Ухвала суду № 30639478, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К-34004/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

у справі № 2а-3046/10/1270

за позовом Дочірнього підприємства «Екотех»

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Екотех»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001422342/3 від 12 квітня 2010 року та № 0001432342/3 від 12 квітня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем факту подальшого використання придбаних у контрагентів інформаційних (консультаційних) послуг та послуг із супроводження використання об'єктів інтелектуальної власності в господарській діяльності.

Крім того, Луганський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що витрати на оплату праці працівникам, зайнятим на роботах з ремонту, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів для власних виробничих потреб підприємства, формують витрати на проведення такого ремонту (поліпшення).

Також, на думку суду першої інстанції, договір комісії № 25.09.02/Х від 25 вересня 2009 року, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Міг», є договором поворотної фінансової допомоги, з огляду на те, що кошти, отримані на виконання умов вказаного договору, використано ДП «Екотех»на власні потреби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року апеляційну скаргу ДП «Екотех»задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001422342/3 від 12 квітня 2010 року та № 0001432342/3 від 12 квітня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Екотех»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 887/23/30921403 від 21 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001422342/3 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 651 363,30 грн. (439 201,00 грн. -основний платіж, 212 162,30 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001432342/3 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 627 205,50 грн. (418 137,00 грн. -основний платіж, 209 068,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості інформаційних (консультаційних) послуг, наданих Відкритим акціонерним товариством «Укрпідшипник» на підставі договору № ЕУ-14/08-У від 03 березня 2008 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал»на підставі договору від 02 червня 2008 року, та вартості послуг із супроводження використання об'єктів інтелектуальної власності, наданих ВАТ Укрпідшипник»на підставі договору № ЕУ-151/06-ИС від 29 грудня 2006 року, з підстав їх непов'язаності з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ДП «Екотех», а також неправомірним включенням до складу валових витрат сум на оплату праці працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб, та невключенням до складу валового доходу суми умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповерненою на кінець охопленого перевіркою періоду.

Крім того, встановлено порушення ДП «Екотех»підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ВАТ Укрпідшипник»та ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал»в ціні придбаних інформаційних (консультаційних) послуг, а також ВАТ Укрпідшипник»в ціні придбаних послуг із супроводження використання об'єктів інтелектуальної власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, слід зазначити, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника, оскільки, визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення позивачем діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що видами діяльності позивача є: добування та збагачення кам'яного вугілля, агломерація кам'яного вугілля, виробництво неметалевих мінеральних виробів, монтаж металевих конструкцій, інші види оптової торгівлі.

В свою чергу, керівництвом ДП «Екотех»прийнято рішення проаналізувати та дослідити інші можливі напрямки діяльності підприємства, розглянути сфери бізнесу, в яких підприємство може отримати додаткові прибутки, зокрема, оптову торгівлю коксівним вугіллям.

Поряд з цим, як встановлено Донецьким апеляційним адміністративним судом, освітлені в звітах про інформаційно-консультаційні послуги питання нерозривно пов'язані не лише з плануванням та підготовкою виробництва позивача, а й безпосередньо з процесом виробництва підприємства.

Відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано експортного висновку Міністерства України у справах науки і технологій або будь-якого іншого уповноваженого спеціалізованого органу.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості інформаційних (консультаційних) послуг та послуг із супроводження використання об'єктів інтелектуальної власності підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Із системного аналізу вказаних положень Закону № 334/94-ВР вбачається, що до витрат на оплату праці, що не включаються до складу валових витрат та підлягають амортизації у відповідності до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР, відносяться витрати на виплату заробітної плати працівникам, зайнятим на виготовленні основних фондів, призначених для власних виробничих потреб.

А тому, витрати на оплату праці працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з ремонтом (поліпшенням) основних фондів, повинні відноситись до складу валових витрат згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1012 ЦК України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк.

Так, сторонами договору № 25.09.02/Х від 25 вересня 2009 року погоджено строк його виконання до 25 вересня 2009 року.

А тому, враховуючи те, що станом на час складання акту перевірки № 887/23/30921403 від 21 серпня 2009 року строк виконання зобов'язання за договором комісії не настав, у відповідача були відсутні підстави для висновку про використання позивачем грошових коштів, перерахованих на його адресу ТОВ «Енерго-Міг», не у зв'язку з їх призначенням.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки, придбання інформаційних (консультаційних) послуг та послуг із супроводження використання об'єктів інтелектуальної власності здійснювалось ДП «Екотех»з метою їх подальшого використання в межах власної господарської діяльності, то позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких послуг, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.