Постанова № 30639410, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року 08:05 № 826/1617/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Вектор-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012р. № 0000074156 та № 0000075156,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Вектор-М» (надалі - ПП «Вектор-М», позивач) до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ в Печерському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2012р. № 0000074156, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 435 760,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 108 940,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 24.09.2012р. № 0000075156, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 143 380,00 грн.

Свої позовні вимоги ПП «Вектор-М» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та СТОВ «Мрія» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеними контрагентами як нікчемні, так як ДПІ в Печерському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також податковим органом не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ПП «Вектор-М» зареєстроване 21.07.2003 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №027076, перереєстровано в зв'язку із зміною власника 02.11.2004 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №10701050001002461. Код за ЄДРГІОУ 32492828.

ПП «Вектор-М» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.08.2003 року за №33150, та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.11.2010р. року №100310492, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер платника -324928226550, зареєстроване платником ПДВ з 08.09.2003 року.

ДПІ в Печерському районі м. Києва на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, н.п.78.1.8 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ПП «Вектор-М» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у сумі 3 309 903 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №44/15-6/32492828 від 06.09.2012р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ПП «Вектор-М»:

п.200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755- IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року в розмірі 435 760 грн.;

п. 198.3 ст.198, п.200.1, ст..200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення суму ПДВ за квітень 2012 року у розмірі 435 760 грн., за травень 2012 року у розмірі 707 620 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що операції між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», СТОВ «Мрія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Взаємовідносини між ПП «Вектор-М» та зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, податковим органом встановлено, що ПП «Вектор-М» здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності, з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012р. № 0000074156, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 435 760,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 108 940,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012р. № 0000075156, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 143 380,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 04.10.2012р. № 32/02-77 до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 6710/10/12-114 від 16.10.2012 р. строк розгляду скарги ПП «Вектор-М» продовжено до 03.12.2012 р.

Під час розгляду скарги ДПС у м. Києві з'ясовано, що сума ПДВ у розмірі 435 760,0 грн. помилково внесена до податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, оскільки саме на цю суму підприємству зменшено бюджетне відшкодування.

Рішенням ДПС у м. Києві від 30.11.2012 р. № 8050/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, скаргу генерального директора ПП «Вектор-М» Страхова О.В. частково задоволено: залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.09.2012р. №0000074156 та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.09.2012р. №0000075156 в частині 435 760,0 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу.

ДПС України своїм рішенням від 08.01.2013р. № 95/6/10-2115 залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.09.2012р. №0000074156, №0000075156, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Згідно з поданою ПП «Вектор-М» до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за травень 2012 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: квітень 2012 року, складає 3 309 903 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року є експорт шроту соняшникового та соняшникової олії до Республіки Білорусь, Польщі та ін.

Як свідчать обставини справи, перевіркою правомірності нарахування ПП «Вектор-М» бюджетного відшкодування за травень 2012 року виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання.

Так, згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК) встановлено розбіжність: у березні 2012 року між ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» на суму ПДВ 484 793,34 грн., та у вересні 2011 року між СТОВ «Мрія» на суму ПДВ 707 620,08 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та СТОВ «Мрія» позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Вектор-М» та СТОВ «Мрія», ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» укладено ряд договорів поставки соняшника а саме:

- з СТОВ «Мрія» укладено договір поставки № 270472 від 19.09.2011р., договір поставки №270734 від 20.09.2011р., договір поставки №270625 від 24.09.2011р.згідно яких ПП «Вектор-М» придбало у СТОВ «Мрія», на умовах DDU з доставкою на ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та DDU з доставкою на «Желєф С.С. і компанія» Мелітопольського елеватора, соняшник на загальну суму 4 245 720,61 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 707 620,08 гри.;

- з ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» укладено договір поставки №271129 від 16.03.2012р., договір поставки №271145 від 22.03.2012р., договір поставки №271162 від 02.04.2012р., договір поставки №271171 від 11.04.2012р., договір поставки №271173 від 17.04.2012р., згідно яких ПП «Вектор-М» придбало у ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», на умовах DDU з доставкою на ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», соняшник на загальну суму 2 614 559,97 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 435 759,98 грн., включених у податковий кредит квітня 2012 року.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пп. 200.2., 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з поставки товару ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та СТОВ «Мрія» що, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру на укладання угод з метою настання реальних наслідків.

Зокрема, судом встановлено, що перевіркою правомірності нарахування ПП «Вектор-М» бюджетного відшкодування за травень 2012 року виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання.

Згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК) встановлено розбіжність: у березні 2012 року між ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» на суму ПДВ 484 793,34 грн., дана розбіжність виникла на підставі акта Новомосковської ОДПІ; та у вересні 2011 року між СТОВ «Мрія» на суму ПДВ 707 620,08 грн., дана розбіжність виникла на підставі акта Романівського відділення Баранівської МДПІ.

Так, судом встановлено, що ПП «Вектор-М» співпрацювало з ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» на підставі договорів поставки №271129 від 16.03.12, №271145 від і 22.03.12, №271162 від 02.04.12, №271171 від 11.04.12, №271173 від 17.04.12 відповідно до яких реалізовано соняшник у березні, квітні 2012 року на загальну суму 2 614 559,97 грн., в т.ч. ПДВ 435 759,98 грн. Сума ПДВ у розмірі 435 759,98 грн. включена ПП «Вектор-М» до складу податкового кредиту за квітень 2012 року.

За матеріалами актів перевірок Новомосковської ОДПІ (від 31.07.2012р. №205/221/03048935 і 13.08.2012р. №234/221/03048935) ТОВ фірми «Агропроменерго ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.03.12 по 31.03.12 та з 01.04.12 по 30.04.12 встановлено, що у ТОВ «Агропроменерго ЛТД» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що вможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Агропроменерго ЛТД».

