Рішення № 30634119, 11.04.2013, Харцизький міський суд Донецької області

2/0550/1841/2012

2/248/789/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі-Ільїної Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного підприємства Грандфінресурс про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

18.07.2012року до Харцизького міського суду звернулись позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до приватного підприємства Грандфінресурс, в якому просять визнати недійсним договір №210703 з додатками до нього, укладений 23 червня 2012 року між ОСОБА_3 і Приватним підприємством Грандфінресурс, у порядку двосторонньої реституції стягнути з відповідача на їх користь отримане ним по недійсному договору - грошові кошти в сумі 4 375,00 гривень, стягнути з відповідача на їх корить моральну шкоду в сумі 1000 гривень в розрахунку по 500 гривень кожному, стягнути з відповідача понесені судові витрати - документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 800 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають , що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 листопада 1986 року. У власності мають житловий будинок №11 по вулиці Олімпійська у селищі міського типу Гірне, який потребує капітального ремонту.

Влітку 2012 року позивач ОСОБА_3В.в газеті прочитав оголошення відповідача про надання кредитних коштів на дуже вигідних умовах, яке його зацікавило, і він звернувся до Донецького офісу ПП Грандфінресурсдля того, щоб з'ясувати деталі кредитування.

На місці представники відповідача його запевнили, що після сплати реєстраційного платежу протягом 2 тижнів він зможе отримати позику для проведення капітального ремонту в будинку. При цьому йому не пред'явили ані свідоцтво про реєстрацію підприємства як фінансової установи, ані ліцензію на здійснення господарської діяльності.

В силу своєї правової безграмотності він не звернув увагу на зазначені факти і погодився на укладання договору.

Без попереднього узгодження своїх дій із дружиною, 23 червня 2012 року позивач ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір №210703, за умовами якого ПП Грандфінресурс(статус за договором-Адміністратор) зобов'язався вчинити від його імені і за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику на умовах діяльності програми ОСОБА_4 Україна, а він зобов'язався сплачувати усі внески та обов'язкові платежі на умовах і у строки, передбачені договором.

Відповідно до Додатку №1 до договору, предметом адміністративних послуг Адміністратора на користь Учасника стала грошова сума в розмірі 125 000 гривень. Разом з тим, ОСОБА_3 зобов'язався протягом 180 платежів, що мають бути здійснені до 15 числа кожного місяця, сплачувати чистий внесок в сумі 694,45грн. та оплачувати адміністративні витрати в сумі 525грн., що складає 0,42% від суми позики.

В день укладання договору - 23 червня 2012 року позивач ОСОБА_3 сплатив на користь відповідача одноразовий комісійний внесок в сумі 4 375.00 гривень.

Після цього проходив час, проте очікувану позику позивач ОСОБА_3 так і не отримав протягом обіцяних 2 тижнів.

Разом з тим, позивач ОСОБА_2, дізналась про укладання чоловіком вищевказаного договору і внесення ним плати по ньому з їх спільних коштів вже після того, як чоловік почав сумніватись в добросовісності цієї компанії і зізнався їй в тому, що вступив з нею у договірні правовідносини.

Вона була категорично проти укладання такого роду правочинів, своєї згоди вона не висловлювала ані в усній, ані в письмовій формі. Сума в розмірі 4 375,00грн., яку чоловік сплатив за оскаржуваним договором відповідачу, була їх спільним сумісним майном, а тому їй як співвласницю цього майна слід було повідомити про розпорядження ним і поцікавитись її думкою. Ані чоловік, ані відповідач такої згоди від неї не отримали.

Вважають укладений ОСОБА_3 договір №210703 від 23 червня 2012 року недійсним з моменту його укладання, що обґрунтовується наступними нормами матеріального права.

Позивачі зазначають, що відповідно до ч.3, ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Ст.9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльностівстановлений виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, діяльність із надання фінансових послуг віднесена до цього переліку.

Разом з тим, розділом VI Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок ліцензування діяльності фінансових установ. Пунктом 1 ст. 34 Закону обумовлено види діяльності фінансових установ, здійснення яких дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, серед яких, зокрема діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

При цьому фінансовою послугою законом визначені операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

На момент укладання оскаржуваного договору набули чинності зміни до Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", внесені згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання ринків фінансових послугвід 02 червня 2011 року, відповідно до яких адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесене до переліку фінансових послуг.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа .

