Рішення № 30631311, 10.04.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 2-3497/12

2/712/796/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого /судді Євтушенка П.М.

при секретарі Шевченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17. 12. 2012 року звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до відповідачів про визнання іпотечного договору недійсним вказуючи, що 16. 09. 1995 року на підставі Договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за № 2-5032, ОСОБА_4 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Після цього ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 вселилися до зазначеної квартири. 14. 02. 1997 року у них народилася дочка ОСОБА_2, яка з часу свого народження також проживала у вищезазначеній квартирі. 21. 09. 2001 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 були зареєстровані в квартирі.

10. 08. 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки квартири № CSIPGA00000170, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 5294, за яким ОСОБА_4 передав банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором № CSIPGA00000170 від 09.08.2007 року.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України « Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Як вказано вище, за спірним договором відповідач ОСОБА_4 уклав з відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» договір іпотеки, предметом якого є житлове приміщення (квартира), в якому на час укладення договору іпотеки проживала малолітня дитина. При цьому орган опіки та піклування не надавали згоди на укладення цього договору.

На час укладення спірного договору малолітня ОСОБА_2 проживала (була зареєстрована) в квартирі, що передана в іпотеку, та мала право користування цією квартирою як член сімї власника.( ст. 156 ЖК України)

Отже спірний договір є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України як такий, що не відповідає нормам ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», оскільки вчинений без згоди органів опіки та піклування, тоді як в даному випадку вказана згода є необхідною.

Просить суд визнати недійсним договір іпотеки квартири № CSIPGA00000170 від 10.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 5294, який укладений між ОСОБА_8 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк». Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_9, ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, просили справу розглядати в їх відсутність та задоволити позов.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Свої доводи виклав в запереченні, відповідно до якого вказав, що відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недотримання в момент укладання правочину цих вимог є підставлю для визнання цього правочину недійсним. За положенням ст. 17 закону країни «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Таким чином, батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування розпоряджатися майновими правами дітей. Проте неповнолітня внучка позивачки на моменту кладення договору іпотеки майнових прав на будинок, придбаний за кредитною угодою, не мала, а тому для укладення договору іпотеки в даному випадку згода органу опіки і піклування не потрібна. Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Згідно з Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затверджених наказом МВС від 03.02.2006 № 96, особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги. На підставі поданих для реєстрації місця проживання документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірника талона реєстрації місця проживання та заносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документа шляхом проставляння штампа відповідного зразка. У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одним з батьків) відомості про х реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків. Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 03.03.2004 за № 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Оскільки згідно зі ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом встановлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. Таким чином, згода органу опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. Просить відмовити позивачу в позові.

Представник третьої особи органу опіки та піклування вважає, що позов підлягає до задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 16. 09. 1995 року на підставі Договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за № 2-5032, ОСОБА_4 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_3.

ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 вселилися до зазначеної квартири. Згідно свідоцтва про народження від 15. 04. 1997 року 14. 02. 1997 року у них народилася дочка ОСОБА_2.

Як вбачається з довідки від 29. 05. 12 № 2901, виданої КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5.

09. 08. 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладений кредитний договір № CSIPGA00000170, згідно якого ОСОБА_8 був наданий кредит у вигляді не відновлювальної лінії в сумі 55 000,00 дол. США на споживчі потреби, а також 5000 дол. США на оплату страхових платежів на строк з 09. 08. 2007. по 09. 08. 2017 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

10. 08. 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки квартири № CSIPGA00000170, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 5294, за яким ОСОБА_4 передав банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором № CSIPGA00000170 від 09. 08. 2007 року. Відповідно довідки КП ВЖ РЕУ-:6 № 2878 від 01. 08. 2007 року згідно по квартирної картки паспортного столу в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

З розяснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06. 11. 2009 року, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що при вирішенні такого роду спорів суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотеко держателя після укладення договору іпотеки не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 203,215, 216, 1054 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис ОСОБА_12