В ході розслідування кримінальної справи №33109087 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» встановлено, що в 2011 році на підприємстві сільськогосподарських земель у власності не було (довідка відділу Держкомзему у м. Новомосковськ Дніпропетровської області від 13.07.2012р. № 1296) та на правах оренди не використовувались.

Згідно із даними статистичної звітності залишків будь-якої сільськогосподарської продукції на кінець 2011 року не було, також згідно із даними статистичної звітності засіяних підприємством земель не здійснювалось та врожай не збирався, сільськогосподарська техніка на підприємстві відсутня.

У висновку судового експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.06.2012р. № 2487/2488-12, що міститься у кримінальній справі № 33109087 зазначено, що згідно із протоколами допитів свідків (посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД»), встановлено, що підприємство не займалось сільськогосподарською діяльністю, землі у підприємства фактично не було, зернові культури не вирощувались, техніки для оброблення землі не було, протягом 2011 року ніяких сільськогосподарських культур не сіяло.

Обсяги придбання товарів (робіт,послуг) у декларації з ПДВ за березень, квітень 2012 року не декларувались, що свідчить про відсутність приходу та оприбуткування ТМЦ на ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД».

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що у зв'язку з не встановленням місцезнаходження ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та місцезнаходження посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», не наданням до перевірки первинної документації, відсутністю господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, неможливо встановити зв'язок господарських операцій, що відображені у податковій декларації з ПДВ за березень, квітень 2012 року з господарською діяльністю ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД».

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Вектор-М» співпрацювало з СТОВ «Мрія». На підставі договорів поставки №270625 від 24.09.11, №270734 від 20.09.11, №270472 від 19.09.11 реалізовано соняшник у вересні 2011 року на загальну суму 4 245 720,61 грн., в т.ч. ПДВ 707 620,08 грн., включених у податковий кредит травня 2012 року.

Проте, за матеріалами перевірки СТОВ «Мрія», проведеної Романівським відділенням Баранівської МДПІ (акт перевірки від 07.08.2012р. №407/221/05267280) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.01.10 по 31.05.12 в рамках забезпечення виконання постанови слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві від 17.07.2012р. по кримінальній справі №77-00199 встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та зроблено висновок, що СТОВ «Мрія» має ознаки «фіктивності».

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що діяльності з моменту перереєстрації у жовтні 2011 року та формального призначенням директором, він фактично не здійснював, документів діяльності фактично не складав та не підписував, печатки підприємства не мав, а діяльність підприємства вели сторонні особи без його відома.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що договори поставки та податкові накладні, виписані від імені СТОВ «Мрія» на адресу ПП «Вектор-М» підписані нібито ОСОБА_4

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстрованов Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» ( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Беручи до уваги вищезазначені норми закону, суд вважає, що податкові накладні, підписані від імені СТОВ «Мрія» ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ПП «Вектор-М» вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.2 Закону України «Про карантин рослин» законодавство про карантин рослин базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що прийняті відповідно до них.

Статтею 12 вищезгаданого Закону встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані:

виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи;

виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів;

зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону;

сприяти проведенню карантинних заходів у карантинних та прилеглих до них зонах у разі виявлення карантинних організмів;

зберігати усі фітосанітарні сертифікати, карантинні сертифікати та карантинні дозволи протягом одного року починаючи з дати видачі.

Так, Наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005р. №414 зареєстрованим Міністерством юстиції України від 29.09.2005р. за №1121/11401 затверджено Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів (далі за текстом - Фітосанітарні правила).

Відповідно до п.5.1. Правил перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продутстів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Пунктом 1.7 встановлено, що до підкарантинних матеріалів належать насіння і садивний матеріал, сільськогосподарські, лісові і декоративні культури, рослини та їх частини (живці, цибулини, бульби, плоди тощо), а також інша продукція рослинного походження, яка може переносити шкідників, хвороби рослин і бур'яни, культури живих грибів, бактерії, віруси, а також нематоди, кліщі і комахи, які можуть завдати шкоди рослинним ресурсам, колекції комах, збудники хвороб рослин і зразки пошкоджень, що наносяться ними, а також гербарії і колекції насіння.

Як вбачається з матеріалів справи предметом договорів поставки був соняшник.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2007р. №705 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин»» соєві боби, подрібнені або неподрібнені включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів регулювання у сфері карантину рослин - код згідно УКТЗЕД1201 00.

В той же час, відповідно до довідки, виданої Державною фітосаніторною інспекцією, СТОВ «Мрія» не проходило реєстрацію як суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання, згідно Закону України «Про карантин рослин».

Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується із висновком податкового органу, що СТОВ «Мрія» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується із висновком податкового органу, що СТОВ «Мрія» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та СТОВ «Мрія» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Вектор-М» при укладенні договорів із зазначеними контрагентами на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, беручи до уваги той факт, що перевіркою не встановлено факту включення постачальниками ПП «Вектор М» відповідних сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про завищення ПП «Вектор-М» податкового кредиту у розмірі 435 759,98 грн. за квітень 2012 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» та податкового кредиту у розмірі 707 620,08 грн. за травень 2012 року за рахунок взаємовідносин з СТОВ «Мрія», в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 435 759,98 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 707 620,08 грн. за травень 2012 року.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 435 760,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 108 940,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 143 380,00 грн. здійснено ДПІ в Печерському районі м. Києва правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012р. № 0000074156 та № 0000075156 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Вектор-М» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко