Постанова № 30637181, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5023/1179/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"на рішення та на постановуГосподарського суду Харківської області від 21.05.2012 Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013у справі№ 5023/1179/12господарського судуХарківської областіза позовомВалківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Валківської районної державної адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Валківська міжрайонна державна фінансова інспекціяпрозвільнення земельної ділянкиза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Гринюк В.Г., дов. від 22.08.2012; Пустовий М.В., дов. від 22.08.2012;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Сайтарли І.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014716 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі №5023/1179/12 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді - Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі №5023/1179/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Контрольно-ревізійним відділом у Валківському районі в період з 17.05.2011 по 22.06.2011 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності та стану виконання бюджету Ков'язької селищної ради за період з 01.10.2009 по завершений звітний період 2011 року. Зокрема, проведено контрольний огляд земель запасу площею 41,25 га, та встановлено, що дану земельну ділянку використовує ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", площа вказаної земельної ділянки засіяна пшеницею, про що складено відповідний акт обстеження земельних ділянок, що знаходяться на території Ков'язької селищної ради за межами населених пунктів від 23.05.2011

Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимог земельного законодавства, в ході якої встановлено відсутність документів, які посвідчують право власності або право користування земельними ділянками ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", рішення органів влади та органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність або в користування товариству.

Крім того, при перевірці інспекцією здійснено запит до Управління агропромислового розвитку Валківської райдержадміністрації Харківської області, в результаті якого виявлено, що на території Валківського району, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" під урожай 2011 року було посіяно та зібрано зернові культури.

Також, на запит інспекції до Управління Держкомзему у Валківському районі Харківської області, останньою дано відповідь, що договорів оренди землі сільськогосподарського призначення по Валківському району станом на 01.04.2011 з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" не укладалось.

Про встановлені обставини зазначено в складеному Державною екологічною інспекцією у Харківській області акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30, 31.12, 01-03.02.2012 № 68/09-18.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що розпоряджень про надання дозволу ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на розробку землевпорядної документації на землі запасу сільськогосподарського призначення та державного резервного фонду та її затвердження не приймалося, а також інформація про розробку документації із землеустрою в райдержадміністрації відсутня (лист Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 27.01.2012 № 01-46/244).

Факт довгострокового самовільного використання відповідачем у 2011-2012 роках спірних земельних ділянок, загальною площею 41,25 га, також підтверджується, як з'ясовано судами, листами Управління Агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області № 04-22/218 від 26.03.2012 та Ков'язької селищної ради від 23.03.2012 № 02-10/218.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ЗК України та дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки площею 41,25 га на території Ков'язької селищної ради за межами населеного пункту та наявність, в зв'язку з цим, підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суди звернули увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України на спростування доводів позову, а саме, що товариством вказані землі не використовувались протягом спірного періоду або використовувались, але за наявності правових підстав.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Документи, які посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст. 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Відповідно до наведених вимог закону, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів, є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Таким чином, суди, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, обґрунтовано та мотивовано дійшли висновку, що користування відповідачем спірної земельної ділянки є самовільним її зайняттям.

Статтею 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи відповідача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 у справі № 5023/1179/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО