Постанова № 30637267, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5017/2799/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В., доповідачсуддів :Поляк О.І., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107"на постановувід 05.02.2013 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5017/2799/2012господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107"простягнення 252 500,00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Чубко І.А. (довіреність від 10.05.2012р.)від відповідача:Бевза О.І. (довіреність № 18/08 від 16.08.2012р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 21.11.2012 року у справі № 5017/2799/2012 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача суми штрафів в загальному розмірі 252 500,00 грн. та 5 050,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Бандура Л.І., судді - Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) від 05.02.2013 року у справі № 5017/2799/2012 рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2012 року скасовано частково; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 246 050,00 штрафу, 4 921,00 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі та доповненні до неї відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" суми штрафів в загальному розмірі 252 500,00 грн. на підставі ст.ст. 525, 526, 611 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які свідчать про порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо подачі автобусів у відповідності з затвердженим розкладом руху.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.

01.01.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", правонаступником якого є позивач, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 15107" (Перевізник), правонаступником якого є відповідач, укладено договір №48 про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автовокзалу. За умовами договору сторони зобов'язуються співпрацювати у сфері обслуговування пасажирів автомобільним транспортом шляхом організації перевезень з Автовокзалу "Привоз" (м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 5), рухомим складом Перевізника за маршрутами:

№ 560 "Білгород-Дністровський - Одеса АВ "Привоз";

№ 565 Т "Затока - Одеса АВ "Привоз";

№ 539/538 "Одеса АВ "Привоз" - Жовтий Яр";

№ 134 "Приморське - Одеса АВ "Привоз";

№ 971/972 "Одеса АВ "Привоз" - Старокозаче";

№ 1041/1042 "Одеса АС - 7 - Старокозаче";

№ № 1075/1076, 1082/1083, 1080/1081 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз", ч/з Овідіополь, Затоку;

№ 1073/1074, 1077/1076, 1078/1079 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз".

Згідно п.3.1.2. договору Перевізник зобов'язаний забезпечити подачу автобусів у належному технічному та санітарному стані на Автовокзал: приміський маршрут - за 20 хвилин, міжміський або міжнародний за 40 хвилин до їх відправлення, у відповідності із затвердженим розкладом руху.

Пунктом 3.2.7. договору встановлено, що ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" зобов'язується фіксувати факти порушень (невиконання) зобов'язань за даним договором, в т.ч. й тих, які передбачають матеріальну відповідальність, шляхом складення акта відповідного зразка, один екземпляр якого обов'язково передається Перевізнику.

За умовами п.5.3. договору за кожний зірваний міжміський рейс Перевізник сплачує ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" штраф у розмірі 50,00 грн. (в т.ч. НДС 20%).

У відповідності до п.5.12. договору підставою для матеріальної відповідальності Перевізника і ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" є акти перевірок, матеріали перевірок посадовими особами, відомості касових продажів квитків, засвідчені підписами відповідальних осіб. Суми штрафів встановлюються на підставі відповідних пунктів даного договору, згідно виставлених актів, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.13. договору передбачено, що у випадку незгоди з виставленим штрафом, сторона, яка отримала рахунок і акт, повинна в строк до 10 днів, після отримання зазначених документів, в письмовій формі оповістити іншу сторону з обґрунтуванням причин незгоди. Якщо письмова відповідь відсутня, ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" стягує штраф, згідно виставлених рахунків.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 р. (п.8.1. договору).

Згідно п.8.4. договору, якщо протягом місяця, після закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на 1 календарний місяць на тих же умовах.

В період з 16.07.2010 року по 30.09.2010 року Перевізником в порушення умов п. 3.2.1. договору не були здійснені міжміські рейси.

ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" листами від 05.08.2010 року вих. №250, від 13.09.2010 року вих. №309, від 11.10.2010 року вих. №334 направлено на адресу ТОВ "АТП 15107" зведення порушень та акти, на пред'явлення штрафів за зриви рейсів відправлення автобусів відповідно: №5 про зрив 742 рейсів за період 16-31 липня 2010 року; №11 про зрив 1971 рейсу за період 1-31 серпня 2010 року; №15 про зрив 2337 рейсів за період 1-30 вересня 2010 року, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та повідомленнями про вручення.

Відповідачем не надано доказів надсилання Перевізнику письмових оповіщень про незгоду з виставленими штрафами в порядку п.5.13. договору сторін, що засвідчує право позивача виставити рахунки на їх стягнення.

