Постанова № 3063733, 16.02.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.02.09 Справа № 9/99

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача - Шум В.А.

від відповідача (скаржник) - не з’явився

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надвірнянський завод молочних продуктів», б/н від 03.01.2009 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року (підписане 24.12.2008 року), суддя Фанда О.М.

у справі № 9/99,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Арт ПАК ЛТД», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Надвірнянський завод молочних продуктів», м.Надвірна

про стягнення коштів в сумі 13601,82 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року по справі №9/99 задоволено позов ТзОВ «Фірма «Арт ПАК ЛТД», стягнено з ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів»на користь ТзОВ «Фірма «Арт ПАК ЛТД»13601,82 грн. - заборгованості.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар (термоусадочні пакети) в сумі 11500 грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд посилаючись на п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, ст.549 ЦК України, ч.4 ст.231 ГК України та положення укладеного між сторонами договору поставки від 02.10.2007 року, прийшов до висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення 1150 грн. - штрафу та 951,82 грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року по справі №9/99, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити частково, вказуючи на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги клопотання відповідача (вих.№19 від 11.12.2008 року) про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності його представника.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі за подання апеляційної скарги не подав.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, вказував на те, що відповідачем зобов’язання згідно договору від 02.11.2007 року належним чином не виконано, оплату за отриманий товар проведено частково.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007 року між ТзОВ «Фірмою «Арт ПАК ЛТД»(в тексті договору - Постачальник) та ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів»(в тексті договору - Покупець)укладено договір, предметом якого є постачання витратних матеріалів для пакування харчових продуктів. Згідно умов договору, а саме п.1.2 позивач зобов’язувався продавати товар у власність відповідачу, а відповідач оплачувати такий на умовах договору. Відповідно до п.2.1 та п.2.2 даного договору відповідач оплачує позивачу вартість товару за ціною згідно специфікації, рахунку-фактури або накладної. Загальна вартість договору складається із суми всіх накладних. Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. При замовленні товару відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 20% вартості замовленої партії товару. Залишок поставленого товару, тобто, оплату 100% вартості одержаної партії товару відповідач здійснює протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору від 02.10.2007 року ТзОВ «Фірма «Арт ПАК ЛТД»відпущено товар - пакети ТУ 150 Ч 200 кр. на загальну суму 43500 грн., що підтверджується накладними, №640 від 03.10.2007 року, №687 від 27.10.2007 року, №702 від 07.11.2007 року, №754 від 02.12.2007 року, №793 від 12.12.2007 року, №808 від 20.12.2007 року, №813 від 21.12.2007 року, №837 від 04.01.2008 року, №8 від 11.01.2008 року, №29 від 22.01.2008 року, №68 від 12.02.2008 року, №89 від 22.02.2008 року, №106 від 06.03.2008 року та довіреностями на отримання товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не в повному обсязі. Станом на 29.10.2008 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 11500 грн.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 11500 грн., проте така залишена останнім без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3 договору від 02.10.2007 року передбачено, що у випадку порушення взятих на себе зобов’язань щодо розрахунків за поставлену партію товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми несвоєчасної оплати до фактичної оплати. Згідно п.9.6 договору за невиконання п.6.3 договору протягом 10 календарних днів покупець (відповідач) сплачує штраф в розмірі 10% від суми невиконаних зобов’язань.

Таким чином, господарський суд з урахуванням наведеного правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 11500 грн. та 951,82 грн. пені, 1150 грн. - штрафу.

Слід зазначити про те, що скаржник у апеляційній скарзі факту наявності заборгованості не спростовує доказів, які б свідчили про відсутність такої не подає, а лише зазначає, що судом безпідставно не відкладено розгляду справи за його клопотанням (вих.№19 від 11.12.2008 року). Проте, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки вказане вище клопотання в матеріалах справи відсутнє, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в суду відсутні відомості щодо причин неявки представника відповідача. Крім того, колегією суддів апеляційного господарського суду відзначено, що на копії клопотання (вих.№19 від 11.12.2008 року), яке скаржником додано до апеляційної скарги, відсутній відтиск штампу канцелярії господарського суду Івано-Франківської області, тобто відповідач доказів отримання судом такого клопотання не надав.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, а відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року по справі №9/99 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надвірнянський завод молочних продуктів»без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надвірнянський завод молочних продуктів»(Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул.Визволення,1, код ЄДРПОУ 31044289) в доход державного бюджету - 68 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.