Рішення № 306267, 07.12.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р. Справа № 02/5701

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Стовбун О.А., за участю представників: позивача: Макушенко О.В. –директор, Пічкур С.Д. - за довіреністю, відповідача: Коровін В.О. –директор, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства “Гарант-Інвест”

до комунального підприємства “Благоустрій”

про стягнення 4 421 грн. 38 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 4 421 грн. 38 коп., в тому числі 4 356 грн. 04 коп. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої у позивача відповідно до договору від 27.04.2005 року, та 65 грн. 34 коп. індексу інфляції за прострочення повернення допомоги в період з травня по липень 2006 року.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у заявленій сумі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав вимоги позивача повністю.

Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Позивач та відповідач 27 квітня 2005 року уклали договір, за умовами якого позивач (як позичальник) позичає, а відповідач (позикоодержувач) одержує поворотну безпроцентну фінансову допомогу для розрахунку з ЧФНА “Украгролізинг” по лізинговому платежу відповідно до договору фінансового лізингу № 23-03-601 від 12.08.2003р., в сумі 5 030 грн.

Як вбачається із доданої до позовної заяви копії платіжного доручення № 48 від 27.07.2005р., позивач перерахував на рахунок ЧФНА “Украгролізинг” як “лізинговий платіж відповідно до договору фінансового лізингу № 23-03-601 від 12.08.2003р. із КП “Благоустрій” згідно рахунку від 23.02.2005р. № 00000089, в т.ч. ПДВ”. На вказаний рахунок є посилання у пункті 2.1. договору від 27.04.2005р.

Отже, матеріалами справи доведено факт надання відповідачу фінансової допомоги в сумі 5 030 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору відповідач зобов’язався повернути позивачу вказану суму коштів в повній сумі протягом 10 днів по закінченню терміну дії договору.

Виходячи із положення пункту 3.1. договору (в якому вказано, що даний договір укладений строком на один рік з моменту підписання договору) та враховуючи припис пункту 2.2. договору, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний був повернути позивачу фінансову допомогу не пізніше 05 травня 2006 року.

Як вбачається із матеріалів справи та визнається відповідачем, останній не виконав своє зобов’язання, в установлений строк кошти позивачу не повернув. Сторони погодили часткове погашення боргу в сумі 673 грн. 96 коп. шляхом зарахування вимог, тому залишок боргу відповідача складає 4356 грн. 04 коп.

Факти перерахування відповідачу коштів та наявності заборгованості відповідача в сумі 4356 грн. 04 коп. підтверджуються договором, платіжним дорученням, визнаються відповідачем у відзиві на позов, у акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2006р., підтверджуються представником у судовому засіданні.

Суд приходить до висновку, що фактично це є правовідносини позики і вони регулюються ст.ст. 1046-1050 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладений сторонами у письмовій формі.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 356 грн. 04 коп. є правомірною, підтвердженою належними доказами, визнається відповідачем, отже підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України вимога позивача про стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції на прострочену суму боргу підлягає задоволенню у заявленій сумі 65 грн. 34 коп. за прострочення повернення допомоги по 31.07.2006р.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату держаного мита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічнЕ забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із комунального підприємства “Благоустрій” (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 23, ідентифікаційний код 32089839) на користь приватного підприємства “Гарант-Інвест” (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Жовтня, 31, ідентифікаційний код 32009782) борг в сумі 4 356 грн. 04 коп., 65 грн. 34 коп. індексу інфляції, 102 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко