Постанова № 30634632, 13.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 р. (16:54) Справа №801/687/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Павленко Н.О., розглянувши за участю представників відповідача - Нестеренко С.М., посвідчення № 111, Броннікової К.В., довіреність № 4 від 07.02.2013, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про визнання незаконними та скасування рішень

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі відповідач) про скасування рішеннь від 24.12.2012 № 286 та № 919 про застосування фінансових санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на підставі норми, що втратила чинність, а саме ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, в редакції до 01.01.2011.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення, відповідно до яких, оскаржувані рішення прийнято в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, зареєстрований фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний номер 19111139.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, в редакції до 01.01.2011 (далі Закон № 1058).

Згідно ст. 1 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно пп. 1 п. 1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року за № 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб закріплена статтею 106 Закону № 1058.

Пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 (в редакції до 01.01.2011 року) передбачав, що за за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

18.12.2012 Управлінням Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі складено Акт № 131 про виявлення порушення п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким виявлено факт неподання відомостей щодо застрахованих осіб використовуваних у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2010 рік, строк подання яких сплив 01.04.2011.

На підставі вищевказаного Акту відповідачем до позивача рішенням № 286 від 24.12.2012 про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки передбачені законодавством застосовано фінансові санкції у сумі 170,00 грн.

01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв'язку з чим норма п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратила чинність.

Відповідно до ч. 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Як вже було зазначено раніше, рішення № 286 про застосування фінансових санкцій прийнято 24.12.2012, тобто у той час, коли п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Проте, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5, 6 п.7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, який набрав чинності з 01.01.2011, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв правомірно.

Також у поданому позову позивач посилається на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення № 286 від 24.12.2012 строк застосування фінансових санкцій за вчинене правопорушення сплив, у відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначене правило є загальним, у той час, як до даних спірних відносин підлягає застосуванню спеціальне, встановлене ч. 15 ст. 106 Закону № 1058, за яким строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Аналогічні правові позиції вже були висловлені Верховним Судом України у постановах від 03 липня 2012 № 21-157а12, від 7 лютого 2011 року № 21-77а10, від 25 червня 2011 року № 21-146а11 та від 06 лютого 2012 № 21-325а11.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 24.12.2012 № 919 суд зазначає наступне.

18.12.2012 Управлінням Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі складено Акт № 249 про виявлення порушення пп. 4 п.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким виявлено факт неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік.

На підставі вищевказаного Акту відповідачем до позивача рішенням № 919 від 24.12.2012 про застосування фінансових санкцій за неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду, застосовано фінансові санкції у сумі 170,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (далі Закон № 2464) платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Як вбачається з ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем не наведено жодного доказу, немає посилання на норми діючого законодавства щодо підтвердження протиправності прийняття відповідачем рішення від 24.12.2012 № 919.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення від 24.12.2012 № 286 та № 919 прийняті правомірно, з урахуванням усіх обставин та на підставі чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, відповідач при винесенні рішень від 24.12.2012 діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 13.03.2013 року.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.03.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 98, ст.ст. 158-159, 161-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.