Рішення № 30638153, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3982/13 08.04.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний

та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

До Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія

"Енергоатом"

Про стягнення 5 113,94 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Ковальчук Є.П. - представник (дов. № 315 від 05.10.2012 р.)

від відповідача Зуєв В.Б. - представник (дов. №456 від 04.04.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення суми заборгованості за договором № 43-020 від 24.04.2000 р. (далі - Договір) на створення (передачу) проектної продукції в розмірі 10 382,51 грн. (8 054,70 грн. - основний борг, 1 457,90 грн. - інфляційне збільшення, 869,91 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання по Договору з оплати в повному обсязі за виконані позивачем проектні роботи, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8 054,70 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України, інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 1 457,90 грн. та 3% річних в розмірі 869,91 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/3982/13 та призначено справу до розгляду на 18.03.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

15.03.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 113,94 грн. (3 966,40 грн. - основний борг, 713,95 грн. - інфляційне збільшення, 433,59 грн. - 3% річних).

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява позивача про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 18.03.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 08.04.2013 р.

01.04.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить зменшити частково нарахування інфляційних та 3 % річних до 209,42 грн. та 491,89 грн. відповідно.

В судовому засіданні 08.04.2013 р. представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд зменшити частково нарахування інфляційних та 3 % річних до 103,13 грн. та 242,22 грн. відповідно

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 08.04.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2000 р. між Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Виконавець, Позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Замовник, Відповідач) було укладено Договір на створення (передачу) проектної продукції № 43-020.

Предметом зазначеного вище договору, згідно з ст. 1 Договору, є виконання Виконавцем за дорученням Замовника робіт (проектних) відповідно до затвердженого Замовником технічного завдання, а саме: «Хмельницька АЕС. Енергоблок № 1. Розробка робочого проекту заміни СВРК на ПТК СВРК-М. № 43-020.209.038.Т300».

Роботи за вказаним Договором повинні бути виконані поетапно, згідно з календарним планом, який є невід'ємним додатком до Договору.

Відповідно до п. 2.1 за виконану проектну продукцію відповідно до даного договору Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом погодження договірної ціни 199 812,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 оплата за Договором здійснюється відповідачем поетапно після підписання відповідних актів здачі-приймання проектної продукції між позивачем та відповідачем та її погодження.

Відповідно до ст. 3 Договору, передання оформленої в визначеному порядку документації по окремим етапам Договору здійснюється супровідними документами Виконавця та проміжними звітами.

При завершенні робіт Виконавець надає Замовнику проміжний звіт та акт прийому-здачі проектної продукції. Замовник протягом 20 днів з дня отримання проміжного звіту та акту здачі - приймання робіт та звітних документів направляє Виконавцю підписаний проміжний звіт або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Позивач зазначає, що ним свої договірні зобов'язання виконано належним чином, в повному обсязі, однак Відповідач у встановлений п. 3.2. Договору строк жодних зауважень або відмови від прийняття робіт на адресу Позивача не направив, а отже виконані роботи було прийнято Відповідачем. Проте, за деякими проектними роботами, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання проектної продукції Відповідачем з Позивачем не проведена повна оплата до теперішнього часу, що призводить до виникнення заборгованості в розмірі 3 966,40 грн.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 713,95 грн. - інфляційне збільшення, 433,59 грн. - 3% річних.

Відповідач частково заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що Позивачем невірно визначений розмір суми інфляційного збільшення та 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

На виконання умов Договору, повноважними представниками позивачем та відповідачем підписано Акти здачі - приймання проектної продукції по Договору 3 43-020 від 24.0.42000 р., зокрема: Акт здачі - приймання проектної продукції № 178 від 29.07.2004 р. на суму 132 492,00 грн., Акт здачі - приймання проектної продукції № 210 від 29.07.2004 р. на суму 71520,00 грн., Акт здачі - приймання проектної продукції № 259 від 26.07.2004 р. на суму 35 762,40 грн., загалом на суму 239 774,40 грн.

Вказані акти зі сторони Відповідача були підписані, зауважень щодо проектної продукції та недоліків виконаних Позивачем робіт Відповідач не заявляв.

Крім того, виконані позивачем проектні роботи та прийняття їх відповідачем підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р. підписаний повноважними представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем виконано свій обов'язок по оплаті за отримані від позивача роботи не в повному обсязі, а саме відповідачем оплачено роботи на загальну суму 235 808,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи всі оплати виконані відповідачем, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 3 966,40 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 3 966,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 433,59 грн., збитків від інфляції - 713,95 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено Претензію про стягнення заборгованості № 03-008.115.042.КР-П від 11.11.2010 р.

Зазначеного листа Відповідачем було отримано 16.11.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113503444991.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами Договору не визначено строк виконання Замовником свого обов'язку по оплаті за виконані Виконавцем роботи, суд встановив, що строк виконання відповідачем свого обов'язку по сплаті коштів за виконані роботи позивачем настав з моменту отримання останнім Претензії позивача, а саме 16.11.2010 р.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України, момент виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідачем настав з 24.11.2010 р.

Враховуючи вищевикладене та межі заявлених позовних вимог, період нарахування 3% річних від простроченої суми та втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів становить з 24.11.2010 р. до 15.03.2013 р.

Так, судом було виконано власний розрахунок 3% річних, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягають 274,82 грн. 3% річних.

Щодо розрахунку збитків від інфляції, суд зазначає наступне.

У постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 р. та № 15/065-11 від 01.02.2012 р викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.2012 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період-індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з 24.11.2010 р. до 15.03.2013 р. включно без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягають 209,75 інфляційних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 16392628) 3 966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 82 коп. 3% річних, 209 (двісті дев'ять) грн. 75 коп. збитків від інфляції та 1497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 12.04.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева