Рішення № 30626637, 10.04.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№336/814/13-ц

пр. 2/336/1006/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Гончар М.С.

при секретарі Олєйник М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (надалі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому банк зазначав наступне. Відповідно до кредитного договору №DNH4КР94551106 від 20.07.2006 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2, остання, як позичальник, отримала кредит у розмірі 2.758,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2008 року. Банк свої зобовязання за договором виконав. Однак, ОСОБА_2 не виконує своїх зобовязань за договором належним чином. У звязку із чим, станом на 04.01.2013 року у відповідача перед банком утворилась заборгованість у сумі 34.584,07 грн., яка складається з наступного: із заборгованості за кредитом 2.758,60грн грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 11.495,93 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 18.206,49 грн., штрафу - 500,0 грн. (фіксованої частини), 1.623,05 грн. штрафу (процентної складової), яку позивач у своєму позові й просив стягнути з відповідача на користь банку разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою суду від 19.02.2013 року провадження у справі відкрито.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання 05.04.2013 року не зявився. Проте, представник позивача за довіреністю (а.с.19) ОСОБА_3 через канцелярію 04.05.2013 року подав суду копію газети «Урядовий кур»єр» № 59 (4945) від 29.03.2013 року з оголошенням про виклик відповідача до суду та заяву (а.с.25-26), в якій просив дану справу розглядати без участі представника позивача, позов позивача підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання по цій справі відповідач ОСОБА_2 повторно (19.03.2013 року о 16.00 годині та 05.04.2013 року о 10.30 годині) не з»явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином на ці дати, у тому числі через оголошення в пресі, останнє відоме місце реєстрації Шевченківський район м. Запоріжжя, у 2009 році вибула у Донецьку область (а.с.14, 1824,26), про причини своєї неявки та зміну місця проживання на виконання вимог ст. 77 ЦПК України суду відповідач не заявляла, у звязку із чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідача у дані судові засідання.

Відповідач ОСОБА_2 також не подавала суду будь-яких клопотань про відкладення розгляду цієї справи, заяв про визнання позову або заперечень проти позову.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю представника позивача та відповідача за по наявних у справі матеріалах та доказах (а.с.27).

У відповідності до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов позивача підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Встановлено, що 20.07.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», копія статуту а.с.12) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNH4КР94551106 (а.с.4-8).

За цим договором ОСОБА_2, як позичальник, отримала кредит у розмірі 2.758,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2008 року.

Суд виходить із презумпції правовірності правочину в силу ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що банк виконав свої зобовязання за цим договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_2, як позичальник, за вищезазначеним кредитним договором.

У звязку із чим, станом на 04.01.2013 року у відповідача перед банком утворилась заборгованість у сумі 34.584,07 грн., яка складається з наступного: із заборгованості за кредитом 2.758,60грн грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 11.495,93 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 18.206,49 грн., штрафу - 500,0 грн. (фіксованої частини), 1.623,05 грн. штрафу (процентної складової)(розрахунок а.с.3).

Саме суму цієї заборгованості позивач просив стягнути з відповідача у своєму позові на користь банку, оскільки останній ухиляється від її сплати у добровільному порядку.

Представник позивача позов підтримав (заява а.с.25).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача у частині щодо нарахування ОСОБА_2, банком штрафів відповідно до договору: штрафу - 500,0 грн. (фіксованої частини), 1.623,05 грн. штрафу (процентної складової), оскільки це суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Оскільки, в силу вимог цієї статті Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одно й те саме правопорушення.

Пеня та штраф є різновидами одного виду відповідальності цивільної.

Пункти вищезазначеного кредитного договору передбачають стягнення пені та штрафів за одне й те саме порушення порушення позичальником строків погашення кредиту та відсотків.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у стягненні суми зазначених вище штрафів з ОСОБА_2 на користь банку у цій справі слід відмовити.

В решті позовні вимоги позивача суд знаходить обґрунтованими.

Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідач ОСОБА_2, у судові засідання по цій справі жодного разу не зявлялася, взагалі не надавала суду будь-яких заперечень проти позову та доказів у спростування фактичних обставин, викладених позивачем у його позові в обґрунтування його позовних вимог та встановлених судом у судовому засіданні по цій справі.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, встановлено, що відповідач по цій справі про застосування строку позовної давності до нарахованої банком пені не заявляв.

Таким чином, у суду немає підстав для застосування строку позовної давності відносно розміру пені, розрахованого позивачем за вищезазначеними кредитним договором, укладеним між сторонами по цій справі.

Підстав для зменшення за рішенням суду суми пені на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України судом також не вбачається, так як сума пені 18.206,49 грн. значно не перевищує суму основного боргу відповідача перед позивачем за вищезазначеним кредитним договором у сумі 14.254,53 грн. (розрахунок: заборгованість за кредитом 2.758,60грн грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом 11.495,93 грн.).

Крім того, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні тощо.

Відповідач суду у цій справі не подавав заяви про зменшення розміру пені на підставі ст. 551 ЦК України та не надавав доказів у підтвердження наявності будь-яких істотних обставин.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DNH4КР94551106 від 20.07.2006 року станом на 04.01.2013 року у сумі 32.461,02 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 2.758,60 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 11.495,93 грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 18.206,49 грн.; в решті позовних вимог слід відмовити за їх необгрунтованістю.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задовлених позовних вимог позивача у розмірі 324,61 грн. (розрахунок: 1% від 32.461,02 грн., платіжне доручення на суму сплати судового збору 345,84 грн., оригінал а.с.1).

Керуючись ст.ст. 15-16, 204, 258, 259 ч.1, 267 ч.3, 526-527, 530, 551 ч.3, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-11, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н. НОМЕР_1, останнє віломе місце реєстрації: 69000 м. Запоріжжя вул. Військбуд б. 100 кв. 43, знята з обліку у звязку із виїздом до Донецької області, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 49094 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49027 м. Дніпропетровськ а/с 1800, рах. № 29092829003111(для погашення заборгованості) рах. №64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № DNH4КР94551106 від 20.07.2006 року станом на 04.01.2013 року у сумі 32.461,02 грн. (тридцять дві тисячі чотиреста шістдесят одна гривня дві копійки), яка складається із заборгованості за кредитом 2.758,60 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 11.495,93 грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 18.206,49 грн., та понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 324,61 грн. (триста двадцять чотири гривні шістдесят одна копійка).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.С. Гончар