Ухвала суду № 30639237, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/6914/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Биченко О.О.,

представника відповідача- Луговська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. по справі № 2а-1670/6914/12

за позовом Публічного акціонерного товариства " Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства " Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі- ПАТ " Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 299,06 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена в ході здійснення перевірки при дослідженні ланцюга постачання до позивача, про не встановлення можливості здійснення досліджуваних операцій ТОВ «Промислова група ДФМ» та ТОВ «ІМЕКС ГРУПП» в бік «ВКФ «МІГ» та ТОВ «НТЦ «Екотехніка» та не встановлення сплати податку на додану вартість по ланцюгам руху товару від ТОВ «Промислова група ДФМ» та ТОВ «ІМЕКС ГРУПП» в бік «ВКФ «МІГ» та в бік ТОВ «НТЦ «Екотехніка».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану варстість за листопад 2011 р. у розмірі 12502,00 грн. та для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додатну вартість за листопад 2011 р. у розмірі 11153,00 грн відсутні, і як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 19 липня 2012 року по 20 липня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, листопад 2011 року та квітень, травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 (т.2, а.с. 48-69).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 12502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6251,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000041555/117, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 11153,00 грн. (т.1, а.с. 20,18).

З тексту акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення підпункту 198.1, пункту 198.3, підпункту 198.4, підпункту 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201,6 статті 201 ПК України, при цьому у висновку акту перевірки від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 про вказані порушення зазначено не було.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена, на підставі актів перевірки контрагентів позивача, а саме акту Кременчуцької ОДПІ від 21.03.2012 року №367/23-309-36194975 та акту ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 16.01.2012 р. №1829/7/23-513/18, про те, що контрагенти по ланцюгу постачання не сплатили податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 23.01.2003 року було укладено договір куплі-продажу №33 з ПП «ВКФ «МІГ», згідно якого ПАТ " Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" купує товар у асортименті у ПП «ВКФ «МІГ» і оплачує його відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору(т.1 а.с. 34-35).

18.11.2010 р. між ПАТ " Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (Покупець) та ТОВ «НТЦ «Екотехніка»(Постачальник) було укладено договір №1Э, згідно якого постачальник зобов'язується поставити , а покупець оплатити та прийняти обладнання відповідно до переліку зазначеного в договорі (т.2 а.с.10-16).

На підтвердження господарських операцій по вище зазначеним договорам позивачем надано копії накладних, видаткових та податкових накладних. Факт перевезення товару підтверджується копіями подорожніх листів. Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень. Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «НТЦ «Екотехніка» надано паспорт придбаного обладнання, атестат №62-ФХ від 18.04.2012 року про випробування.

Надані первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», дефектів форми, змісту або походження не мають, що не заперечувалось відповідачем.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із пунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вище зазначені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарської операції по придбанню у ПП «ВКФ «МІГ» та ТОВ «НТЦ «Екотехніка» товарів та правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні отриманого товару, і як наслідок правомірного віднесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги про не встановлення можливості здійснення досліджуваних операцій по ланцюгу постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ у залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від можливості чи неможливості проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання. Покупець -платник податку на додану вартість не несе відповідальності за правильність ведення податкового обліку та сплати податкових зобов'язання продавця та інших суб*єктів господарювання по ланцюга до виробника.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. по справі № 2а-1670/6914/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.