Постанова № 30634641, 18.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р. (14:39) Справа №801/1568/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача - Горохової А.К., довіреність від 08.02.2013 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проминвест" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0001611502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, сума податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року, розрахована та задекларована вірно, згідно вимогам чинного податкового законодавства, що підтверджується відповідними податковими деклараціями з ПДВ та додатків до них, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 12.02.2013 та 01.03.2013 від відповідача витребувано картку особового рахунку по ПДВ позивача за період з 01.01.2013 року, а також витяг з інформаційних комп'ютерних систем АС "Аудит", АРМ "Бест звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків та платежів" та інших систем у яких відображено стан розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, які отримані відповідачем під розписку, однак відповідачем проігнорована вимога суду, та жодного з витребуваних документів до суду не надано.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за підстав порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 46.1 ст. 46, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, з підстав допущення методологічної помилки при заповнення додатку № 2 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, а саме не вірно визначено суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковим періодам у яких вона виникла.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 310/15-2/32542056 від 21.01.2013 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 46.1 ст. 46, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 522 736,00 грн.;

-п. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, встановлено методологічну помилку при заповнення додатку № 2 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, а саме, не вірно визначено суму від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковим періодам у яких вона виникла, у результаті чого залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду завищено на суму 522 736,00 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0001611502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 522 736,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 ПК України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п. п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з вищенаведеного відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту виходячи лише з перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року та додатків до неї, оскільки нормами податкового законодавства закріплено, що камеральна перевірка проводиться не інакше як у приміщенні органу державної податкової служби та виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Суд звертає увагу також на те, що при проведені камеральної перевірки відповідачем не були дослідженні жодні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у яких безпосередньо відображається факт здійснення господарської операції позивача з контрагентами, та на підставі яких і був сформований податковий кредит.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, відповідачем при проведенні камеральної перевірки не були вивчені та перевірені відповідні, первинні та бухгалтерські документи по господарським операціям, на підставі яких було сформовано податковий кредит.

Отже, висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522 736,00 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Стосовно допущення позивачем методологічної помилки при заповненні додатку до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012, на думку податкової інспекції, суд зазначає наступне.

Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 (далі-Порядок).

Відповідно до п. 10, 11 Розділу 1 Порядку до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу , за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Розділом 5 Порядку визначено Порядок заповнення податкової декларації. У п. 4.6.7. зазначено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Відповідачем у Акті перевірки зазначено, що позивачем у Додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 допущена методологічна помилка щодо суми виникнення від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковим періодам у яких вона виникла визначено не вірно, у результаті чого залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду завищено на суму 522 736,00 грн.

Слід відзначити, що Листом від 12.05.2011 № 3105-24/264 Міністерства економіки України роз'яснено, що за інформацією Мін'юсту законодавство не містить чіткого визначення термінів "помилки арифметичного характеру" і "помилки методологічного характеру". У той же час під поняттям "арифметична помилка" законодавець розуміє помилку, допущену в результаті арифметичних дій (частина третя статті 28 Закону України "Про здійснення державних закупівель"). Для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі - Кодекс), який набрав чинності з 01.04.2011 і регулює порядок оподаткування прибутку підприємств, поняття "помилка арифметичного характеру" і "помилка методологічного характеру " не застосовуються. Поняття "арифметична помилка" вживається в Кодексі тільки в підпункті 333.1.1 пункту 333.1 статті 333 розділу XVII "Збір за спеціальне використання лісових ресурсів", яким визначено порядок перерахунку збору у разі виправлення технічних, а також арифметичних помилок, допущених в ході підрахунків. Статтею 50 розділу II Кодексу, який визначає, зокрема, перелік основних прав та обов'язків платників податків, передбачено загальний порядок внесення змін до податкової звітності в разі самостійного виявлення платником податку помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Отже такої дефініції, як "методологічна помилка" ані Податковий кодекс України, ані інші нормативно-правові акти України не містять, таким чином можно вважати, що допущення методологічної помилки це ніщо інакше, як припущення податкового органу.

Таким чином, позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року були додані всі необхідні додатки передбачені чинним законодавством, а саме: Довідка щодо суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток № 2); Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток № 3); Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5). Усі копії перелічених документів належним чином засвідчені та наявні у матеріалах справи.

Отже, уся податкова звітність позивача за листопад 2012 року, яка подана до податкового органу, та прийнята ним, відповідає вимогам податкового законодавства, та свідчить про відсутність неправомірно задекларованої суми, а також про відсутність будь-якої методологічної помилки, котра могла би вплинути на розрахунок позивача з бюджетом.

Згідно з декларацією з ПДВ за листопад 2012 року у рядку 22 вказана «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за за вирахуванням суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» в сумі 522 736 грн. і обчислюється рядок 21 - рядок 18.

Рядок 21 декларації з ПДВ за листопад 2012 року розраховується: рядок 21.1 +21.2 +21.3, тобто:

рядок 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду = 689 448 грн.», досліджуючи податкову декларації з ПДВ за жовтень 2012р. у рядку 20.2 «до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» включається сума 689 448 грн.;

рядок 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду = -», досліджуючи податкову декларації з ПДВ за жовтень 2012р. у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, котрий після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі «-»;

рядок 21.3 «зменшено / збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» вказано «-», так як не проводилися перевірки податковим органом у попередніх звітних періодах.

Рядок 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в сумі «166 712 грн.».

Рядок 22 = Рядок 21 (689 448грн. + «-» + «-») - Рядок 18 «166 712грн.» = 522 736грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та подавав податкову звітність у листопаді 2012 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо допущення методологічної помилки та неправомірного зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 522 736,00 грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення є протиправними та безпідставними.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0001611502.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0001611502 не може бути визнане такими, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18.03.2013.

У повному обсязі постанову складено та підписано 22.03.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.02.2013 № 0001611502.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь ТОВ "Промінвест" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.