Рішення № 30626923, 12.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/366/13-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 22-ц/780/1889/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 24 12.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участі секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Просто страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року позивач ПАТ «Просто страхування» звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що 30 серпня 2007 року між ПАТ «Просто страхування» і ОСОБА_3 укладено договір страхування майнових інтересів власника автомобіля. 17 жовтня 2007 року в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який є винним в її скоєнні. Відповідно до акту товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3, становить 6143,36 грн., а вартість відновлювального ремонту 6645,26 грн. Відповідно до платіжного доручення позивач виплатив частину страхового відшкодування в розмірі 3165,31 грн., а інша частина страхового відшкодування в розмірі 3075 грн. була зарахована у сплату недоплаченої частини страхової премії, тобто фактичні витрати страхової компанії склали 6240,31 грн. Посилаючись на вимоги ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, просив стягнути із відповідача на користь позивача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 6240,31 грн. та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2013 року позов частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Просто страхування» 3165,31 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування, витрати на оплату державного мита 62,40 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на вихід судом за межі позовних вимог, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 17 жовтня 2007 року відбулася дорожньо-транспортна пригода із зіткненням транспортних засобів автомобіля ВАЗ 21044, д.н.з. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_3 Оскільки позивач як страхова компанія поніс 05 листопада 2007 року фактичні витрати у розмірі виплаченого відшкодування в сумі 3165,31 грн., то дана сума має бути стягнута із відповідача, який є винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та в результаті порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 30 серпня 2007 року між ПАТ «Просто-страхування» і ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 123119, транспортний засіб - автомобіль «Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_4.

17 жовтня 2007 року на проспекті Перемоги в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода із зіткненням транспортних засобів автомобіля ВАЗ 21044, д.н.з. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_3

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня, ОСОБА_2 17 жовтня 2007 року, керуючи автомобілем ВАЗ 21044, д.н.з. НОМЕР_5 по проспекту Перемоги у м. Києві перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА» д.н.з. НОМЕР_4, транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Згідно акту товарознавчого дослідження № 2814/12532 від 23 жовтня 2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_4, складає 6143,36 грн.

Як вбачається із платіжного доручення № 17084 від 02 листопада 2007 року, платником ГО ЗАТ «Просто-страхування» здійснено страхове відшкодування в розмірі 3165,31 грн. за ремонт автомобіля КІА, р/н № НОМЕР_4, ОСОБА_3 згідно розпорядження № 10411 від 02 листопада 2007 року. При цьому оплату проведено банком 05 листопада 2007 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Саме суброгацію передбачає ст. 27 Закону України «Про страхування». Хоча вказаною нормою не застосовується термін «суброгація», однак, нею передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто зазначеною нормою за її змістом фактично передбачена суброгація, а не регрес.

Право регресної вимоги передбачене лише ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До того ж зазначеною нормою права встановлено право регресної вимоги страховика до особи, яка заподіяла шкоду, лише у разі умисного її заподіяння.

Проте наведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав і через помилкове тлумачення ст. 993 ЦК України вважав, що позивач за договором майнового страхування набув права регресу до винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, тоді як до позивача (страховика) за договором майнового страхування перейшло право вимоги (суброгації), яке страхувальник (ОСОБА_3), що одержав страхове відшкодування, мав би до відповідача ОСОБА_2, як особи, відповідальної за заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду. Фактично у спірних правовідносинах має місце заміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання.

При цьому, згідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

За таких обставин не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності розпочався з часу виплати позивачем суми відшкодування 05 листопада 2007 року, і його слід відраховувати з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто із 17 жовтня 2007 року.

Відтак, оскільки позовна заява подана позивачем лише 05 листопада 2010 року, строк позовної давності позивачем було пропущено, про що позивач подавав письмову заяву, наявну в матеріалах справи (а. с. 66).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Оскільки судом першої інстанції невірно визначено початок перебігу позовної давності, заява відповідача про її застосування також була безпідставно відхилена судом.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Просто страхування» в позові до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Яворський М.А.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.