Вирок № 30637828, 13.04.2013, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 0614/2251/2012

провадження 1/283/18/2013

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2013 року

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Ярмоленка В.В.

при секретарі Пух Н.М., Кононенко І.М.

прокурора Литвиненка Д.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши на відкритому засіданні в залі судових засідань в м. Малині кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слобідка Малинського району Житомирської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, не інваліда, проживаючого в АДРЕСА_1, засудженого вироком Малинського районного суду за ч.2 ст. 186, 71 КК до шести років позбавлення волі, звільненого 18.11.2011 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання у виді обмеження волі терміном 1 рік 11 місяців 5 днів,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 року близько 20-ї години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився поблизу жіночого гуртожитку АДРЕСА_2.

Побачивши скрізь вікно в кімнаті АДРЕСА_2 гуртожитку на стільці жіночу сумочку він вирішив викрасти її.

З цією метою, дочекавшись коли проживаючі в кімнаті вийдуть, підсудний виламав з дерева палицю довжиною близько двох метрів.

Заліз на підвіконня і утримуючись за грати, відкрив незамкнену віконну раму та за допомогою палиці дістав жіночу сумочку, належну потерпілій ОСОБА_3 Викрав з неї гроші в сумі 150 грн., а сумочку залишив у кімнаті.

В судовому засіданні підсудний не визнав своєї вини, пояснивши, що 13 березня 2012 року близько 14-ї години він їздив до м. Києва у пошуках роботи. Там зустрічався зі своєю дівчиною, разом з якою маршрутним таксі повернувся до м. Малина і в с. Гамарня вони були близько 23-ї години. Того ж вечора батько повідомив його, що в гуртожитку сталася крадіжка та попередив «щоб знову не затягали».

В червні 2012 року його викликали до райвідділу міліції та виясняли, де він перебував 13.03.2012 року. Під тиском працівників міліції він дав свідчення про те, що крадіжка грошей з кімнати гуртожитку вчинена ним, тобто оговорив себе. При відтворенні показував як діставав палицею сумочку з метою уникнення майбутніх викликів до міліції. Стверджував, що 12.03.2012 року він заходив до батька в гуртожиток і був в кімнаті АДРЕСА_2. Заперечує факт викрадення ним грошей у потерпілої.

Як пояснила потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні, 13 березня 2012 року після 19-ї години вона виходила з кімнати гуртожитку. Перед цим бачила через вікно постать незнайомої їй людини, яка дивилась на вікно її кімнати.

Повернувшись через деякий час до кімнати, виявила, що на вікні зірвано штору, а з її сумочки зникли гроші в сумі 150 грн. Також пояснила, що саме ОСОБА_2 цю шкоду їй відшкодував та просив не з'являтися на суд для дачі показів. Претензій до підсудного вона не має.

Факт викрадення грошей з сумочки потерпілої в гуртожитку ввечері 13.03.2013 року ствердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5

З даних протоколу огляду місця події - кімнати АДРЕСА_2 гуртожитку Малинського лісотехнічного коледжу від 13.03.2012 року (а.с.5-7) вбачається, що штори на вікні в кімнаті зірвані. Нижня частина грат на вікні рухома. На стільці біля ліжка виявлені жіноча сумочка та гаманець темно-коричневого кольору. На підвіконні та віконній рамі малися сліди рук, які відповідно зафіксовані. За висновком дактилоскопічної експертизи (а.с.58-62) слід пальця, який відкопійований на копіювальний шар відрізка стрічки СТ№1 залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_2, слід пальця руки, який від копійований на копіювальний шар відрізка стрічки СТ№2 залишений середнім пальцем правої руки підсудного.

Під час відтворення обстановки та обставин події 28.06.2012 року (а.с. 66-68) останній пояснював, що близько 20-ї години 13.03.2012 року він у стані алкогольного сп'яніння перебував поблизу гуртожитку №2 Малинського лісотехнічного коледжу. Через вікно в одній із кімнат побачив на стільці жіночу сумочку та вирішив викрасти з неї цінні речі. Для цього виламав з дерева палицю довжиною близько 2-х метрів. Дочекавшись, коли дівчата підуть з кімнати, він заліз на підвіконня, відчинив віконну раму і палицею дістав з кімнати сумку. В ній з гаманця забрав гроші, а сумку з гаманцем повернув у кімнату. Під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_2 на місці конкретизував та продемонстрував основні моменти викрадення ним грошей.

Аналогічні показання щодо обставин 13.03.2012 року він давав під час допиту в якості свідка (а.с.53) та в якості обвинуваченого з участю захисника (а.с.106).

Всі ці його покази носять конкретний, логічний та послідовний характер, відповідають поясненням потерпілої, свідків та іншим матеріалам справи.

Заперечення підсудним в судовому засіданні факту його участі в крадіжці грошей потерпілої та надані ним докази належно перевірені та проаналізовані судом.

Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стосовно перебування підсудного 13 березня 2013 року в м. Києві суд оцінює критично та не приймає до уваги в зв'язку з наступним:

В своїх первісних показаннях в якості свідка (а.с.50), та на які підсудний посилається як на єдині достовірні та правдиві, він стверджував, що цього вечора близько 20-ї години перебував у себе вдома в с. Гамарня Малинського району і раніше до кімнати потерпілої ніколи не заходив.

В судовому засіданні 03.12.2013 року пояснював, що 12.03.2012 року він заходив до цієї кімнати, де його батько з електриком чинили електропроводку. Біля 17-ї години 13 березня 2013 року перебував в м. Києві за місцем роботи ОСОБА_6, з якою разом того ж вечора приїхали в с. Гамарня.

Це ж посвідчувала в суді і свідок ОСОБА_6, зазначивши, що підсудний приходив до неї на роботу біля 16-17-ї години.

З показів свідка ОСОБА_8 видно, що в цей самий час ОСОБА_2 знаходився у нього на роботі в м. Києві.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 13.03.2012 року підсудний перебував на роботі в м. Києві і додому в с. Гамарня не приїздив. Через пару днів після крадіжки повідомив сина про крадіжку, однак ні про що не застерігав.

Таким чином, суттєві розбіжності та суперечності в показах підсудного та зазначених свідків не дають підстав для суду вважати ці покази достовірними та покласти їх в основу вироку, оскільки вони являють собою приклад неповної щирості.

Будучи допитаним під час досудового слідства підсудний свою вину визнавав повністю, а тому його позицію в судовому засіданні суд розцінює як форму захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння та оцінює їх в сукупності з іншими доказами по справі.

Судом належно перевірені доводи підсудного щодо здійснення психологічного тиску стосовно нього під час дізнання та досудового слідства. Факти, на які посилався ОСОБА_2 перевірялись прокуратурою району і свого підтвердження не знайшли, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.11.2012 року (а.с. 156-157).

Крім того, така позиція захисту спростовується показами свідка ОСОБА_10 слідчого СВ Малинського МВ УМВС в Житомирській області про те, що при складенні протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю підсудного, його допитах останній давав покази вільно, без примусу, адекватно реагуючи на оточуючу обстановку, без будь-яких зовнішніх ознак неадекватності сприйняття ними процесуальних дій. Про відсутність примусу або застосування насильства зі сторони слідчого в судовому засіданні підтвердив і підсудний.

Оцінюючи досліджені в справі та викладені в цьому вироку докази, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх дослідження, суд дійшов до висновку, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному із проникненням у житло, вчиненому повторно.

При обранні покарання суд виходить із загальних засад, визначених ст. 65 КК України. Підсудний ОСОБА_2 посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини покарання у виді обмеження волі строком у один рік одинадцять місяців п'ять днів, призначеного вироком Малинського районного суду Житомирської області від 18.04.2008 року. Суд також враховує думку потерпілої, яка претензій до ОСОБА_2 не мала. Остаточне покарання підсудному суд призначає за правилами ст. 81,71,72 КК України у виді позбавлення волі.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудному судом не виявлено.

Суд виключає обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, як таку, що не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Речові докази по справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. 323-324 КПК,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст. 71, 81 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2008 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 470,40 грн. на відшкодування судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, перерахувавши їх в УДК в Житомирській області код 25574601 р/р 31258272211843 МФО 811039 за експертні роботи НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: В. В. Ярмоленко