Постанова № 306323, 12.12.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"12" грудня 2006 р. Справа № 16/320

„13” год. „00” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Козацькому А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Маценко В.П. від відповідача – Сотник О.М.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

ЗА ПОЗОВОМ: Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській

області

м. Чернігів, вул. Щорса, 12

ДО ВІДПОВІДАЧА: Корюківського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального

господарства „Райсількомунгосп”

Чернігівська обл. м. Корюківка, вул. Г.Костюк,16

Про стягнення 80398,05грн.

Позивач заявив позов про стягнення 80398,5 грн. необґрунтовано отриманої виручки та застосованих штрафних санкцій.

Вимоги обумовлені тим, що відповідач, надаючи послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2005р. по 01.08.2006р., застосував тарифи за нормативними актами, які не набрали чинності.

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність його вини у неопублікуванні рішень сільських рад.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, ВСТАНОВИВ

Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області була проведена перевірка правильності встановлення та застосування тарифів на послуги водопостачання відповідачем, про що складено акт перевірки № 004720 від 31.08.2006р.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2005р. по 01.08.2006р. в порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів при нарахуванні плати за послуги водопостачання замість тарифів, затверджених рішенням тринадцятої сесії четвертого скликання Савинської сільської ради Корюківського району від 22.12.2004р. „Про погодження тарифів на комунальні послуги”, рішенням п’ятнадцятої сесії четвертого скликання Наумівської сільської ради Корюківського району від 23.12.2004р. „Про погодження тарифів на комунальні послуги” відповідачем застосовувались тарифи, затверджені рішенням сімнадцятої сесії четвертого скликання Савинської сільської ради Корюківського району від 29.07.2005р. „Про погодження тарифів на комунальні послуги”, рішенням вісімнадцятої сесії четвертого скликання Наумівської сільської ради Корюківського району від 10.08.2005р. „Про тарифи на водопостачання та водовідведення”, які не були оприлюднені і не набрали чинності відповідно до ст.57 Конституції України, п.5 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.5 ст.12 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, що призвело до одержання відповідачем необґрунтованої виручки в сумі 26799,35.

За матеріалами перевірки, відповідно до статті 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято рішення № 49 від 18.09.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін: вилучення до державного бюджету необґрунтовано одержаної суми виручки –26799,35 грн. та стягнення до державного бюджету штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки – 53598,7 грн.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року N 507-XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Таким чином, до компетенції позивача відноситься саме державний контроль за цінами при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Пунктом 5 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР встановлено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

У статті 18 Закону України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII визначені види інформації, до яких відноситься інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування.

Відповідно до статті 21 цього Закону інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.

Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Як вже зазначалось вище, згідно пункту 5 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Частиною 5 ст.12 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року N 1160-IV встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Поняття регуляторного акту визначено в ст.1 Закону N 1160-IV. Це є прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Органи місцевого самоврядування, відповідно до ст.1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року N 1160-IV відносяться до регуляторних органів.

Таким чином, діючим законодавством встановлений певний порядок офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, а саме шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів офіційного оприлюднення рішення сімнадцятої сесії четвертого скликання Савинської сільської ради Корюківського району від 29.07.2005р. „Про погодження тарифів на комунальні послуги”, рішення вісімнадцятої сесії четвертого скликання Наумівської сільської ради Корюківського району від 10.08.2005р. „Про тарифи на водопостачання та водовідведення”, відповідач не надав. Газета „Маяк” від 10.06.2006р. не є таким доказом, оскільки інформація , яка в ній міститься, за своїм змістом є повідомленням про прийняття вищезазначених рішень, що не є тотожнім оприлюдненню. Як встановлено судом, текст повідомлень не відповідає у повному обсязі тексту рішень, що були прийняті сільрадами, не зазначено осіб, які підписали рішення тощо.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідачем застосовувались тарифи, згідно рішень зазначених вище, які не набрали чинності.

Заперечення відповідача про відсутність його вини у неоприлюдненні рішень судом не приймається, оскільки він у своїй діяльності зобов’язаний був застосовувати лише ті регуляторні акти, які набрали чинності.

Рішення позивача було направлено відповідачу 20.09.2006р., що підтверджується поштовою квитанцією, та отримано останнім, що стороною у справі не заперечується. У строк, зазначений у рішенні, відповідач добровільно сум штрафних санкцій та необґрунтовано отриманої виручки не сплатив.

При таких обставинах, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корюківського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства „Райсількомунгосп” (Чернігівська обл. м. Корюківка вул. Г.Костюк,16, р/р 26009300169 в Корюківському відділенні № 3060 ВАТ „Ощадбанк”, МФО 343091, код 01338698) в доход державного бюджету (державний бюджет Корюківського району, УДК в Чернігівській області, р/р 31115106600235, МФО 853592, код 22824026) 80 398,05 грн., в тому числі 26799,35 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 53598,7 грн. штрафу.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2006 року.

Суддя М.В. Фесюра