Те, що передача Учаснику товару у вигляді грошових коштів (як це передбачено Додатком №1 до договору) здійснюється саме за кошти інших учасників, підтверджується текстом угоди, а саме статтею 4, відповідно до п.4.1 якої Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду, коли фонд реєстру є достатнім.

Разом з тим, відповідно до термінологічного визначення, що міститься в Умовах Програми ОСОБА_4 Україна, фондом реєстру є сума чистих внесків, сплачених Учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходиться на спеціальному рахунку Адміністратора в установі Банку.

Доводи про те, що сам Адміністратор не приймає жодної матеріальної участі у надання позики Учасникам, також підтверджується пунктом 4.6, відповідно до якого недостатність коштів фонду реєстру під час проведення заходу по розподілу грошового фонду є підставою для відкладання проведення заходу.

27 травня 2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердила проект Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до п.1.5 якого юридична особа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

Згідно з цими ж ліцензійними умовами, товаром, що може виступати предметом діяльності з адміністрування придбання товарів у групах, може бути окрема рухома річ, сукупність рухомих речей (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка(і) має(ють) чітко визначені технічні (споживчі) характеристики (показники).

Враховуючи вимоги чинного законодавства, адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах має право здійснювати лише фінансова установа (фінансова компанія - адміністратор), яка внесена до Державного реєстру фінансових установ та отримала відповідну ліцензію. Більше того, задля надання фінансових кредитів підприємство повинно мати статус кредитної установи.

За відсутності у відповідача особливого правового статусу останній був позбавлений повного об'єкту правочиноздатності на укладання з ОСОБА_3 договору №210703 про надання фінансових послуг.

Відповідно до ст.19 Закону України Про захист прав споживачівзабороняється нечесна підприємницька практика, що включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною.

Згідно з п.7 ч.З ст.19 забороняється як таке, що вводить в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми , а не за рахунок продажу або споживання продукції.

У даному випадку програма товариства формується виключно на коштах споживачів, без залучення коштів товариства. Оплату товару здійснюється за кошти, внесені виключно учасниками, і в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, що фактично компенсують кошти іншим учасникам. Таким чином , один учасник програми за своєї власної ініціативи, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на придбання товару в майбутньому , що надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення коштів інших споживачів до такої ж схеми. Право одержати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками товариства. При цьому право на придбання товару надається у невизначеному майбутньому. В укладеному договорі і додатках до нього відсутній порядковий номер учасника та відсутні відомості про кількість зареєстрованих учасників, що не дає можливості визначити строк отримання права на придбання товару, разом з тим , включена умова щомісячного платежу позивачем по 649,45 гривень на користь відповідача, що також є несправедливим по відношенню до позивача.

В данному випадку є порушення п.7 ч.3 ст. 19 та здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що вводить споживачів, в тому числі ОСОБА_5.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно приписів ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, (його) , якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

З огляду на положення ст.31 Цивільного кодексу України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному ,духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Згідно ч.3 ст.65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За своїми правовими характеристиками укладений між сторонами договір є консенсуальним, двостороннім, оплатним. Предметом угоди виступає діяльність виконання з надання споживачу матеріального блага, тобто кінцевим результатом правочину є отримання замовником майнового права (у разі взаємного виконання сторонами своїх зобовязань за договором учаснику програми ОСОБА_4 право на отримання товару).

Як встановлено ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майнові права є обєктами цивільних прав і складовими такої особливої категорії, як майно. Тобто майнові права, що були б набуті позивачем внаслідок виконання договору, є об'єктом спільної сумісної подружжя.

Оскаржуваний договір є оплатним, і щомісячний сукупний платіж за договором становить суму в 694,45грн.

ОСОБА_2 є співвласником грошових коштів, що були внесені чоловіком як одноразовий комісійний внесок, адже джерелом цих коштів є пенсія, яку отримує чоловіком. Ці гроші є єдиним джерелом доходу їх родини, адже ОСОБА_2 не працює, доглядає за будинком і їх чотирма дітьми.