12.09.2012 року (вих. №№ 327, 328, 329) позивачем направлено на адресу відповідача рахунки №№ 918, 919, 920 від 10.09.2012 року на загальну суму 252 500 грн. для подальшої їх сплати, про що свідчать відповідні описи вкладення, фіскальні чеки та повідомлення про вручення.

Однак, ТОВ "АТП 15107" виставлені рахунки не оплатило, у зв'язку з чим ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" звернулось до суду з позовом про стягненням з відповідача 252 500,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до п.1 ст.628, ст.629 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Вказаного Кодексу).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 614 названого Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно положень ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розглянувши спір по суті, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому задовольнив позов у повному обсязі, стягнувши з ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" на користь позивача загальну суму штрафів у розмірі 252 500,00 грн.

Судова колегія правомірно не погодилась з висновком суду про стягнення штрафів в сумі, заявленій у позові, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" дійсно надано докази порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором та наявності підстав для виставлення штрафів у відповідності до умов договору, а саме: вищевказані листи позивача, зведення порушень, акти на пред'явлення штрафів за зриви рейсів, відповідні рахунки та фіскальні чеки з повідомленнями про вручення.

Проте, як вбачається із вищезгаданих зведень порушень та актів на пред'явлення штрафів, позивачем нараховано штрафи за зриви рейсів "Одеса Привоз-Сухолужжя" та "Одеса Привоз-Широке (Білгород-Днітровський)", здійснення перевезень за якими не передбачено умовами договору.

Кількість таких рейсів становить: в період з 16 по 31 липня 2010 року - 27 рейсів, з 1 по 31 серпня 2010 року - 50 рейсів, з 1 по 30 вересня - 52 рейси. Отже, загальна кількість рейсів, які безпідставно зазначені позивачем у виставлених рахунках, складає 129 рейсів, відповідно зайво нарахованою є сума штрафів - 6 450 грн.; таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума штрафів - 246 050,00 грн.

В касаційній скарзі ТОВ "АТП 15107" посилається на те, що зриви рейсів були обумовлені виключно протиправними діями позивача, а саме створенням останнім перешкод виконанню рейсів. На підтвердження цих доводів відповідачем були надані акти щодо здійснення позивачем перешкод доступу автобусів відповідача на маршрут №560 з метою виключення конкуренції на цьому маршруті, оскільки ЗАТ "ЧТК" створено дублюючий маршрут - №560 Є "Одеса АВ "Привоз" - Білгород-Дністровський (з/д вокзал)".

Судами правомірно відзначено, що відносини щодо укладення між позивачем та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської облдержадміністрації договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 560 Є не стосуються правовідносин сторін в даній справі, оскільки не входять до предмету доказування. Тому надані ТОВ "АТП 15107" в якості доказу своїх заперечень листи, направлені товариством до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської облдержадміністрації, органів прокуратури правомірно не прийняті судами до уваги в якості належних доказів звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору №48 від 01.01.2010 року.

Разом з тим, в матеріалах справи об'єктивно відсутні докази, а судами, відповідно, не встановлені обставини того, що маршрут - №560 Є "Одеса АВ "Привоз" - Білгород-Дністровський (з/д вокзал)" створено саме позивачем; з наявних в матеріалах справи актів, складених за відсутності представників позивача, дані яких ґрунтуються на доповідних водіїв, вбачається, що черговим та диспетчером автостанції АВ "Привоз", а не ЗАТ "ЧТК", були створені перешкоди в заїзді автобусів на платформу автостанції (т.3 а.с.21-26). Твердження відповідача щодо відсутності його вини при порушенні зобов'язання також є недоведеними і тому, що за оцінкою судів ТОВ "АТП 15107" не надано доказів, у відповідності до вимог ст.614 ЦК України, ст.218 ГК України, вжиття товариством всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Доводи скаржника щодо спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки пунктами 5.12., 5.13. договору сторони визначили, що моментом пред'явлення вимоги про сплату штрафів є виставлення рахунків, а тому перебіг позовної давності починає після збігу семи днів від дня виставлення таких рахунків у відповідності до вимог ч.5 ст.261, ч.2 ст.530 ЦК України.

Посилання скаржника на неотримання претензій та актів позивача щодо стягнення штрафів спростовуються встановленими судами обставинами про вручення вказаних документів відповідачеві.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 5017/2799/2012 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

А.Полянський