Рішення № 30637695, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/16012-2012 01.04.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»

про стягнення 6 643,76 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Ломака В.С.

Представники:

від позивача: Римська А.П., Шавлюк Н.Г. - головний бухгалтер

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» про стягнення 6 643, 76 грн., з яких: 6 000, 00 грн. - основна заборгованість. за договором поставки № 371 від 04.05.2011 р., 460, 17 грн. - пені, 179, 34 грн. - 3% річних та 4, 25 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/16012-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/16012-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. суддею Івченком А.М. справу № 5011-51/16012-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2013 р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р., у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 5011-51/16012-2012 передано їй для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/16012-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи №5011-51/16012-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу №5011-51/16012-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. розгляд справи № 5011-51/16012-2012 відкладено та призначено судове засідання на 25.03.2013 р. та викликано у судове засідання в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» для надання пояснень по суті спору, явку якого визнано обов'язковою.

11.03.2013 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» суму основного боргу розмірі 5 999,33 грн.; решта заявлених вимог позивачем залишена без змін.

Крім того, представник позивача подав клопотання про збільшення розміру штрафних санкцій, а саме - позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» пеню у розмірі 460,11 грн., 3 % річних у розмірі 242,93 грн. та 4,25 грн. індексу інфляції.

25.03.2013 р. розгляд справи № 5011-51/16012-2012 не відбувся, у зв'язку з рішенням Уряду про перенесення в Києві та Київській області робочого дня з 25.03.2013 р. на суботу 13.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. розгляд справи призначено на 01.04.2013 р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 вказаного кодексу.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання позивача про збільшення та зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вони не суперечать ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а вважає за необхідне їх задовольнити.

В свою чергу, представники позивача підтримали свої вимоги та подали письмові пояснення за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта», в яких останні підтвердили факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта» станом на 01.04.2013 р. в розмірі 5 999,33 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414 та отримані представником, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.04.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» укладено договір поставки № 371, за умовами якого позивач зобов'язався поставити у торгівельну точку відповідача, а відповідач - прийняти у власність та оплатити товари народного споживання.

Відповідно до п. 2.2. відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару в повному об'ємі в строк не пізніше, ніж 30 календарних днів з моменту отримання товару за накладною.

Відповідно до п. 3.1. договору при несвоєчасній оплаті товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п.п. 7.1., 7.3. вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо в термін не пізніше одного календарного місяця до закінчення встановленого строку дії даного договору жодна із сторін не заявила своїх вимог про його розірвання, даний договір автоматично продовжується на кожний наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» товар на загальну суму 24 911,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідачем перераховано на рахунок позивача 18 911,73 грн.

24.10.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання грошового зобов'язання за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта» товар.

При цьому, суд відзначає, що вищевказаний лист направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414 та повернутий позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору № 371 від 04.05.2011 р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних позивача. Остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту одержання товару відповідачем за накладною.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 24 911, 06 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено товар поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта», що підтверджується виписками з банківського рахунку, належним чином засвідчені копії яких долучено до справи.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі подані докази суд дійшов висновку, що відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в обумовлені договором строки в порядку п. 2.2. договору не надав.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 371 від 04.05.2011 р. щодо оплати вартості товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, посилання позивача на наявну заборгованість відповідача в сумі 5999,33 грн. підтверджується матеріалами справи, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 460,11 грн. - пені, 242, 93 грн. 3 % річних та 4,25 грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 20.10.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 14.06.2012 р. становить 460,11 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 20.10.2011 р. до 11.03.2013 р. становить 242, 93 грн., інфляційних втрат - 4,25 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тягне за собою повернення надмірно сплачених сум судового збору.

Тож, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 70 грн.50 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1921 від 06.11.2012 р.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414, ідентифікаційний код - 35756311), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, ідентифікаційний код - 31405839) 5 999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. основного боргу, 242 (двісті сорок дві) грн. 93 коп. - 3 % річних, 460 (чотириста шістдесят) грн. 11 коп. - пені, інфляційні втрати у розмірі 4 (чотири) грн. 25 коп. та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бетта» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, ідентифікаційний код - 31405839) з Державного бюджету України 70 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Чебикіна С.О.