Як співвласник спільного майна подружжя, вважає, що сума в 694.45грн. щомісячно є значними матеріальними витратами для їх родини, внаслідок чого вона також мала приймати участь в укладанні оскаржуваного договору і висловлюванні своєї думки щодо його концептуальних положень.

Таким чином, укладений договір, за яким родина позивачів зі спільних грошових коштів має сплачувати по 694,45грн. щомісячно, укладений без належного узгодження з другим подружжя його думки та без отримання згоди на вчинення правочину, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з ч.І ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержана на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсногоправочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Так, в порядку двосторонньої реституції відповідач повинен виплатити нам суму в розмірі 4 375,00грн.. що була сплачена ОСОБА_3 за завідомо недійсним правочином. Незаконний договір був укладений з саме подачі відповідача, який публічно пропонує фізичним та юридичним особам (тобто здійснює підприємництво, що підпадає під сферу дії Закону України Про захист прав споживачів) свої послуги без наявності на те достатнього об'єму правочиноздатності.

Переконавши ОСОБА_3. в укладанні незаконного договору, відповідач завдав позивачам суттєвої моральної шкоди, розмір якої вони оцінюють у в сумі 1000 гривень. Факт спричинення моральної шкоди диктується тим, що протягом місяця вони перебувають в емоційно напруженому стані, постійно нервують та переймаємуються через недобросовісну поведінку відповідача. Укладаючи спірний договір, ОСОБА_3. розраховував на те, що протягом 2 тижнів отримує грошові кошти у позику. Натомість він отримав незчисленні переживання, страх за те, що витрачені їм гроші він ніколи не поверне.

Вважають, що викладені обставини в достатній мірі свідчать про глибину і тривалість випробовуваних нами моральних страждань з вини саме відповідача, адже завідомо незаконний правочин був укладений з його подачі та за його умовами. Грошова компенсація у 1000 гривень є співмірною з об'ємом отриманих ними моральних переживань в розрахунку по 500 гривень кожному і допоможе нам відновити свої життєві зв'язки, нормалізувати попередній уклад життя.

Згідно ч.І ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягають поверненню понесені мною судові витрати, а саме - витрати на правову допомогу в сумі 800 гривень.

Позивачі у судове засідання не зявились , надали суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутності.

Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився по невідомим суду причинам , про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , про що свыдчить поштове повыдомлення про одержання судової повістки.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності незявившихся сторін при наявності доказів , що є у справі.

У судовому засіданні дослідженні письмові заперечення відповідача , надані їм під час ухвалення судом рішення в заочному порядку від 17.12.2012 року, в яких відповідач зазначає , що позов не визнає, просив відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності введення позивача в оману під час укладення договору. Зазначив, що ніякого умислу з боку відповідача не було, усі умови діяльності відповідача, його права та обов'язки, а також права та обов'язки позивача були викладені у договорі № 210703, з умовами якого позивач погодився. Крім того, представник відповідача зазначив, що твердження позивача про те, що в діях відповідача присутня пірамідальна схема надумані та не обґрунтовані, містяться лише на припущеннях. Законом не встановлена недійсність зазначеного договору, а тому позов з цієї підстави не може бути задоволений.

Суд,дослідивши докази , що є у справі, письмові заперечення представника відповідача, та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі перебувають у шлюбі , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.11.1986 року ( а.с.7).

23.06.2012 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПП Грандфінресурсбуло укладено договір № 210703 та додатки №1 та №2 до договору (а.с.8-11).

На виконання умов договору позивач ОСОБА_3 сплатив 23.06.2012 року 4375,00 грн., що становить одноразовий комісійний внесок (а.с.12).

У письмових запереченнях представник відповідача характеризував укладений між сторонами договір як цивільно-правовий договір про надання послуг (адміністрування придбання у групах). Зазначив, що договір спрямований на настання правових наслідків, посилався на його підписання сторонами, принцип свободи договору, закріплений у ст. 3,6 ЦК України та на приписи ст. 627 ЦК України, згідно вимог якої сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, необхідність відповідності будь яких цивільно-правових договорів укладених між фізичною особою та суб'єктом господарювання також і законодавству про захист прав споживачів є вимогою закону. Таким чином, та обставина, що між сторонами були погоджені умови договору з точки зору цивільно-правових норм не спростовує їх відповідність Закону України Про захист прав споживачів, який містить норми прямої дії для визнання правочинів недійсними, що закріплено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

У пункті 1.1 статті 1 договору № 210703 зазначено, що за цим договором адміністратор (ПП Грандфінресурс), за згодою учасника (ОСОБА_3В.), зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку №1 до договору, на умовах діяльності програми ОСОБА_4 України, що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати відповідну суму у позику.

Зі змісту п. 1.1 договору та додатку № 1 до договору вбачається, що відповідач за згодою позивача має вчинити певні дії на придбання товару зазначеного у додатку № 1. У додатку № 1 до договору № 210703 не зазначено, який саме товар придбає відповідач, або надасть гроші на придбання. Тобто під назвою товарне зрозуміло, який саме предмет матеріального світу за рахунок позивача має намір придбати відповідач, або на придбання якого надасть гроші у позику.

Пункт 1.1 договору № 210703 в одному випадку передбачає обов'язок адміністратора придбати товар, в іншому -здійснити оплату товару на користь учасника, або надати відповідну суму у позику. Таке положення договору є нечітким та двозначним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, забороняються, як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Судом встановлено та підтверджено поясненнями відповідача, що відповідно до діяльності програми ОСОБА_4 Україна, фонд програми формується виключно за кошти учасників без залучення коштів відповідача.

Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник програми ОСОБА_4 Україна, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми ОСОБА_4 Україна.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, несправедливими умовами договору є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умовами діяльності програми ОСОБА_4 України, а саме, статтею 4 додатку № 2 до договору № 210703 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду. За змістом статті 4 додатку № 2 вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам, на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

У підпункті впункту 4.12 додатку № 2 до договору зазначено, що комітет визначає учасників, що вказали максимальну сплачену кількість загальних платежів, з урахуванням дотримання усіх вимог договору та додатків до нього, після чого, якщо фонд реєстру є достатнім для надання дозволу одному або декільком учасникам, приймається рішення про видачу таким учасникам дозволу, що фіксується у протоколі заходу про розподіл грошового фонду. Одночасно п. 2.1.2 договору 210703 передбачено обов'язок позивача щомісяця до 15 числа сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму у позику, та адміністративні витрати, що є оплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Таким чином, на позивача ОСОБА_3 згідно з договором покладено обов'язок суворо дотримуватись умов договору, а виконання умов договору з боку відповідача залежить від власної волі відповідача, до того ж для відповідача не існує будь яких негативних наслідків невиконання позивачем обов'язку по договору. Такий істотний дисбаланс договірних прав завдає шкоди позивачу, оскільки останній не вважаючи на сумлінне ставлення до своїх зобов'язань за договором, все ж таки позбавлений права отримати інформацію про фінансовий стані інших учасників групи, для того щоб вплинути на результати розгляду його заяви, зробивши найбільший внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Від дня укладення правочину пройшло більше року, однак відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання позики, до того ж навіть не може чітко пояснити, коли саме буде надана позика. Таким чином, даний правочин не спрямований на реальне настання наслідків, а виконання послуги відповідачем носить характер вірогідності та випадковості.

Умова договору про виконання зобов'язань, які будуть виконані за умови настання певного юридичного факту, до того ж, який не настане неминуче, а носить характер вірогідності та випадковості, притаманна договорам страхування, де обов'язок по сплаті грошей виникає у страховика за умови настання страхового випадку, який до речі, може не настати у період дії договору страхування.

У спірному договорі умова про надання грошей у позику залежить від певних обставин, однією з яких є сплата позивачем найбільшої суми, тобто, позивач для отримання грошей у позику повинен сплатити грошову суму, яка значно перевищує суми грошей сплачених іншими учасниками, при тому, що позивач не може знати, яку саме суму необхідно сплатити, оскільки позбавлений права отримувати інформацію про фінансовий стан учасників групи. Таким чином, обставина, за якою відповідач надасть позивачу гроші у позику може взагалі не настати, навіть, якщо позивач сплатить суму, яку він має намір отримати у позику.

Така умова договору є несправедливою та вказує на те, що цей правочин не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених ним.

Отже, умови договору №210703 та додатки до нього містять несправедливі умови, та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 18, п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін. Так як підставою для визнання спірного договору недійсним статтю 230 ЦК України позивач не зазначав, обман не може бути предметом розгляду судом та доведення його наявності або відсутності сторонами. Тому, висновки представника відповідача стосовно обману, передбаченого ст. 230 ЦК України виходять за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до частини 1, 2 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином оспорювана позивачем угода є нікчемною , внаслідок того, що її недійсність передбачена законом.

За змістом ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю., а кожна із сторін такого правочину зобовязана повернута другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину, тому з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню 4375 грн., сплачених за спірною угодою.

Згідно ст.. 65 СК України дружина , чоловік розпоряджаються майном , що є обєктом права дружина , чоловік розпоряджаються майном , що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя , за взаємною згодою. При укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, (його) , якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ст.. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному ,духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Згідно ч.3 ст.65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Укладений між сторонами договір є двостороннім, оплатним і щомісячний сукупний платіж за договором становить суму в 694,45грн.. Предметом угоди виступає діяльність виконання з надання споживачу матеріального блага, тобто кінцевим результатом правочину є отримання замовником майнового права (у разі взаємного виконання сторонами своїх зобовязань за договором учаснику програми ОСОБА_4 право на отримання товару).

Як встановлено ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майнові права є обєктами цивільних прав і складовими такої особливої категорії, як майно. Тобто майнові права, що були б набуті позивачем внаслідок виконання договору, є об'єктом спільної сумісної подружжя.

Позивач ОСОБА_2 є співвласником грошових коштів, що були внесені чоловіком позивачем по справі ОСОБА_3.

Таким чином, укладений договір, за яким родина позивачів зі спільних грошових коштів має сплачувати по 694,45грн. щомісячно, укладений без належного узгодження з другим подружжя його думки та без отримання згоди на вчинення правочину.

Пунктом 5 ч.1 ст. 4 Закону Ураїни Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання , замовлення або використання продукції , яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків) , завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості , а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровя людей продукцією у випадках , передбачених законодавством.

Таким чином , законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди лише у випадку заподіяння моральної (немайнової) шкоди завданих дефектною чи фальсифікованою продукцію або продукцією неналежної якості небезпечною для життя і здоровя людей.

Позивачами не надано доказів , що моральної шкоди їм завдано небезпечною для життя і здоровя людей продукцією, тому підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної відсутні.

Відповідно до вимог ст. 84 ч.1 ЦПК України витрати , повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , несуть сторони , крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно квитанції за надання правової плата за надання правової допомоги позивачам становить 800 грн. (а.с.14). Розрахунок часу, який адвокатом було витрачено на складання позову , суду не представлено.

З урахуванням наведеного суд визнає , що визначити розмір правової допомоги , яка була надана адвокатом під час складання позову у зв»язку з відсутністю розрахунку їм витраченого часу, неможливо. Тому в цій частині також в задоволенні позову слід відмовити.

Виходячи з задоволених позовних вимог позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про повернення сплачених за угодою сум, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України,з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,60 грн..

Керуючись ст.ст. 10,60, 213-215 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3,23,203, 1212,1213 ЦПК України, ст. ст. 4,18,19,21,22 Закону України Про захист прав споживачів, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до Приватного підприємство Грандфінресурсизадовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Гранфінресурс( р/р 26000962497574 в ПАТ ПУМБм. Київ, МФО 334851 ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючих за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4 , 4375 грн. (чотири тисячі триста сімдесят п»ять) грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Гранфінресурсна користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. ( на р\р 31218206700088, банк : ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686480, одержувач УДК у м. Харцизьку ( м. Харцизьк, код платежу 22030001 Судовий збір( Державна судова адміністрація України, 050, символ звітності 206, МФО 834016, код ЄДРПОУ суду 02895679 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: