Ухвала суду № 30638864, 28.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.

справа № 2а-0870/9622/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Олефіренко Н.А.

при секретарі судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №2а-0870/9622/11 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкових повідомленнь – рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (далі за текстом - ВАТ „Запоріжсталь”) звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі - СДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2011р. №0000870801, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 784858,00 грн., за липень 2011 року на 688304,00грн.; від 20.10.2011р. №0000880801, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 784858,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 392429,00грн.; від 21.10.2011р. №0000900801, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 688304,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 344152,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ у період з 12.09.2011р. по 30.09.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ „Запоріжсталь” з питання визначення правомірності декларування відє’много значення ПДВ за липень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2011 по 30.06.2011. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 06.10.2011 №394/08-01/00191230 (далі Акт-1).

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем:

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), п. 10.1 „Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних”, п. 4 „Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, ВАТ „Запоріжсталь” завищено суму податкового кредиту та від’ємного значення за червень 2011 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 784858,00 грн.;

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст.200 ПК України, п. 10.1 „Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних”, п.4 „Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, ВАТ „Запоріжсталь” завищено суму податкового кредиту та від’ємного значення за липень 2011 на загальну суму ПДВ 688304,00 грн.

Посадовими особами СДПІ проводена камеральна перевірка ВАТ „Запоріжсталь” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 07.10.2011 №397/08-01/00191230 (далі Акт-2).

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем:

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п. 10.1 „Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних”, п. 4 „Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, ВАТ „Запоріжсталь” завищено заявлену за серпень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 688304,00 грн.

За результатами проведених перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 20.10.2011 №0000870801, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на 784858,00грн., за липень 2011 року на 688304,00грн.;

від 20.10.2011 №0000880801, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 784858,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 392429,00грн.

від 21.10.2011 №0000900801, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року на 688304,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 344152,00грн.

Судом встановлено, що на час проведення перевірок позивачу було відшкодовано суму ПДВ за липень 2011 року у розмірі 784858,00 грн. Під час проведення такого відшкодування порушень податкового законодавства за указаний період встановлено не було, відшкодована сума підтверджена.

Також судом встановлено, що суму ПДВ, що включена позивачем до податкового кредиту відображена ТОВ „Дніпрометпром” та ПКФ „Летан” у податковій звітності. Розбіжностей у спірних періодах щодо відображення сум ПДВ під час перевірки не встановлено, що не заперечувалось податковим органом.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14. 1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ст. 98 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, до податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечувалось відповідачем.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом – Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати відповідні обов’язкові реквізити.

Судом досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи, приходні ордери, платіжні доручення, прибуткові ордери, картки складського обліку матеріалів, квитанції про приймання вантажу, накладні на маршрут або групу вагонів, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних по господарській операції із ТОВ „Дніпрометпром”, як на одну з підстав нікчемності договорів укладених позивачем з даним контрагентом, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій завказаними договорами і факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт” та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №2а-0870/9622/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко