господарського суду№ 28/5005/8618/2012 Дніпропетровської областіза позовом Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидоПриватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро"прозміну договору оренди земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Сайтарли І.М., посв. № 014716 від 28.01.2013 р.;позивача: не з'явились;відповідача:Васильєва Д.О., дов. № 68 від 29.10.2012 р.;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р. Дніпропетровський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив внести зміни до п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 р., укладеного між Радою та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" (далі - Товариство) (державна реєстрація 11.11.2003 р. за № 4510), виклавши його в наступній редакції: "3.2. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 863 120,34 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року".

Позовні вимоги Дніпропетровський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Товариство, не зважає на звернення Ради з пропозицією внести у зазначений договір відповідні зміни, за 2008-2012 роки Рада не отримала орендну плату в повному обсязі, у зв'язку з чим, зміни у спірний договір мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволено частково, а саме: змінено п. 3.2 Договору, укладеного між Радою та Товариством шляхом викладення його в такій редакції: "3.2. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 863 120,34 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом." У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення мотивовано тим, що прокурором у цій частині запропонованої редакції викладено умови, які не визначені чинним законодавством як обов'язкові, у зв'язку із чим, не можуть бути внесені у судовому порядку. Окрім того у цій частині запропонованої редакції не зазначено розміру щомісячних платежів, що ускладнить господарську діяльність Ради і Товариства з питань контролю виконання умов цього договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що запропонована прокурором редакція змін до договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 р. не містить визначення грошової оцінки земельної ділянки на час внесення змін, а також, розміру місячної орендної плати, що унеможливить у разі задоволення позову застосування п. 3.1 договору та призведе до не визначення строків та порядку внесення орендної плати. Окрім того, в порушення ст. 144 Конституції України заявлені прокурором позовні вимоги не враховують у повній мірі прийнятого Дніпропетровською міською Радою рішення.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. в повному обсязі, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. в частині відмови прокурору у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора Дніпропетровської області обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 144 Конституції України, ст. ст. 632, 651 Цивільного кодексу України, ст. 285, 287.3, 288, 289 Податкового кодексу України, ст. ст. 15, 21, 22 Закону України "Про оренду землі".

Рада також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. скасувати та залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено ст. ст. 144 Конституції України, ст. ст. 287.3, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 15, 21, 22 Закону України "Про оренду землі".

Товариство скористалося правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області і Ради, у якому просить залишити їх без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин та у відповідності до законодавства України.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 02.04.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Яценко О.В.

У судовому засіданні 03.04.2013 р. оголошувалась перерва до 10.04.2013 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню у повному обсязі, а касаційна скарга Ради підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 30.07.2003 р. № 112/11 між Радою та Закритим акціонерним товариством "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро", правонаступником, якого є Товариство 30.10.2003 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає на умовах цього договору земельну ділянку площею 7,9732 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, 9, терміном до 30.07.2018 р., для фактичного розміщення виробничої бази. Договір нотаріально посвідчений 30.10.2003р. за № 8337. Державну реєстрацію договору здійснено 11.11.2003 р. за № 4510 (далі - Договір);

- за п. 1.3 договору, грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору 21 293 318,24 грн.;

- відповідно до п. 3.1 договору, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 3 193 997,75 грн.;

- пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року;

- п. 3.3 Договору передбачено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку;

- відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.2012р., наданого управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, 9 складає 62 104 011,30 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора, господарський суд першої інстанції виходив зокрема із того, що положення договору оренди землі від 30.10.2003 р. в частині визначення розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству, у тому числі нормам Податкового кодексу України.

Скасовуючи зазначене рішення місцевого господарського суду та повністю відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора, апеляційний господарський суд із посиланням на положення договору оренди землі від 30.10.2003 р. та приписи Конституції України, виходив із того, що запропонована прокурором редакція змін не містить визначення розміру місячної орендної плати, не узгоджується із п. п. 1.3, 3.1 договору, та не враховує у повній мірі прийняте органом місцевого самоврядування рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду, оскільки ним при прийняті оскаржуваної постанови не було враховано наступного.

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Частинами першою, другою ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 Цивільного кодексу України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

П. "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи:

- 02.02.2011 р. Радою було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким зокрема визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання. Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення;

- не зважаючи на звернення Ради до орендарів земельних ділянок комунальної власності у місті Дніпропетровську про приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства, розміщене у газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. №26(3306), змін до спірного договору внесено не було.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 26.12.2011 р.) визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Посилання суду апеляційної інстанції на невизначеність розміру місячної орендної плати та неузгодженість проекту внесення зміни до пункту 3.2 договору із пунктом 3.1, та відповідний його висновок про те, що задоволення позовних вимог призведе до того, що розмір орендної плати, форма її платежу будуть залишені поза регулюванням договору, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються з огляду на наступне.

Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Пунктом 288.7. ст. 288 зазначеного кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно зі ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про внесення змін до пункту до п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 р. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з положень пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Ради від 02.02.2011 р. № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства".

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду внести зміни до п. 3.2. договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 р. в частині тексту: "Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року", з огляду на те, що зазначена частина змін є редакцією вказаного пункту договору, яка діє з моменту його укладення, є погодженою його сторонами, визначає порядок внесення орендної плати та повністю відповідає чинному законодавству.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. в частині відмови у задоволені позовних вимог Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері підлягає скасуванню із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити повністю.

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. у справі № 28/5005/8618/2012 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. у справі № 28/5005/8618/2012 в частині відмови у позові Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задовольнити повністю.

Змінити п.3.2 Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро", посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 8337, державна реєстрація якого відбулась 11.11.2003 р. за № 4510, виклавши його у наступній редакції:

"3.2. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 863 120, 34 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" (вул. Журналістів, 9, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ - 30561920) на користь Дніпропетровської міської ради (пр. К.Маркса, 75, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ - 26510514) 401 (чотириста одну) грн. 45 коп. судового збору за подання касаційної скарги Дніпропетровською міською радою пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" (вул. Журналістів, 9, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ - 30561920) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 26077922, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судових витрат за подання касаційної скарг прокурором.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.В. Яценко